Доля випробовує тих, хто намірився іти до великої мети, але сильних духом не спіймає ніхто, вони зі стиснутими руками вперто і сміливо ідуть до наміченої мети.
Катерина Білокур, українська художниця, майстер народного декоративного живопису

«Загроза не зникне»

Чому найбільша небезпека від Кремля на півдні і що потрібно робити у відповідь Україні?
28 квітня, 2021 - 19:06
ФОТО РЕЙТЕР

У вівторок Президент України Володимир Зеленський відвідав Херсонську область, зокрема побував на позиціях українських військовослужбовців на адміністративній межі з окупованим Кримом. Саме на південному напрямку зберігається одна з найбільших небезпек можливого удару російських військ. Адже в останній місяці Кремль сконцентрував свою армаду не тільки вздовж східного кордону України та на не підконтрольних Києву ОРДЛО, а суттєво збільшив окупаційне угрупування в Криму. Більш того, російські військові відпрацьовували ударні та наступальні дії. Причина відома — без дніпровської води півострів в майбутньому не виживе. Не кажучи про імперську хворобу Москви, яка прагне повернути контроль над південно-східною Україною, знищивши українську державність. 

За результатами наради у Херсоні щодо безпекової ситуації Володимир Зеленський доручив підготувати засідання РНБО. «Під час робочої поїздки до Херсонської області Президент України провів нараду щодо безпекової ситуації на адміністративній межі з тимчасово окупованою територією Криму, а також у Херсонській, Запорізькій, Одеській, Миколаївській та Донецькій областях», — зазначається у повідомленні Офісу Президента. Володимир Зеленський розповів, що українські захисники зберігають бойовий дух. «Наші сім’ї, діти можуть бути спокійні», — сказав глава держави.

Дуже важливо, що президент особисто відвідує східні та південні позиції України, підтримуючи бойовий дух військових. Важливо, що проводяться відповідні наради і мобілізується робота безпекових органів. Країна має бути готовою до оборони, адже Кремль, не дивлячись на заяви про відведення військ, готується до агресії. Про ситуацію на нашому південному фланзі та готовність України днями висловилися відомі державники та експерти. Нижче наводимо їхні цитати (скорочено) з інтерв’ю Крим.Реалії (ua.krymr.com), (Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода).

ФОТО РЕЙТЕР

«МАЄ БУТИ СТВОРЕНИЙ ВОЄННИЙ КАБІНЕТ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ»

Євген МАРЧУК, перший глава СБУ (1991—1994), прем’єр-міністр (1995—1996), міністр оборони (2003—2004), представник України у Тристоронній контактній групі з мирного врегулювання на Донбасі (2018-2019):

— Росія змусила практично всіх журналістів і політиків брати участь в її «флешмобі». З точки зору здорового глузду, виглядає, що ніби ні. Але у поведінці Росії було дуже багато такого, що ніхто не спрогнозував. Погрози реальні й базуються на структурі збройних формувань, які підтягнуті до України.

Наприклад, у Крим підтягнута спеціальна 133-я бригада тилового забезпечення (Окрема 133-я бригада матеріально-технічного забезпечення Чорноморського флоту Росії створена у грудні 2014 року. — Ред.). А ця бригада забезпечує армію при наступальній операції. Здавалося б, медицина підтягнута, госпіталі підтягнуті. Це для будь-якого військового — перші прикмети підготовки до наступальної операції. Якби це були нормальні навчання, про які говорить Шойгу (міністр оборони Росії. — Ред.), то цих усіх складових, може, й не треба було б.

Вторгнення може бути у двох напрямках. Перший — стосується води на Крим, а другий — надання гарантованої військової допомоги ОРДЛО. Але я не виключаю, що може бути й на білоруському напрямку якась хитра річ. Тому ніяких ілюзій не повинно бути стосовно того, що нічого не станеться. Треба бути готовим до серйозних провокацій. Не думаю, що буде широкомасштабний наступ для захоплення території. Я боюсь таких прихованих речей: якщо зараз буде ніби пом’якшення, то точно буде активізація за лінією спецслужб.

— Азовське море і Керченська протока, за (українсько-російським. — Ред.) договором 2003 року, — спільні води двох країн. Тобто в повному обсязі міжнародне морське право там не діє. Тому прикордонні катери ФСБ господарюють в Азовському морі. Саме через Волго-Донський канал туди загнали Каспійський флот. Тобто Азовське море повністю мілітаризоване Росією. Навіть на тій частині узбережжя Азовського моря, яка залишилась підконтрольною нам, близько семи десантно небезпечних місць. Це пов’язане з мілиною.

— Росія своїми військовими навчаннями може довести до того, що на міжнародному торговому маршруті Дарданелли — Босфор — Одеса — Ізмаїл станеться яка-небудь аварія, і міжнародні власники судових компаній не захочуть далі працювати у цьому коридорі. А що це таке для нас? Як кажуть, голуба мрія Росії — відрізати Україну від моря. Що таке Новоросія в первинному варіанті? Це Україна — не морська держава.

— Путін реалізовує дві мети. Він тренує всю свою військову машину. Але найголовніше — оскільки він проводить це тренування в реалістичних умовах, ми не можемо на це не реагувати, і навіть світ не може не реагувати. І, ясна річ, він вивчає, як поводиться міжнародна спільнота, яка коаліція може підтримати Україну, в якій мірі, як швидко.

У чому ж небезпека от цього всього? Він може привчити виснажливим довготривалим станом, що нібито все заспокоюється. Виявивши найслабші місця, зокрема з боку НАТО і перш за все США, розрахувати, як найефективніше зробити ривок.

— Вони протестували (свої сили. — Ред.), підіб’ють підсумки: що спрацювало, що не спрацювало. Точно всі їхні розвідки працювали — і космічна, і радіотехнічна, і агентурна. Вони підіб’ють підсумки, як Україна реагувала: політики, спецслужби, військові, населення і «п’ята колона».

Дивіться, яка була логіка. Путін не міг піти у таку наступальну операцію, коли він публічно до цього готувався — весь світ здибився, Україна теж готувалася. Тобто можна було нарватися на серйозну «м’ясорубку».

Я переконаний, що за два-три дні буде проведена нарада і буде доповідь: «От тут найкраще місце (для удару. — Ред.), але треба діяти несподівано, різко — Україна не буде готова або не встигне зреагувати». Я думаю, що і нам треба на закритому засіданні РНБО всім дати чортів, тому що я бачив, де в нас не виходило. Тобто вони (росіяни — ред.) роблять висновки, і ми маємо зробити висновки й заблокувати можливу провокацію з російського боку.

— Має бути створений воєнний кабінет при президентові. Це ті, хто моніторять ситуацію 24/7, продукують аналітичний прогноз і пропозиції політичному та військовому керівництву. Воєнний кабінет має займатися макрорівнем — трошки вищим, ніж Міністерство оборони й Генштаб. Хоча вони теж мають залучатися. Але у воєнному кабінеті має бути міжнародна дипломатична атмосфера, а також задіяні розвідувальні спільноти.

Пам’ятаєте, раптом ні з того ні з сього у нас виник конфлікт із Польщею?! Це, гадаєте, без Росії обійшлось? А потім — із Угорщиною.

До воєнного кабінету мають увійти 5—7 професійних людей, які не при владі. Це не рада старійшин, а експертна рада, де мають бути люди, які дуже добре знають, що таке НАТО, що таке Росія. Але вони не підлеглі нікому, вони не на посадах. І ніякої їм зарплати. Тобто це мають бути абсолютно незалежні ні від кого експерти.

«ЦЕ БУЛА ПЕРЕВІРКА. ДУМАЮ, ВОНИ З ЦЬОГО ЗРОБЛЯТЬ ПЕВНІ ВИСНОВКИ»

Віктор МУЖЕНКО, начальник Генерального штабу Збройних сил України (2014—2019 років):

— Зосередження великої кількості частин і з’єднань повітряно-десантних військ у Криму. Тобто нам демонструють готовність розпочати бойові дії на півдні.

Питання зараз звучать про забезпечення водою, блокування Азовського моря повністю, пробиття «сухопутного коридору» і таке інше. Там є підрозділи двох дивізій десантно-штурмових, які в принципі можуть бути застосовані до виконання таких завдань на невелику глибину, припустим, на території Херсонської, Запорізької областей. Але там ще було десантування масове військовослужбовців 98-ї повітряно-десантної дивізії. Відпрацьовувалось питання десанту комбінованим способом, повітряного і морського, для захоплення узбережжя.

Нам демонструють готовність до проведення морської десантної операції. Виникає питання, що таку дивізію як 98-а, застосовувати на невелику глибину, припустимо, для десантування на Херсонщині, немає сенсу, а от десь в районі Одеси чи Миколаєва, через 200—250 кілометрів, отака ситуація можлива.

Але ми повинні розуміти, що для цього повинні бути створені ще певні умови. Будь-який десант виконує своє завдання, десантується тільки на тій відстані, яка дозволяє своєчасне тоді їхнє з’єднання з наземним компонентом, наземним угрупованням. Якщо залишити автономно діяти, то рано чи пізно він буде знищений, тому що проблеми логістики, проблеми ведення бойових дій, втрат і таке інше. Будь-який сценарій може мати місце, в тому числі, скажімо, флангові удари для оточення наших військ на території Донецької, Луганської областей і, мабуть, не тільки.

— Це дійсно була перевірка (з боку Росії. — Ред.), перевірка замислів, реальності цих замислів, планів, і відповідно часових показників щодо реалізації цих планів. Я думаю, що вони з цього зроблять певні висновки. Так що загроза збільшується по всьому периметру, практично, кордонів України. І плюс те, що до цих дій може бути залучена білоруська армія, не в плані, скажімо так, практичних дій чи реальних дій щодо України. А щодо певних безпекових питань прикриття відповідних флангів на заході від військ НАТО.

— Я вважаю, що загроза зберігається. І ця загроза ні сьогодні, ні завтра, ні найближчим часом не зникне. Я думаю, що ми будемо спостерігати таку циклічність цих загроз. Це був етап такої демонстрації, тиску і шантажу, а наступний етап такої ескалації, я думаю, — буде десь липень, серпень, вересень.

Це якраз буде пов’язано з тим, що буде йти переміщення техніки не тільки по півдню, а в тому числі і по півночі, я маю на увазі, від України, в напрямку Білорусі для формування відповідних угруповань, які будуть брати участь у навчаннях «Захід-2021». А от ці бравурні доповіді і плескання в долоні про те, що загроза вже десь пішла і все таке інше, я думаю, що це, мабуть, деякі керівники, на їхню думку, зняли з себе, своїх плечей тягар відповідальності. Тому, мабуть, ця ейфорія з цим і пов’язана. Хоча це далеко не так, на мою думку. Загроза зберігається, вона буде зберігатись ще досить тривалий час.

Ми маємо прецедент і повинні розуміти, що такий прецедент вже був у новітній історії. Мова йде про навчання «Кавказ-2008». Тоді, по-моєму, 23 липня навчання були завершені, теж було оголошено про повернення військових частин в пункти постійної дислокації, а вже фактично через 2 тижні, 8 серпня 2008 року, розпочались активні дії російських військ щодо Грузії.

— Ми повинні розуміти одне, що якщо буде ескалація і буде війна, то воює не тільки українська армія, а воює держава. І ми повинні розуміти той ресурсний запас, по різним напрямках, який є в нашої держави.

Те, що ми сподіваємося на допомогу наших партнерів, наших союзників, це дуже добре. Виникає питання — час отримання цієї допомоги, і яка це буде конкретно допомога? Ні в кого розуміння на сьогоднішній день, я так розумію, немає. І тоді виникає питання саме готовності держави. А вже українська армія — це інструмент держави, яка дійсно повинна нівелювати ці загрози, протистояти цим загрозам і забезпечити безпеку нашої держави, суверенітет і незалежність так, як написано в Конституції.

Ті заходи, які проводилися, маю на увазі навчання територіальної оборони і призов оперативного резерву — все це потрібно, але повинні проводитись заходи не тільки з військовими керівниками, з військами, з військовослужбовцями, а й з цивільним населенням, і в першу чергу з керівниками місцевих органів влади, місцевого самоврядування.

— Дійсно, зараз багато звучить заяв, що це не буде легкою прогулянкою (для Росії. — Ред.) і так далі. Так, це не буде легкою прогулянкою. Але це не буде легким завданням і для України. Ми теж повинні все це прорахувати, всі ці збитки і таке інше. Ми спроможні і повинні відстояти свою державу, це, по-перше. І по-друге, ми повинні розуміти, що ніхто, крім нас, крім України, цього не зробить, це однозначно. А Росія хай сама визначається, що їй вигідно, що не вигідно, ми повинні бути готові захистити себе.

Підготували Іван КАПСАМУН, Микола СЕМЕНА, «День»
Газета: 
Рубрика: