Вовка на собак на допомогу не клич!

Інтрига навколо 33 богатирів-вагнерівців, заарештованих у Білорусі, продовжує розкручуватися. І чим далі, тим менше залишається сумнівів у тому, що ні до якої Туреччини й іще більш далеких країн російські герої, які встигли відзначитися подвигами на українському Донбасі, потрапити не прагнули. Не потрібен їм берег турецький і Африка їм не потрібна! А потрібна їм сусідня братська Білорусь, і не вся Білорусь, а лише одне дуже конкретне місце — малесенька крапка на карті. Згідно з даними білоруського слідства, затримані росіяни дали досить суперечливі свідчення. Зустрітися з російськими дипломатами до допитів їм не дали, а адвокати у них усі за призначенням, а такі адвокати більше допомагають слідству, ніж своїм підзахисним. Згідно зі свідченнями вагнерівців, до Туреччини як до кінцевого пункту маршруту збиралися летіти лише 15 з них, ще 11 осіб нібито їхали до Венесуели, два — на Кубу і один — до Сирії. Ще один з вагнерівців нібито взагалі не знав, куди летить. А три особи давати показання відмовилися, й, підозрюю, ці троє й були керівниками злощасної групи військово-польових «туристів».

Відчувається, що версія була вигадана для відмазки тільки на випадок дуже побіжної перевірки. Якщо, наприклад, міліціонер на вулиці Мінська зупинить кого-небудь з 33 «богатирів» і поцікавиться, що вони роблять у столиці Білорусі, той з легким серцем покаже йому прострочений квиток до Стамбула й, супроводжуючи свою промову яскравими образними висловлюваннями, почне сварити керівництво фірми, що забезпечує переліт, за те, що вона нормально організувати доставку людей не може. Але якщо справа доходить до реального розслідування, то вся легенда про Туреччину, яку із завзятістю, гідною кращого застосування, відстоює російське посольство в Білорусі й МЗС РФ, руйнується повністю.

Як показують документи, до готелю IBB в Мінську вагнерівці заселилися не тому, що пропустили свій рейс, а за 8 годин до того, як мав вилетіти до Стамбула той літак, квитки на який у них були на руках. За цей час до аеропорту можна було навіть пішки дійти. А місця в готелі IBB були заброньовані для вагнерівців 24 липня, о 17 годині 38 хвилин, приблизно за півтори години до того, як вони мали перетнути російсько-білоруський кордон. Але аж ніяк не цей готель був кінцевим пунктом для вагнерівців. Вони повинні були опинитися в санаторії «Белорусочка», що стоїть одразу за Мінської кільцевої автодорогою. Переговори з санаторієм проводилися ще о 16 годині 21 хвилину, 24 липня, раніше, ніж були заброньовані номери в готелі IBB. І в той же день, 24 липня, для вагнерівців забронювали номери в санаторії «Белорусочка». І коли за добу вони покинули готель IBB, то повідомили персоналу, що їдуть до аеропорту, а насправді вирушили в «Белорусочку».

Чому ж їм так сподобався саме цей санаторій? Річ у тому, що санаторій «Белорусочка» стоїть поруч з проспектом Переможців, на якому розташована резиденція Лукашенка (Палац Незалежності). Якщо припустити, що готувалося викрадення, арешт або вбивство Олександра Григоровича, то краще місце для базування загону, що має здійснити напад, знайти важко. Але про справжню мету серед заарештованих напевно знала лише одна людина — командир групи.

Зараз Лукашенко заявляє, що затримані росіяни були лише передовим загоном, а решта чи то 170, чи то 200 спецназівців повинні були прибути пізніше, безпосередньо перед виборами. І це схоже на правду. Скупчення такої великої кількості чоловіків з явними ознаками належності до воєнізованих формувань у «Белоруосочке» або її околицях могло викликати підозри.

У опозиційних ЗМІ Росії та Білорусі з’явилася версія, що нібито вагнерівців послали до Білорусі за погодженням з Лукашенком, щоб захистити його, якщо демонстранти спробують влаштувати «майдан», що не витримує ніякої критики. Тоді вагнерівцям не треба б було ховатися у санаторіях і прикриватися квитками до Стамбула, а можна було абсолютно легально розміститися на базах білоруських спецпідрозділів.

Точно так само не викликає довіри версія, що нібито Путін вів складну гру проти Лукашенка, маючи намір відправити вагнерівців до лав післявиборних демонстрацій, щоб російські спецназівці спровокували своїх білоруських колег, які придушують демонстрацію, на значне кровопролиття, щоб Лукашенко утримався при владі (у чому Путін нібито зацікавлений ), але повністю дискредитував себе перед Заходом і опинився б у повній залежності від Кремля. Однак ця версія виглядає не більш правдоподібною, ніж дезінформаційний злив, що з’явився в Росії, нібито білоруські спецназівці займаються охороною китайських компаній у Венесуелі та Судані.

Якщо головна проблема для Путіна на шляху до поглинання Білорусі — це Лукашенко, то він навряд чи вирішуватиме цю проблему настільки ненадійним шляхом. Адже навіть криваво придушивши протести, Лукашенко необов’язково кинеться в обійми Путіна. Зрештою, крім Заходу залишається Китай. А от фізична ліквідація Лукашенка під час штурму його резиденції могла б вирішити всі проблеми. Було б оголошено, що білоруський президент загинув у результаті конфлікту у своєму оточенні і тепер треба провести нові чесні вибори, на яких би за підтримки Росії переміг Віктор Бабарико.

Спроба втручатися в політичне життя сусідньої країни за допомогою спецназівців у Росії принаймні один раз уже була. 26 травня 2011 року МВС Грузії оприлюднило запис телефонної розмови одного з лідерів опозиції тодішньому президенту Михаїлу Саакашвілі Ніно Бурджанадзе зі своїм сином Анзором Біцадзе, причому Бурджанадзе визнала справжність розмови, хоча й стверджувала, що деякі слова вирвані з контексту. Тоді вона говорила синові, як силові структури Грузії поставляться до антиурядових демонстрацій з метою повалення Саакашвілі: «Бурджанадзе. Поліція не зможе нас здолати. Як думаєш, Коджорський батальйон стрілятиме в нас?

Біцадзе. Ні, що ти, що за дурість. Коджорський батальйон може перекрити нам дорогу, перегородити танком, БТРом, але не стрілятиме.

Бурджанадзе. Чому ти так певен?

Біцадзе. Знаєш що? Якщо Коджорський батальйон у мене вистрелить, першу атаку відіб’ю. А потім нехай з’ясовують стосунки зі спецназом ГРУ».

Тоді в результаті Путін обійшовся без спецназу. Оскільки в Грузії зберігалася демократія й проводилися більш-менш чесні вибори, Кремль зміг забезпечити перемогу на виборах своєму ставленику мільярдерові Бідзіні Іванішвілі. Але в Білорусі — жорсткий авторитарний режим, схожий на путінський, і чесна перемога опозиції на виборах там зараз у принципі неможлива. А революції в Білорусі Москва категорично не хоче. Усунення ж Лукашенка за допомогою вагнерівців вирішило б усі проблеми.

Схоже, Олександр Григорович усе це вже зрозумів і не випадково так сказав про заарештованих: «Вони, звичайно, винні, але не настільки, щоб щодо них вживати якісь жорсткі заходи. Це солдати. Їм наказали — вони пішли. Розбиратися треба з тими, хто наказував, хто їх сюди посилав». А от чи розуміє білоруська опозиція, що покладатися на допомогу Путіна в справі повалення Лукашенка — смерті подібно? Адже тоді жити білорусам доведеться навіть не так, як живуть грузини за Іванішвілі, а просто в складі путінської держави. Зараз же історія з вагнерівцями лише допомогла Лукашенкові. Тепер масових протестів після фальсифікації виборів він може не побоюватися.

РЕАКЦІЯ УКРАЇНИ

Міністерство закоронних справ України:

«Україна давно попереджала, що учасники російських окупаційних сил та незаконних збройних формувань, які брали участь у бойових діях на Сході України, використовуються в інших точках світу і становлять загрозу. Виявлення цих бойовиків в Білорусі підтверджує цей факт і свідчить, що вони можуть бути використані для дестабілізації ситуації в Білорусі напередодні президентських виборів. ... Питання щодо можливої екстрадиції чи інших правових дій будуть вирішуватися відповідними  правоохоронними та спеціальними органами» (mfa.gov.ua).

Служба безпеки України:

«СБУ виступає з відповідною ініціативою та через Офіс генпрокурора України, як це передбачено правовими процедурами, звернеться з клопотанням щодо екстрадиції зазначених осіб. Всі ці особи, як і будь-хто, хто брав участь у захопленні українських територій та інших військових злочинах, мають постати перед судом та отримати покарання, передбачене законодавством України. Служба безпеки України зібрала достатньо доказів про військові злочини «ПВК Вагнера» на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей» (ssu.gov.ua).