Євген МАРЧУК: Потрібно мати дві стратегічні програми: мирне повернення Криму і реінтеграція Донбасу
В номері за 28 січня, минулу п’ятницю, «День» розпочав публікувати статтю відомого українського політика «10 уроків від Євгена Марчука» з аналізом проблем нинішньої України та його пропозиціями про конкретні кроки з посилення державності. Редакція зазначала, що складність української історії стосуються не лише початку ХХ століття, але й далі історія України була не менш складна і не менш багатопланова, і особливо після 1991 року, коли нам не вистачало навичок саме самостійності мислення і державотворення. Ситуація сьогодні не спростилася, а навпаки — ускладнилися. Для роботи в складні періоди історії надто молодій владній команді, потрібні не тільки навички самостійності і послідовності, а й вміння сполучати вже нажитий досвід із генеруванням нових ідей, які б допомагали знаходити вихід із складних ситуацій. Саме таким умінням відзначається відомий політик, державник за характером мислення і стилем роботи Євген МАРЧУК. «День» продовжує публікацію роздумів та пропозицій Євгена Кириловича над вузловими пунктами нашої новітньої історії за результатами розмови, яка відбулась півтори тижні тому.
СТРАТЕГІЧНИЙ ПЛАН: ТРИ НАПРЯМКИ
Сьогодні головним пріоритетами для діяльності влади в України я бачу три напрямки. Перше — це здоров’я нації, тобто боротьба з пандемією, економіка і безпека. Безумовно, поточних проблем дуже багато і ними також потрібно займатися, але для того, щоб не довести справу до катастрофи, якщо не в цілому, то по окремих напрямках, потрібно мати стратегічний план хоча б на 2-3 роки. Що стосується економіки то тут варто наголосити всього на кількох провалах. Дожитися до того, щоб почати імпортувати електроенергію з Росії, маючи такий гігантський блок атомної енергетики, не кажучи вже про теплові електростанції, станції «зеленої енергетики», - треба було вміти .
А що стосується балансу генерації і споживання електроенергії, то варто нагадати, що атомні електростанції перекривали десь трохи більше 50% всіх потреб, до того ж, це один з дешевих видів електроенергії.
ФОТО З ОСОБИСТОГО АРХІВУ ЕВГЕНА МАРЧУКА
Але сьогодні Енергоатом має більше ніж 10 млрд. грн. боргу. Однак той факт, що сьогодні зупинені декілька атомних енергоблоків, а ми імпортуємо електроенергію з Білорусі, а тепер уже і з Росії, це не що інше, як ганьба, і те що до цього дійшло означає, що управління в енергетиці катастрофічно не відповідає реаліям і не має ніякої прогностики.
Я запросив би українських спеціалістів, які керували енергетичним сектором в різний час, щоб порадитись і знайти оптимальні виходи, провів би детальний аналіз, «мозковий штурм» наявних проблем. Там завжди є проблеми, безумовно, але такого катастрофічного стану я не пам’ятаю, окрім хіба що початку 90-х років, але тоді була зовсім інша причина.
В секторі бюджету і фінансів взагалі варто звернути увагу на те, що не захищені статті бюджету зараз не всі фінансується, то це не дзвоник, це вже дзвін.
БЕЗПЕКА НАЦІЇ І ПАНДЕМІЯ КОРОНАВІРУСУ
Тут варто було б повчитися у провідних країн світу тому, як вони виходять з цього стану, і порівняти їх заходи з українськими умовами. Тут величезний діапазон для модернізації. Є і приховані проблеми, наприклад, баланс прісної води в Україні. Зараз у зв’язку зі спадом промислового виробництва ця проблем а трохи приглушалась. Але вона нас все рівно наздожене.. Як її вирішують у світі? Адже ми досі не зовсім розуміємо, які там криються загрози, і цю загрозливу ситуацію варто вивчити окремо та перейняти світовий досвід. Було б дуже добре, якби українські гідрогеологи, а в нас є дуже кваліфіковані спеціалісти, на пальцях пояснили і вдаді, і суспільству, які можуть бути наслідки нашої легковажності.Тим більше, що ця проблема на сході України тісно пов’язана з екологічними проблемами окупованих територій Донбасу та Криму.
Коли я працював в Мінській ТКГ ми намагалися залучити до аналізу екологічної ситуації на тимчасово окупованих територіях Донбасу німецьких спеціалістів, щоб вони вивчили і показали, який там реальний екологічний стан та запропонували дієві заходи по нейтралізації негативних наслідків російської агресії, зокрема затоплення більше 30 вугільних шахт. Адже шахтна вода призводить до сильної мінералізації ґрунтових вод і це може дуже серйозно загрожувати рослинному світу всього Донбасу в цілому і екології Азовського моря. Але на нашу пропозицію Росія категорично не погодилась
АЗОВСЬКЕ І ЧОРНЕ МОРЯ: ЗУПИНИТИ МІЛІТАРИЗАЦІЮ
Азовське море, це мілке і найменш солоне в світі море, — окремий клубок проблем. Його екологія порушена будівництвом росіянами Керченського мосту, який створив багато нових екологічних проблем, а також інтенсивною мілітаризацією і водного басейну, і регіону в цілому. І керівництво України не повинно стримувати себе в тому, щоб ставити це питання на світовому рівні, і в ООН, і в раді Європи, і в ОБСЄ, і в міжнародних судах. Крім того, треба розробляти власний план демілітаризації цього регіону як складову частину його майбутньої реінтеграції , і план нормалізації екологічної ситуації в цьому регіоні взагалі. Ми повинні дуже добре знати, що ми збираємось реінтегрувати, не кажучи вже про те, що ми маємо точно знати, скільки нашому бюджету буде коштувати ця реінтеграція і скільки років.
Сьогодні фактично через російську агресію в Криму, а також через домінування вояччини росіян у цьому регіоні, Азовське море вже фактично не внутрішнє море двох країн, а море, анексоване Росією, як і Крим. Тому Україна вправі поставити питання про перегляд підписаної раніше угоди про статус Азовського моря і Керченської протоки як внутрішнього моря двох країн. Адже підписання угоди в такій редакції сталося фактично з примусу Росії як одна із умов припинення російської авантюри навколо острова Тузла в кінці 2003
Оскільки Азовське море, з якого можна вийти в світовий океан через Керченську протоку, Босфор і Дарданелли та Гібралтар, фактично є міжнародними морськими водами тому на нього мають бути поширені норми міжнародного морського права, на чому наполягала Україна багато років до підписання вказаної угоди в кінці 2003 року Звичайно, таку нашу ініціативу потрібно дуже добре підготувати, адже Росія буде всіляко протидіяти. Але оскільки для України як морської держави це має бути одним із головних пріоритетів, ми повинні постійно нарощувати наші зусилля на цьому напрямку. До того ж треба також гостро ставити питання не тільки про захоплення Криму як території, але й про захоплення Росією значної частини українських територіальних вод і виключної морської економічної зони.
Оскільки Росія має серйозні можливості в Чорному морі щоб створити проблеми для світового судноплавства, для світових компаній, судна яких працюють на маршрутах до Одеси, Ізмаїлу, Миколаєва Росія може влаштувати на цих маршрутах одну-дві провокації, пов’язані з безпекою суден, їхніх команд і вантажів, і тоді судновласники відмовляться працювати на цих напрямках. Тому Україна як морська держава має активно боротися за свободу мореплавання і перш за все в Чорному і Азовському морях , оскільки для нас це суттєвий економічний фактор розвитку країни.
НЕУРЯДОВИЙ УРЯД
Для пошуку шляхів вирішення першочергових стратегічних проблем я б порекомендував нашій владі створити кілька невеликих експертних груп спеціалістів високого рівня, які добре професійно знають свій предмет. Я б назвав їх навіть тіньовим урядом, з професіоналів, який буде публічно аналізувати і коментувати рішення Уряду і пропонувати свої варіанти рішення тих самих проблем на базі сучасних реалій економіки та політики. Але це мають бути спеціалісти, які поза політикою, і які мали б заявити, що вони не будуть приймати пропозицій ні від влади, ні від опозиції. Якщо влада не захоче це зробити, таку ідею може реалізувати громадськість і навіть більш ефективно. Хоча б на один місяць.
ЄВГЕН МАРЧУК, МІНІСТР ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ ВІКТОР СУСЛОВ, НАРОДНИЙ ДЕПУТАТ УКРАЇНИ В’ЯЧЕСЛАВ ЧОРНОВІЛ, НАДЗВИЧАЙНИЙ І ПОВНОВАЖНИЙ ПОСОЛ США В УКРАЇНІ СТІВЕН ПАЙФЕР, ДЕРЖСЕКРЕТАР США МАДЛЕН ОЛБРАЙТ ТА ІНШІ, КИЇВ, 6 БЕРЕЗНЯ 1998 РОКУ
ЗАГРОЗИ ДЕМОГРАФІЧНОЇ СИТУАЦІЇ
Серйозна прихована загроза для держави полягає і в тому, що ми не навчилися управляти демографічною ситуацією в країні. На сьогодні однією з загроз є економічна еміграція активного дорослого населення. Від 3 до 5 млн. молодих, енергійних, освічених людей за останні роки виїхали з України на заробітки.. Так, не всі назавжди, але частина з них залишиться там. І цей процес не зупинений, він набирає сили. Головна причина відома - бідність.
Цим жартувати не можна, це базова небезпека. Дослідження українського Інституту демографії, який очолює всесвітньо відомий вчений Елла Лібанова, переконаний, має повну картину і демографічні прогнози на 10-20 років наперед і я впевнений, що доповідає органам влади реальну картину. Однак чи робляться адекватні висновки? На практиці цього поки-що не помітно. Зрештою, якщо ми сьогодні ще не відчуваємо масштабів цієї загрози, то це не значить, що вона може бути забута в вищих ешелонах органів управління, бо через певний час вона може рвонути з зовсім катастрофічними наслідками. А вирішити її можна тільки одним шляхом - це еміграцією в Україну. Уявляємо всю складність реалізації цієї технології. Тобто в двері влади уже не стукає а грюкає демографічна небезпека. Так, надзвичайно складна проблема. Але коли просто повзти за процесом, а не намагатися хоча б почати його осмислення і підступи до його коригування то результат буде плачевний. Правда, проявиться він не при нинішньому і, можливо, навіть і не при наступному президентах. Але тоді їх згадають не злим тихим словом.
«ВАРТО ДУЖЕ СЕРЙОЗНО ПЕРЕГЛЯНУТИ НАШ ПІДХІД ДО УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКИХ СТОСУНКІВ»
Зрозуміло, що головною біллю нинішньої влади зараз є війна, яку розпочала проти України і до сьогодні веде Росія. На жаль, видно по всьому, що ця країна, як ворожа субстанція буде ще довго нависати над Україною, навіть якщо гаряча фаза на якийсь час і припиниться. Експансіонізм як історична інфекційна хвороба у різних формах її активності постійно поширюється серед верхівки російської політичної еліти. І тому навіть зміна керівних персоналій не зупинить цю їх внутрішню епідемію. Хоча не знаю, можливо в майбутньому якісь вчені чи лікарі, краще щоб це були російські, створять ефективну вакцину проти цієї російської інфекційної історичної хвороби.
Але сьогодні російський напрямок і не тільки в МЗС, Міноборони чи в спецслужбах, а і в багатьох інших міністерствах і відомствах має стати найголовнішим. Безумовно має бути сильний координаційний центр. Краще всього в РНБО. Роботи для всіх море.
Привожу всього на всього один приклад. Частково я наводив його в одному із своїх інтерв’ю десь біля року тому із здивуванням, чому українська влада ніяк не реагує на наступне.
406 кілометрів українсько-російського державного кордону на сході, який Україна не контролює, це ще і митний контроль. Постійно поставляючи в ОРДЛО через цю частину кордону окрім зброї і бойовиків гігантські масштаби різного роду товарів і не тільки першої необхідності, продовольства, транспортних засобів і багато чого іншого, Росія не сплачує Україні ніяких податків і ніякого мита. До того ж достеменно відомо, що Росія постійно поставляє в ОРДЛО багато товарів, які відповідною постановою Уряду України ще 2015 року заборонено поставляти в Україну саме із Росії. До того ж, Росія, порушуючи міжнародно-правові норми і законодавство України, подає в Міжнародну організацію торгівлі (МОТ) і обліковує у своїй офіційній статистиці як цілком законну торгівлю з Україною. Більше того, через цю частину кордону Росія вивозить із України головним чином величезну кількість вугілля-антрациту, який потім як свій продає Україні, втягуючи в такі оборудки українських бізнесменів. Тобто Росія на протязі шести років практично здійснює державну контрабанду на українсько-російському державного кордоні у величезних масштабах , по-суті відкрито фінансуючи у такий спосіб терористичні угрупування і не відчуває ніякої протидії української влади. І тільки зовсім недавно Національний інститут стратегічних досліджень опублікував своє дослідження цієї проблеми. Я рекомендував би також прочитати цікаве розслідування цієї проблеми вимушеного переселенця із Донбасу ветерана вуглепрому Володимира Шпака, який зробив цікавий анатомічний розріз даної проблеми ще 3 січня цього року.. https://inforpost.com/news/2021-01-03-30013
Але я поки не чув якоїсь серйозної реакції з боку українських владних інституцій.
Хочу наголосити, що така контрабанда є однію з причин дивного для громадськості факту, що під час війни товарообіг з Росією не зменшився, а по деяких показниках збільшився, і не тільки по антрациту.
Ось чому Росія уже сьомий рік категорично не хоче виконувати четвертий пункт Мінського протоколу 2014 року, підписаного і представником Росії, в якому сказано: «4. Обеспечить постоянный мониторинг на российско-украинской государственной границе и верификацию со стороны ОБСЕ с созданием зоны безопасности в приграничных районах Украины и Российской Федерации». http://kiev1.org/minskiy-protokol.html
Але до сьогодні патрулі ОБСЕ не мають можливості створити таку зону безпеки вздовж неконтрольованої частини українсько-російського державного кордону щоб моніторити все, що там відбувається. Туди їх просто не пускають. Чи не є це, тільки одне неймовірне явище, яке уже сьомий рік, як кажуть, на очах української влади наносить Україні колосальну шкоду під час війни, переконливою підставою для створення вказаного координаційного центру.
«ТЕМУ ВИБОРІВ ТРЕБА ВЗАГАЛІ ПРИПИНИТИ З УКРАЇНСЬКОЇ СТОРОНИ»
Що стосується стратегічних питань, мирного повернення Криму і завершення війни на Донбасі. Я б зараз не ставив питання про мирну реінтеграцію, бо таке поспішне реінтегрування може принести дуже величезну шкоду, не кажучи вже про те, що ми до сьогодні не знаємо скільки реально буде коштувати нашому бюджету і скільки років така реінтеграція.
Коли в грудні минулого року я почув, що українська сторона раптом почала погоджуватись на те, що у березні 2021 року уже можна буде провести вибори на окупованих територіях, я, як кажуть, чуть не впав зі стільця. Я розумію, що, можливо, це говорилось для того, щоб показати Росії, що українська сторона готова до цього кроку. Адже до пункту про вибори сторонам передбачено виконати ще 8 чи 9 обов’язкових важливих заходів.
На мою думку, обговорення теми прискорених виборів треба взагалі припинити з української сторони, Тим більше після того, коли в ОРДЛО зовсім недавно провели провокаційні акції на підтримку входження в Росію. Я ні на секунду не сумніваюсь, що це акція Росії, але тільки проведена в ОРДЛО, щоб заставити українську сторону вийти на прямі переговори зі зверхниками ОРДЛО і потім кричати на весь світ про внутрішній конфлікт в Україні.
«МИ НЕ МОЖЕМО ВЕСЬ ЧАС ТІЛЬКИ ІМПРОЗУВАТИ ЩОДО ВІЙНИ НА ДОНБАСІ І ПО КРИМУ»
Я говорив про це багато разів і все більше переконуюсь, що потрібно мати дві стратегічні програми: мирне повернення Криму і реінтеграція Донбасу. Ці стратегії мають бути затверджені постановою уряду.
При цьому треба розуміти, що це не одномоментні акції і що тільки воєнним шляхом вирішити цю проблему неможливо і не треба з цього приводу робити якісь натяки. Але, безумовно, Збройні сили України мають бути сильними і готовими до будь-яких провокацій з російської сторони. Коротше кажучи, ми не можемо весь час тільки імпровізувати щодо війни на Донбасі і по Криму.
«КРИМ МАЄ ЗНОВУ ВИЙТИ НА ФОРМАТ МІЖНАРОДНОЇ АРЕНИ»
За ініціативою України Крим має знову вийти на формат міжнародної арени. Створена «Кримська платформа» це хороша ідея, тільки її треба дуже добре підготувати, організувати, щоб це не виявилось одинарним заходом. https://news.24tv.ua/verhovniy-radi-stvorili-krimsku-platformu-shho-tse-novini-krimu_n1476180 Адже Росія, як ми розуміємо, буде активно протидіяти «Кримській платформі». Треба знайти і залучити до цього наших міжнародних партнерів, перш за все, США. Думаю, що Адміністрація президента Байдена нам може допомогти. «Кримська платформа» може стати серйозним міжнародним майданчиком і потім стати платформою для внесення цього питання в ООН, але вже на іншому рівні по відношенню до Росії.
Одним словом, потрібен комплексний, поетапний тривалий у часі, «багатоповерховий» план — стратегія мирного повернення Криму. Він має бути детально професійно розроблений із залученням спеціалістів високого рівня і затверджений урядом.
Тут важливо, щоб ми не вели себе так, ніби змирились з незаконною анексією Криму. Така наша поведінка за останні рік-півтора може нам досить серйозно нашкодити з точки зору нашої репутації в очах головних наших міжнародних партнерів, на підтримку яких ми розраховуємо.
«МИ МАЄМО ІНІЦІЮВАТИ БУДАПЕШТСЬКИЙ МЕМОРАНДУМ ДЛЯ ПОВЕРНЕННЯ КРИМУ»
Окрім того, я переконаний, що саме до кримського феномену — анексії Криму і його повернення Україні — ми можемо офіційно поставити питання про залучення підписантів Будапештського меморандуму. У першу чергу йдеться про США і Велику Британію, а також і Францію. Звісно, Росія буде упиратися. І тут треба буде нагадати їм пункт 2 Будапештського меморандуму, де говориться, що підписанти, в тому числі і Росія : «… підтверджують свої зобов’язання, що НІЯКА їх зброя ніколи не буде використана проти України». Саме зобов’язання, а не запевнення, що ніяка ніколи не буде… Тобто три заперечення. Пояснюю чому.
Якщо щодо Донбасу Росія поки що не говорить, що це її територія, то відносно Криму вона скоїла де-факто агресію і силою окупувала Крим. І зробили це не «зелені чоловічки», а по суті створенні Росією до кримської авантюри її сили спеціальних операцій. Можливо, вони навіть і створювались під цю акцію. У світової спільноти, у міжнародних організаціях, у тому числі в ООН вдосталь документів, які зафіксували фактично силову анексію Криму.
Але, безумовно, протидія Росії на цьому напрямку буде вимагати досить грамотної нашої поведінки, особливо на міжнародній арені. І саме «Кримська платформа» якоюсь мірою може бути в цьому смислі стартовим майданчиком для наших наступальних, але не військових дій. Дійсно, нам буде потрібно підготувати розширений діапазон аргументації, чому ми ставимо це питання у зв’язку з Будапештським меморандумом. Майже всі аргументи Росії «проти» ми знаємо. Аргументи і готовність чи неготовність інших підписантів ми також майже всі знаємо. Формалізувати цю нашу ініціативу дійсно буде непросто.
А головний аргумент простий - окупований Крим це завершений факт російської агресії. Ніхто не визнає Крим російською територією. Тобто Росія окупувала територію України з використанням сили, замаскованої під «зелених чоловічків» з автоматичною зброєю, танками і літаками..
«ЩОДО ДОНБАСУ МАЄ БУТИ ТРОХИ ІНША СТРАТЕГІЯ, НІЖ ПО ПОВЕРНЕННЮ КРИМУ»
Щодо окупованих територій Донбасу то тут має бути інша стратегія, ніж по поверненню Криму. Тут потрібно буде включати багато факторів, які пов’язані з реальною війною, гуманітарними аспектами цієї війни. Звичайно, спочатку має бути глибока демілітаризація окупованих територій і все те, що передбачено мінськими домовленостями, особливо, перехідна юстиція перехідного періоду. Україна має вказати, що і кому вона гарантує і до кого вона буде мати претензії і які… Тобто має бути розширений поетапний комплексний план Уряду, який ми можемо «покласти на стіл» і в ООН, і нашим союзникам і лідерам Нормандської четвірки. Чи залучати до цього процесу миротворців ООН, потрібно буде вирішувати окрему, тому що для цього потрібна згода сторін. Позицію Росії з цього приводу ми знаємо.
Україні варто постійно робити акцент на тому, що вона приділяє дуже серйозну увагу гуманітарним проблемам цивільного населення окупованих територій, як жертв війни, спровокованої зовні. Що вона сповідує гуманітарні принципи ООН як член і один із засновників цієї міжнародної організації. І мова йде не тільки про виплати пенсій громадянам на окупованих територія. Іншими словам, що Україна не покинула своїх громадян на тій території, де, можливо, уже не всі хотіли б повернутись в Україну. Але переважна більшість людей хотіли б щоб ця війна завершилась.
«УКРАЇНІ ВАРТО ДОСИТЬ СЕРЙОЗНО АКТИВІЗУВАТИ СВОЮ ДІЯЛЬНІСТЬ У РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЕКТУ МІЖМОР’Я»
Крім того, я думаю, що Україні варто досить серйозно активізувати свою діяльність у реалізації проекту Міжмор’я з участю країн від Балтійського до Чорного морів. Якби Україна приєдналась до реалізації цього проекту, це був би серйозний фактор, який суттєво допоміг би нам в протистоянні з Росією, яка досить суттєво зміцнює свої позицій в Білорусі. Поведінка Росії в Білорусі, для нас це один з факторів реальної загрози. Будемо сподіватися, - не з боку білоруського керівництва, не кажучи вже про білоруський народ. Тут треба враховуати, що Росія буде старатись практично завершити створення Союзної держави Росія і Білорусь, про що Єльцин і Лукашенко пілписали угоду ще в квітні 1997 року.
У мене немає сумнівів, що Росія буде використовувти Білорусь як своєрідний таран і як плацдарм для провокацій проти України. І ніхто не буде питати ніякого дозволу у Лукашенка. Україна могла б на платформі Міжмор’я серйозно активізувати протидію російській агресії. Проект непростий для реалізації але вартий наших зусиль.
Одним словом, Україні, вирішуючи сьогодні тисячі поточних проблем, не можна закопатися тільки в них по вуха. Відновлення територіальної цілісності держави, повернення втрачених територій і завершення війни по українському сценарію – це проблеми стратегічної важливості і вирішити їх можна буде тільки маючи стратегічні комплексні плани і добре підготовлені різнопланові скоординовані команди з єдиним центром управління.
Так, все це дуже непросто. Але можна. І вкрай треба!
