Кожне національне письменство, годуючись помітними і непомітними впливами од інших письменств, все-таки органічно переробляє й перетворює їх і виявляє тим натуру даної нації, її ідеали й змагання, її інтереси й потреби.
Сергій Єфремов, український громадсько-політичний і державний діяч, літературний критик

Чому шумить «отставной козы барабанщик»?

Як варто реагувати на нахабну статтю Медвєдєва
11 жовтня, 2021 - 18:12
МАЛЮНОК ВІКТОРА БОГОРАДА

Одразу зазначимо, що серйозно аналізувати статтю заступника голови Ради безпеки Російської Федерації Дмитра Медвєдєва, яку він розмістив в російському виданні «Коммерсанть» не варто. На те вона і розрахована, щоб в Україні всі билися в істериці, цитуючи опус колишнього президента РФ. Зі статтею варто ознайомитися, але лише з тією метою, щоб розуміти стан хвороби путінського режиму і оцінити набір сигналів, які в черговий раз посилає агресор. На подібні речі потрібно реагувати холоднокровно і з насмішкою.

Насамперед, зверніть увагу на лексику – образи, прокляття, зверхність, залякування... Типовий набір російських шовіністів, яких дратує сам факт існування незалежної України і українців як окремого народу. Можна було махнути рукою і сказати – хай собі варяться у своєму неоімперському угарі, то їхні проблеми. Але ці проблеми напряму атакують нас – захоплюють українські території, вбивають наших громадян, викачують національні ресурси. І нікуди ми від них не дінемося, бо знаходимося, як-то кажуть, поряд з епіцентром.

Отже, які висновки?

Перший. Виглядає так, що Медвєдєв своєї статтею хоче показати, що він крутіший за Путіна. Пам’ятаєте, два місяці тому президент Росії акумулював всі свої історичні знання про українців (стаття називається «Про історичну єдність росіян та українців») і видав на гора велику порцію претензій, фактично оголосивши нашому народу екзистенційну війну? Так от, текст нинішнього заступника голови РБ РФ – це продовження цієї лінії, але в більш нахабному і безпардонному варіанті. Як влучно написав у ФБ головний редактор порталу BlackSeaNews Андрій Клименко: «Дімон став брутальним хамом, демонструє, що він дозрів до того, щоб бути "преємніком"».

Другий. Кремль в черговий раз посилає сигнал Заходу – мовляв, що ви там з ними носитися, давайте домовимося між собою і нарешті закриємо це питання. У тексті Медвєдєв прямо каже, що з українським керівництвом взагалі немає про що говорити. Зверніть увагу також, що згадана стаття Путіна вийшла якраз в той час, коли Президент України Володимир Зеленський полетів з візитом до Німеччини і готувався до поїздки в США, а опус Медвєдєва з’явився в день приїзду до Москви заступниці держсекретаря США Вікторія Нуланд. Остання за кілька днів до цього провела телефонну розмову з керівником Офісу Президента України Андрієм Єрмаком щодо можливого розблокування «мінського процесу». Саме ця тема, скоріше, і буде основною під час візиту Нуланд до російської столиці.    

Третє. Особливо єзуїтський і небезпечний аспект в медвєдєвській статті направлений на відокремлення українського керівництва на чолі з Зеленським від народу, використовуючи етнічний фактор. В цьому ж контексті намагання колишнього президента РФ бити по соціальним проблемам, граючи на боці противників Зеленського і розчарованих в ньому. Риється Медвєдєв і в історичних питаннях (навіть якийсь архівний документ дістали). Особливо ж смішно виглядають закиди про те, що, мовляв, ваші керівники повністю залежні від заокеанських друзів, а от у нас колись в соцтаборі було не так. Словом, всіма цими цинічними нісенітницями (цитат не буде) Медвєдєв намагається вбити клин у внутрішньоукраїнський контекст в багатьох сферах.

І ще одне. На початку статті, автор вирішив «блеснуть умом» і навести українське прислів’я в оригіналі «Коза з вовком тягалася, тільки шкура від кози зосталася», але скоріше помічники недогледіли і вийшло не «кози», а «козі» (на сайті потім швидко виправили). Хоча вже добре, що в Кремлі намагаються читати українську. Ми ж порадимо заступнику голови Радбезу РФ подумати над іншим українським прислів’ям «В чуже просо не пхай носа» і зайнятися нарешті проблемами власної країни.

Іван КАПСАМУН, «День»
Газета: 
Рубрика: