Україна не може існувати, не володіючи Кримом, це буде якийсь тулуб без ніг. Крим має належати Україні, на яких умовах, це байдуже, чи буде це повне злиття, чи широка автономія, останнє повинно залежати від бажання самих кримців
Павло Скоропадський — український державний, політичний і громадський діяч, військовик. Гетьман Української Держави

У Сімферополі встановили пам’ятник... репресіям і беззаконню...

Бюст Дзержинського — це маркер всевладдя спецслужб в Криму
16 вересня, 2021 - 19:26
МАЛЮНОК ВІКТОРА БОГОРАДА

Пам’ятається, навесні цього року в Москві тривали суперечки про відновлення пам’ятника Дзержинському на Луб’янській площі. Дискусія зайшла в тупик. Мерія Москви зняла питання з розгляду, пояснивши це небажанням посилювати конфронтацію в суспільстві. Однак в Сімферополі такі міркування нікого не зупинили.

Провладна інформаційна агенція «Кримінформ» з посиланням на пресслужбу управління ФСБ по Криму і Севастополю повідомляє: «Сьогодні, в річницю дня народження Фелікса Дзержинського, в центрі Сімферополя (в районі вулиці Об’їзної) був урочисто відкритий відреставрований пам’ятник засновнику Всеросійської надзвичайної комісії по боротьбі з контрреволюцією і саботажем (ВЧК)». В повідомленні сказано, що пам’ятник відкрили за участю ветеранів органів держбезпеки, однак на представленому відеоролику ніяких ветеранів не видно, зате спецслужба нітрохи не соромлячись експлуатує загін з учнів-кадетів зі школи № 4, шефство над якою взяло кримське управління ФСБ.

Автори розісланого пресрелізу також зазначають, що «Залізний Фелікс» боровся не тільки з контрреволюцією, але і піднімав країну з розрухи й злиднів. Завдяки його участі були відновлені дві тисячі мостів, відремонтовані майже три тисячі паровозів і понад десять тисяч кілометрів залізничної колії. Велику увагу Дзержинський приділяв молодому поколінню. Він очолив дитячу комісію, яка прийняла рішення про організацію дитячих будинків та трудових комун», — ідеться в пресрелізі. А також, що пам’ятник відреставрували на приватні кошти. Хто благодійник — не повідомляється.

Але таке зміщення акценту з репресій, які здійснювала ВЧК, на турботу про бездомних нікого не ввело в оману, у кримських соціальних мережах відкрилася палка дискусія з приводу пам’ятника, яка відображає весь спектр нинішніх кримських настроїв. Одні користувачі запитують: «А чому не Берії?», але отримують відповідь: «Про злодіяння Берії ви знаєте, а що ви знаєте, наприклад, про його внесок у створення ядерної зброї?». Однак інший читач йому зауважує: «А хіба від того його злодіяння стали меншими?» Кримчани зазначають, що «з художньо-естетичної точки зору, пам’ятник — поганенький ширвжиток».

Спостерігачі зауважують, що саме відкриття пам’ятника було зроблено цинічно і по-чекістськи. Біля пофарбованого білого постаменту з бюстом виставили варту з дітей-кадетів, потім інші кадети за командою дорослого керівника зайшли до пам’ятника, виструнчились, і так само за командою одночасно поклали до підніжжя квіти. Можна тільки здогадуватись, про що думали їхні батьки, коли віддали свої дітей у кадети на виховання нинішнім послідовникам Дзержинського. Можна бути певними, що Крим поповниться десятками павликів морозових.

Виявилось, що не всі знають роль Дзержинського в революції, тому кримчани розповідають, що «його організація мала в собі Бела Куна і Землячку (Розалія Залкінд) (провідники Червоного терору в Криму, від рук яких загинули понад 100 тисяч жертв в Криму — воїни Білої армії, яким обіцяли амністію, і кримчани, яких звинуватили в контрреволюції. — Авт.). На вулиці Леніна, десь навпроти Зеленого театру є балкон і внизу меморіальна дошка, де написано: «З цього балкону виступав полум’яний революціонер Бела Кун?»

Одні кримчани пишуть: «Нехай стоїть. Це наша історія, і ми повинні знати і пам’ятати». Інші стверджують: «Освічена частина суспільства прекрасно знає внесок в історію Залізного Фелікса, пора б усі сторони (його діяльності. — Авт.) дізнаватися...». Їм заперечують: «Нехай стоїть, і поруч поставити всіх безвинно вбитих людей...». А ті відповідають: «І страчених треба пам’ятати. Гарне, погане — це теж історія...», а також: «А ще мільйони безпритульних, яким дали путівку в життя...», однак їм заперечують: «Попередньо знищивши їхніх батьків...»

Загалом кримчани оцінили пам’ятник дуже негативно: «Пам’ятник національному позорищу...», «Поставили пам’ятник тирану», «За ним крові більше, ніж води в річці Салгір...», але і тут є незгодні «За вченням Христа — кров мільйонів невинних, за вченням Магомета — ще більше. То що тепер, викреслити їх з історії?».

Кримчани зазначають, що Дзержинський ніколи не був у Криму і не має до нього стосунку, до півострова від нього докотилися лише криваві репресії. Пам’ятник старий, ще довоєнний, постамент масивний не гармоніює з погруддям, бюст виконаний незграбно, власне це старий пам’ятник, який поставили саме тут, тому що колись тут була фабрика з обробки шкір тварин, і носила вона ім’я Дзержинського, тому тут давно поставили пам’ятник, але його були знесли, але тепер кажуть, що, мовляв, тоді зняли його на реставрацію, а тепер відновили і відкрили.

Представник Російської православної церкви, протоієрей Леонід Калінін в інтерв’ю радіостанції «Говорить Москва» заявив, що монумент Дзержинському ображає «пам’ять мільйонів невинних жертв терору, голоду, холоду, мук, тортур, тюрем, таборів».

Кримський історик і політолог Андрій Іванець висловив сайту Крим.Реаліі думку, що відкриття пам’ятника Дзержинському на півострові це «маркер того, що ФСБ демонструє свою силу в Криму і силу своєї ідеології. На тлі недавніх затримань кримських татар, яких звинуватили в підготовці нібито диверсійного акту, це виглядає взагалі непристойно. Мало того, на відкриття пам’ятника запросили дітей, тобто використовують його для обробки неповнолітніх кримчан і мілітаризації дитинства. Це є прямим порушенням міжнародного права, оскільки на окупованій території не можна готувати громадян і тим більше дітей до служби в армії держави-окупанта. До всього іншого, Росія пропонує нашим співгромадянам у Криму шанувати «героїв», безпосередньо причетних до створення тоталітарного режиму і каральної структури, на рахунку якої, власне, сотні тисяч життів невинних людей. Дзержинський безпосередньо організовував більшовицький переворот у Петрограді в 1917 році».

Андрій Іванець зазначає, що «саме з ВЧК потім виросли ГПУ, НКВД, КГБ і сучасна ФСБ. Вихідці з цієї спецслужби сьогодні фактично правлять Росією, і для них Фелікс Дзержинський це один із зразків для наслідування. Взагалі, після 2014 року в Криму встановили понад 150 пам’ятників, не рахуючи меморіальних дощок. Більшість з цих пам’ятників присвячені військовим діячам і боям, пов’язаними з російською і радянською історією, а також з анексією Криму. На жаль, ми і далі будемо бачити цей напрям в меморіалізації на окупованій території».

Кримський історик, доктор історичних наук, автор книги «Вулиці Сімферополя» Володимир Поляков зазначає, що в Криму «є ще концтабір «Красний» (нині музей. — Авт.) де розстрілювали спочатку білих, потім ворогів народу, потім німців — він теж імені Дзержинського. Так що я думаю, тепер на черзі ще один пам’ятник. Все це, звичайно, жахливо. Ми ставимо пам’ятник Дзержинському, але немає жодного пам’ятника Денікіну, Врангелю. Судячи з усього, наше колесо історії досі червоне. Ще мені здається, що ми йдемо за аналогією: якщо в Україні зносять, то ми повинні ставити, і навпаки! Якщо завтра в Україні, не доведи, господи, почнуть ставити пам’ятники Леніну — може, ми почнемо їх зносити?»

Натомість єпископ Апостольської православної церкви Григорій Міхнов-Вайтенко вказує на суперечливість політики пам’яті в сучасній Росії і, зокрема, в контрольованому нею Криму: «Відбувається те, що в медицині називається шизофренією. Напевно, пам’ятники можна ставити кому завгодно — це теж право людей, яке забирати не можна. Але завжди постає питання про історичний контекст, про мету. Рано чи пізно в Росії мав би з’явитися пам’ятник усім жертвам революційних подій початку 20-го століття як пам’ятник примирення і скорботи. Але сьогодні ми бачимо парад бовванів, які нічим не відрізняються від нескінченної низки об’єктів монументальної пропаганди радянської влади...»

Микола СЕМЕНА
Газета: 
Рубрика: