Ваші мертві обрали мене.
Джеймс Мейс, американо-український історик, політолог, дослідник голодомору в Україні

Великий переворот маленької міськради,

або реванш кропивницьких регіоналів
26 жовтня, 2016 - 10:39
ФОТО З САЙТА WIKIMAPIA

Політичні баталії у стінах місцевих рад певною мірою нагадують парламентські. Однак, враховуючи значно меншу кількість депутатів, на місцевому рівні помітні всі конфлікти інтересів, всі передумови прийняття того чи іншого рішення. Мотиви місцевих політиків досить показові.

На останньому засіданні сесії міської ради Кропивницького в черговий раз змінили секретаря. За неповний рік каденції цього скликання – це вже третій секретар. Нагадаю, першим був самопомічанин Смірнов, другим – радикал Бойко, а тепер – нашокраєвець Табалов.

Формат більшості, відповідно, також змінився. Замість більшості у складі «БПП», «Батьківщини», «УКРОПа», «Самопомочі», РПЛ та «Свободи», утворилась більшість у складі «Нашого краю», «Опоблока», «Рідного міста», а також «порушників партійної дисципліни» із фракцій БПП, «УКРОПа» і «Самопомочі».

Логічне завершення подій, які розпочались ще влітку. Тоді на посаду заступника міського голови було обрано члена партії «Опозиційний блок», екс-регіоналку Дзюбу. На цю посаду раніше двічі висувався батьківщинівець Колісніченко, і двічі його кандидатура не була підтримана. Саме висування Дзюби міським головою на посаду свого заступника поставило хрест на існуванні коаліції в попередньому складі.

Але для початку трохи передісторії. За інформацією джерел зі штабів головних кандидатів, пазли складаються наступним чином.

На виборах міського голови сучасного Кропивницького балотувались три найрейтинговіші кандидати: екс-литвинівець Райкович від «БПП», екс-фронтовик Табалов від «Нашого краю» та самовисуванець екс-регіонал Стрижаков. Райковича офіційно підтримали місцева «Батьківщина» та власники найбільших заводів міста, переважно – екс-регіонали. «Батьківщині» тоді була обіцяна посада заступника міського голови. Заводчанам – посада секретаря міськради.

У другий тур вийшли Райкович та Стрижаков. Райковича неформально підтримав Табалов, за що йому було обіцяно посаду секретаря, та формальний кандидат від «Опоблока» Лейбенко, за що його також пообіцяли кудись влаштувати. На радощах штаб Райковича вирішив, що вибори вже виграно і майже припинив свою роботу.

Вибори з незначною перевагою несподівано виграв Стрижаков, але, завдяки скасуванню результатів на двох дільницях, міським головою оголосили Райковича.

А в міськраду потрапило 9 політсил. «Демократичні сили» («Солідарність», «Батьківщина», «УКРОП», «Самопоміч», РПЛ, «Свобода») отримали значну перевагу над «партіями екс-регіоналів» («Наш край», «Опоблок», «Рідне місто»).

Зважаючи на вищезгаданий факт, командою мера було вирішено забути про останні домовленості і слідувати домовленостям первинним. Головним бенефіціарієм перемоги Райковича стали «заводчани». Вони отримали контроль над виконкомом та найбільший вплив на рішення більшості в міськраді. До речі, всі призначення відбулись з порушенням законодавства, зокрема – ЗУ «Про доступ до публічної інформації», що потім підтвердив припис Уповноваженого ВРУ з прав людини.

Однак посадою секретаря міськради «заводчанам» довелось поступитись представнику «Самопомочі» Смірнову. Розрахунок був простий – молодий та недосвідчений політик мав стати маріонеткою в руках «матьорих» ляльководів, і не викликати несприйняття у решти союзників. Лейбенко також отримав своє – йому доручили займатись «гарячою лінією» міського голови.

А от посаду заступника мера «Батьківщині» вирішили не віддавати. Двічі їх кандидатура ставилась на голосування, і обидва рази її провалювали саме «заводчани», імовірно – через страх втратити вплив на міського голову. А також – через ідеологічну несумісність. Батьківщинівець не підтримував позицію «БПП» щодо перейменування міста в проросійський Єлисаветград.

Однак секретар міськради швидко набрався досвіду, оцінив та зрозумів ситуацію, в якій опинився, і зважився на самостійну гру.

Передусім це стосувалось нового регламенту міськради. Від початку роботи міськради він очолив комісію з його розробки, і, зрештою, йому вдалось винести на розгляд міськради досить пристойний проект, не зважаючи на опір його колег (передусім все тих таки представників «заводчан»). За час підготовки документу під їх тиском з проекту було вилучено чимало прогресивних норм, але і це їх не влаштовувало. Документ планували докорінно погіршити.

Без голосів головних опонентів прозорості і демократичності – фракції «БПП» – він не зміг би прийняти рішення, тому підстрахувався голосами опозиціонерів, яким прозорість влади ситуативно виявилась вигідна, тим паче, що Смірнов пообіцяв їм вирішити питання включення по одному їх представнику до комісії з питань ЖКГ, в якій представники цих партій були відсутні. За це і поплатився – після спроби протягнути свою редакцію регламенту, його в той же день зняли з посади. Зняли з порушенням законів і регламенту. Проте тоді це нікого не хвилювало.

Цього разу все відбувалось у дуже схожий спосіб. Такі ж порушення законів, такий же тиск і кулуарні домовленості з депутатами, тільки дійові особи – інші. Екс-регіонали з «Нашого краю» та «Опоблоку» об’єднались із екс-регіоналами із фракцій «БПП» і «УКРОПу». Все логічно і прогнозовано.

І от тепер ми чуємо крики «зрада!» від представників вже колишньої «демократичної більшості». Тільки тепер ми бачимо активні спроби відстояти питання прозорості та підзвітності міської влади з боку нової «демократичної опозиції». Але передумови цієї ситуації заклали самі ж «демократичні партії», коли взяли у свої списки екс-регіоналів.

Криками про «зраду» щодо згаданої сесії міськради Кропивницького нічим не зарадиш. Цей переворот хоч і неприємний, проте далеко не трагедія. Те, що це має невдовзі статись, було очевидним. Причому, це стало очевидним ще півроку тому, коли «злили» попереднього секретаря від «Самопомочі» Смірнова.

Тепер же все залежить від наших «демократичних» фракцій, які провели в раду «тушок». Адже нинішня більшість екс-регіоналів без них була б неможливою.

Отже, якщо наші партійні організації «БПП», «Самопомочі» і «УКРОПу» претендують на звання «демократичних», через місяць вони почнуть процедуру відкликання своїх «зрадників». Думаю, місяця буде цілком достатньо, щоб її, процедуру, завершити. Тобто, до Нового року попередній формат коаліції може бути відновлений.

Тільки так можна буде відновити демократичну більшість. Якщо її хтось все ж таки хоче відновити... Найбільше сумнівів я маю щодо місцевої «БПП», якій доведеться виганяти більшу частину фракції...

«МОЯ МЕТА – ЩОБ У НАС СТАБІЛЬНО БУЛО ЗА 30 ГОЛОСІВ З УСІХ ВАЖЛИВИХ ПИТАНЬ»

Андрій ТАБАЛОВ, секретар міськради:

– Я був кандидатом у мери і отримав третій результат. Мене підтримало 20% виборців міста Кіровограда. Я це дуже ціную і зроблю все від мене залежне для того, щоб не підвести тих людей, які за мене голосували. Дехто з них, і мені було дуже приємно, прийшли до сесійної зали з різних питань, в основному, висловити невдоволення з приводу ефективності роботи міської ради. І я з цим погоджуюсь. Саме тому у нашій фракції назріло таке питання.

Моя мета працювати таким чином, щоб у нас стабільно було за 30 голосів з усіх важливих питань. Для цього повинна бути скоординованість і узгодженість дій усієї міської ради. Я думаю, що ми з Андрієм Павловичем прикладемо усіх зусиль, щоб цього досягти.

«ПОЛІТИЧНА СИТУАЦІЯ В МІСТІ СКЛАДНА»

Сергій БОЙКО, екс-секретар міськради:

- Політична ситуація в місті складна. Продовжується протистояння груп в депутатському корпусі і пов’язане воно не стільки з розбіжностями в політичних поглядах, скільки в розбіжностях в підходах у функціонуванні системи органу місцевого самоврядування.

Щодо причин і передумов зміни секретаря. Було створено нову більшість, і наслідком цього стало переобрання секретаря. Міському голові зручніше працювати з новою більшістю. Як розвиватиметься ситуація в подальшому? Спрогнозувати достеменно складно, але сумно не буде.

«КЛЮЧОВІ – НОВІ ПРАВИЛА ГРИ»

Володимир СМІРНОВ, екс-секретар міськради:

– Що відбулось у міськраді? Я би назвав цю ситуацію: примушення до виконання домовленостей.

Справа в тому, що Райкович мав різні домовленості із учасниками нашого політичного процесу. В цих домовленостях були певні протиріччя, тому він спочатку виконував одну частину цих домовленостей – демократичну. А зараз, його змусили виконати і іншу частину цих домовленостей, в яких – Табалов секретар, Волканов має свого заступника, і т.д.

Частково, проблема полягає в намаганні більшості – повністю виключити із процесу опонентів. Так відбулось із демократичною більшістю, коли всі рішення приймались без урахування думки «групи Табалова» та «Оппоблоку».

В свою чергу, демократична більшість має свою проблематику: а саме – велика кількість дрібних груп – це досить складний матеріал для консолідації, тому що важко розподілити саме політичні, та електоральні надбання. В результаті – більшу їх частину отримує якась одна політична партія, що не дуже влаштовує всіх інших.

Це добре розуміють Табалов і компанія, і грають саме на цьому. Так, вони змусили мера повернутись до співпраці із ними, напевне – коли показали йому, що існуюча більшість не в змозі  стопроцентно його підтримати та захистити.

Що буде далі, залежатиме від діяльності секретаря Табалова та його ситуативної більшості. Якщо вони підуть тим же шляхом що і попередня більшість, і намагатимуться повністю усунути від впливу інших депутатів – історія повторюватиметься, і нічого хорошого для міста я тут не бачу.

Якщо Табалов виконуватиме задекларовані ним плани, та виконає посадові обов'язки секретаря, в частині забезпечення рівності всіх депутатів – є великий шанс на створення більш широкої більшості, і це буде наступний етап розвитку.

Але, ключовими тут будуть якраз умови, за якими це відбудеться, такі собі нові правила гри.

Дмитро СІНЧЕНКО, Кропивницький
Рубрика: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments