...З чим на вибори?

«Почув здорову ідею від здорових депутатів , — так почав сьогодні свій пост у «Фейсбуці», що викликав палке обговорення, народний депутат Віктор Чумак: — 1994 року Верховна Рада прийняла рішення про одночасне проведення дострокових президентських і парламентських виборів. Без жодних правових підстав. Рішення було політичним, для подолання системної суспільно-політичної кризи», — зазначає політик і додає, що, на думку «здорових депутатів», це може бути виходом.

Таке твердження викликало як жваве схвалення, так і великі сумніви учасників дискусії. Але прикметно, що багато хто продемонстрував симптоми своєрідної  «історичної амнезії». Приєднавшись до фб-дискусії, головний редактор «Дня» Лариса Івшина нагадала: «І що доброго з цієї «вічної нетерплячки» вийшло?.. Зупинили процес національного відродження (за Кравчука) і відкрили дорогу створенню кланового олігархату імені Кучми, який править до сьогодні... А хто цього не розуміє, тому не в новий парламент, а в бібліотеку...» Тож, коли у воюючій країні дехто говорить про перевибори, то виникає закономірне питання — а чи дозріла політична альтернатива?

Щодо озвученої нардепом ідеї, то, нагадаємо, з жовтня минулого року під Верховною Радою облаштоване наметове містечко, яке використовується різнорідними силами для тиску на парламент. З самого початку протест формувався навколо прізвища Міхеїла Саакашвілі. Періодично на цьому ж місці, яке деякі активісти називають «територією гідності», виникають провокації. Представники протестувальників вимагають зокрема дострокових виборів парламенту та Президента. Деякі експерти скептично ставляться до можливості такого розвитку подій. У вівторок віце-спікер парламенту Ірина Геращенко на своїй сторінці в фейсбуці оприлюднила пост, у якому звинуватила протестувальників у провокаційних діях та розкритикувала заклики до дострокових виборів. В коментарях до свого посту Ірина Геращенко резюмувала: «думаю, будуть чергові,.. а не дочасні».

Кандидат політичних наук, політолог Михайло БАСАРАБ коментує «Дню»:

— Ситуація справді нестандартна і очевидно безпрецедентна для України після Революції Гідності. Раніше у нас була ситуація, коли опозиційні політичні сили, які сподівалися покращити своє представництво у Верховній Раді, всіляко педалювали тему можливих дочасних виборів і пробували в різні способи пришвидшити цей момент, зокрема ініціюючи масові акції протесту. У тому числі це стосується ініціатив Саакашвілі та багатьох інших політичних суб’єктів. А представники всіх владних політичних сил (передусім це стосується тепер «Блоку Петра Порошенка» і «Народного фронту») намагалися заспокоїти ситуацію і доводили хибність рішення про дочасні вибори.

Зараз маємо нові обставини, коли виглядає так, що в дискусії про дочасні вибори (парламентські, а можливо, й президентські) активно включилася президентська команда. Хоча Петро Порошенко особисто в напівофіційних і неофіційних розмовах з політиками називає це інсинуаціями, але відомо, що тему дочасних виборів активно лобіюють люди, які вважаються людьми з найближчого оточення Президента. Зокрема називають прізвище Сергія Березенка, який виступає напівофіційним лобістом дочасних парламентських і президентських виборів. Думаю, що Президент у цій ситуації грає, оскільки навряд чи Березенко наважився б на самостійну гру. Давайте не забувати, що циркулює інформація про неофіційні зустрічі Петра Порошенка і Юлії Тимошенко з приводу можливого перерозподілу повноважень, впливів по завершенні парламентських і президентських виборів. Зрозуміло, що в цьому контексті дочасні вибори обговорюються як одна з технічних опцій. Тому я вважаю, що ці розмови виникли не на порожньому грунті. Раптом це зазвучало з новою силою і безпрецедентно активізувалося: ми бачимо сюжети в підсумкових новинах на телебаченні, у кулуарах про це говорять, про запитують в експертів і політиків. Значить, щось відбувається.

Очевидно, Президент вирішив зіграти на випередження, розуміючи, що динаміка його електоральних рейтингів негативна. Якщо ми подивимося останні результати, то Президент — лідер в антирейтингах. Під час одного із соціологічних досліджень респондентів запитували: «За кого ви не проголосуєте точно?». У Порошенка цей показник виявився найвищим. Причому він безумовний лідер і з великим відривом випереджає всіх інших в цих антирейтингах. Причому ситуація погіршується. В Україні не відбувається нічого такого, що дало б підстави Порошенку сподіватися на те, що він зламає цей тренд і почне нарощувати свої електоральні рейтинги. Очевидно, розуміючи, що ситуація буде погіршуватися для нього, він вирішив не зволікати. Невідомо, з якими рейтингами він прийде на травень 2019 року. Але сьогодні ще Президент розглядається як один із фаворитів виборчої кампанії. За рік ситуація може суттєво змінитися не на користь Порошенка.

Якщо подивитися на електоральні рейтинги, кожен для себе зробить висновок, чи влаштовує його така Верховна Рада і такий перелік фаворитів у президентській кампанії. Моя особиста позиція — ні. Ми можемо сьогодні як завгодно критикувати Верховну Раду, але я переконую, що якби вибори відбулися найближчим часом і сьогоднішні рейтинги були б актуальними, то ми б отримали значно більше популістів у Верховній Раді і, очевидно, більшу квоту для реваншистських політичних сил, які залишилися непокараними й оговталися після Революції Гідності. Їхній електорат нікуди не подівся — це приблизно 20%, п’ята частина виборців, яких ми відносимо до проросійської групи населення. Це перша загроза.

Друга загроза — що ми отримаємо надзвичайно фрагментовану Верховну Раду. Якщо в цій Раді ми мали дві політичні сили, які отримали на двох половину чи більше половини голосів (разом із мажоритарниками), то в наступній Верховній Раді ми матимемо мозаїку. Це безумовно вплине на процес формування коаліції, уряду, зрештою на саму атмосферу у Верховній Раді, на дієздатність уряду, коаліції. Все це буде набагато складніше, ніж у сьогоднішній Верховній Раді. Думаю, що така Верховна Рада може довго не пропрацювати.

Третій важливий момент — давайте не забувати, що країна перебуває у війні з Російською Федерацією. Росія завжди через фронт може впливати на ситуацію всередині України, рівень суспільних емоцій. Крім того, треба враховувати достатньо високі протестні настрої в Україні, рівень невдоволення громадян діями влади. Дехто з політиків жартує «по-чорному», що вибори, звичайно, можна оголосити в будь-який момент. Але це не означає, що їх можна буде провести. Суспільство буде досить гостро реагувати на будь-які спроби фальсифікації, підкупу виборців. Я вважаю, що в багатьох округах може дійти і до фізичного протистояння. Це не означає, що не треба проводити вибори. Але розмови про дочасні вибори — це химерні розмови, коли люди не враховують багатьох чинників, які є важливими і впливовими в нашому суспільстві.