Шлях героя — це здійснити силою своєї віри прірву між тим, що людина бажає, і тим, що є реальне.
Ярослав Стецько, український політичний та військовий діяч

Сировина для підручників

Як побачили «другу незалежність України» сучасні літописці — люди з камерами
10 січня, 2019 - 19:37
ФОТО ЄФРЕМА ЛУКАЦЬКОГО

Топ-тема передріздвяних днів — довгоочікуване отримання Томосу про автокефалію ПЦУ. Спочатку — підписання та передача документа в Стамбулі, потім — Різдвяне богослужіння в Софійському соборі. На власні очі за цим спостерігали представники світської та духовної влади. Мільйони українців побачили ці події через телетрансляції, відеосюжети та світлини. «День» розпитав фотографів про особливості їхньої роботи під час надважливої для України події й те, що відбувалося за її лаштунками.

РАХУНОК НА МІЛІСЕКУНДИ

«Значення Томосу важко переоцінити. Я і не думав, що ми з моїм колегою Миколою Лазаренком потрапимо на таку подію», — каже президентський фотограф Михайло Марків. За його словами, умови для фотографів та операторів у стамбульському Патріаршому Храмі Святого Георгія були досить складними. Храм невеликий, а представників преси багато, і кожному потрібен якісний кадр. Усі підвищення були зайняті, а дехто мав свої драбинки та підставки. Огляд із балкончиків псували світильники із сотнями лампочок. «Важливо було спокійно поводитися і не привертати зайвої уваги охоронців, бо бейджів чи інших знаків нам не видали. Мені допоміг охоронець патріарха Варфоломія Сімон. В один з моментів, коли гнали усіх геть із центральної частини церкви, він наказав мене не чіпати. Напередодні ми бачилися на офіційному прийомі, можливо, він мене впізнав. Я мовчки підійшов до цього кремезногосмаглявого хлопця й обійняв, подякувавши».

Фотограф переконаний: невдачі під час зйомки з часом забудуться, на відміну від головної події. «Це була радісна і велична подія, — наголошує Марків. — Коли вручили Томос і продовжилася літургія, у церкві почали лунати оплески. А Президент України обійшов з рукостисканням майже усіх присутніх, привітав своїх дітей та дружину, обійнявся з Віктором Ющенком».

ФОТО МИХАЙЛА МАРКІВА

Фоторепортер Андрій Нестеренко теж працював у Стамбулі в ті дні. Найвдалішими кадрами вважає момент підписання Томосу Вселенським патріархом. «Коли Варфоломій сів за невеличкий столик, його оточили десятки журналістів, які спрямували на нього об’єктиви. Навіть на фото видно, що він затиснутий цими рамками. Добре, що хоч не було спалахів, — згадує фотограф. — До таких моментів слід готуватися заздалегідь. Я дізнався, де і як сидітиме патріарх, наперед обрав точку і примостився там. Вгадав. Вразив і момент передачі Томосу. Але кілька хитрих фотографів майже зіпсували зйомку, бо вилізли наперед і витягували руку, яку видно на багатьох кадрах. На таких подіях дуже важливо не заважати іншим. Камера робить 9 знімків на секунду, але і сам момент триває кілька секунд, тож зловити потрібний кадр дуже важко». Ще один яскравий спогад із цього відрядження — святкування Водохрещі біля Босфору, яке Андрієві цікаво було побачити на власні очі.

Фотограф з гордістю каже, що йому щастить знімати найважливіші події незалежної України, писати історію своїми кадрами. Деякі з них чекають на свій час в архівах. Наприклад, портрет Вселенського патріарха, який завдяки президентській родині потрапив до Стамбула прямо з фотовиставки «Дня», пролежав «у столі» два роки. Андрій Нестеренко сподівається, що на світлину про Томос теж чекає не менш яскрава доля.

ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

СУТЬ — У ДЕТАЛЯХ

Зйомка під час Різдвяного богослужіння в Софії Київській стала для українських фотографів і подарунком, і випробуванням водночас.

«Софійський собор невеликий, а людей на службі було багато, — розповідає фотожурналіст Єфрем Лукацький. — Не всім представникам преси дозволили зайти, лише фотографам та операторам. Місця було обмаль, тож фотографам доводилося протискатися між політиків та священиків. На щастя, ніхто не посварився, та й охорона вела себе спокійно».

Лукацькому вдалося познімати і з рівня підлоги, і з верхнього ярусу собору. Проте найбільше йому подобається знімок митрополита Епіфанія зі свічками. «Він перебував за метр чи півтора від мене. Коли знімаєш на ширококутний об’єктив з такої відстані, виходить зовсім інша структура та пропорції. На передньому плані — митрополит Київський, на середньому — інші священики, на задньому — Оранта, яка оберігає нас усіх. Повна картина, усе дуже символічно».

ФОТО АНДРІЯ КРИМСЬКОГО

У більд-редактора «Дня» Миколи Тимченка вийшов схожий знімок. Є й інші кадри зі служби — символічні, показові, глибинні. Але, на думку фотографа, не менш важливі світлини, зроблені після богослужіння. «Після завершення події колеги швидко розбіглися записувати інтерв’ю, пересилати матеріал редакторам тощо. А я побачив Ігоря Гордійчука — Героя України, начальника Київського військового ліцею імені Івана Богуна, який ненадовго затримався біля ікон. Символічно, що людина, яка пройшла крізь пекло війни за суверенітет України, опинилася в цьому місці в цей час. Після служби я вийшов на Софійську площу і побачив, що люди вже вишикувалися у чергу, щоб побачити Томос. Хвіст був десь за пам’ятником Богданові Хмельницькому. Мені вдалося сфотографувати чергу із дзвіниці. Хоч знімок вийшов не надто виразним, але це важлива деталь для історії. Іноді варто затриматися на деякий час, щоб сфотографувати такі промовисті моменти, яких більше ніхто не помітив».

 

Дар’я ТРАПЕЗНІКОВА, «День»
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments