Заручники неоімперіалізму

Ірину Геращенко українці добре знають. Вона не лише перший заступник голови Верховної Ради України, а й перша жінка в історії українського парламенту часів незалежності, яка обіймає цю посаду. Так само вперше вона — Уповноважений Президента України з мирного врегулювання ситуації в Донецькій та Луганській областях. Нещодавно я зустрівся з Іриною Володимирівною і поспілкувався з нею на болючу для всіх українців тему — звільнення наших співвітчизників, які стали заручниками та політв’язнями Кремля.

«МАЙЖЕ 100 ГРОМАДЯН УКРАЇНИ НЕЗАКОННО УТРИМУЮТЬСЯ ЗА ПОЛІТИЧНИМИ МОТИВАМИ В РФ І В ОКУПОВАНОМУ КРИМУ»

— На жаль, досі майже 100 громадян України незаконно утримуються за політичними мотивами в Російській Федерації та в окупованому Криму, серед них і 24 військовополонених моряків. Бойовики також тримають десятки заручників на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей.

Україна докладає всіх зусиль для їхнього звільнення. Так, 13 лютого ц. р. відбулося 103-тє засідання Мінських груп, де головною темою і ТКГ, і гуманітарної підгрупи було саме питання звільнення всіх бранців Кремля.

Ми вимагаємо негайного звільнення військовополонених українських моряків без всяких передумов. І вкотре передали РФ пропозицію забрати 25 засуджених за важкі злочини проти територіальної цілісності й суверенітету України росіян, в обмін на політв’язнів Кремля. Ми також готові помилувати більш ніж 70 сепаратистів, щоби витягти з ОРДЛО 19 наших військових та цивільних, серед них наші герої — військові, яких незаконно утримують ще після Дебальцева, і журналіст Станіслав Асєєв. На жаль, питання звільнення заручників заблоковано Росією, яка чітко демонструє, що не готова йти на жодні просування у вирішенні гуманітарних питань до президентських виборів в Україні.

Українські заручники в ОРДЛО не мають права на телефонний дзвінок. Востаннє МКЧХ передавав листи в’язням у вересні минулого року і лише раз за ці роки — передачу. МКЧХ жодного разу не мали можливості поспілкуватися з утримуваними. Так само МКЧХ жодного разу не навідували політв’язнів в окупованому Криму і в тюрмах РФ.

— Як удалося свого часу витягти з лабетів ОРДЛО/ФСБ більш як 70 поневолених українців?

ФОТО ОЛЕКСАНДРА КОСАРЄВА

— Звільнення 74 заручників у грудні 2017 року стало можливим завдяки позиції Президента України, який порушував це питання як пріоритетне в Нормандському форматі, завдяки важкій роботі гуманітарної підгрупи в Мінську, роботі Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, консолідованій співпраці СБУ, ГПУ, МВС, МЗС і, безперечно, світовому тиску на РФ. Тоді Україна помилувала 307 сепаратистів задля звільнення українців, здебільшого військовослужбовців, які тривалий час, ще після Дебальцева й битви за Донецький аеропорт, перебували в тюрмах бойовиків — це, зокрема, бійці батальйону «Кривбас», всесвітньо відомий релігієзнавець Ігор Козловський та інші.               

«2018 РОКУ, НА ЖАЛЬ, НАМ ВДАЛОСЯ ЗВІЛЬНИТИ ЛИШЕ ОДНОГО ВІЙСЬКОВОГО ТА ДВОХ ВИКРАДЕНИХ ПРИКОРДОННИКІВ»

— Сьогодні, коли ми віддаємо до Росії та ОРДЛО у три-чотири рази більше людей, аніж звільняємо наших, дехто каже, що це не зовсім справедливо: мовляв, обмін має здійснюватись пропорційно...

— Мене обурює, коли питання звільнення людини зводиться до цифр і пропорцій. Ми за своїх боремося. За кожного. І звільнення людини — це не математика. Витягти навіть одного заручника — це вже успіх і велика робота команди людей. Особливо, коли ми маємо справу з Російською Федерацією — державою, яка підтримує тероризм та незаконні бандформування.

Так, 2018 року, на жаль, нам вдалося звільнити лише одного військового з окупованого Донбасу — Романа Савкова, хворого на діабет, та двох викрадених прикордонників, які утримувались ФСБ РФ.

Загалом за час роботи Мінських підгруп нам вдалося витягти сотні людей. За кожною звільненою людиною — трагедія. Їх усіх катували, вони мають дуже серйозний посттравматичний синдром. Між іншим, 12 із звільнених заручників зізнались у застосуванні до них сексуального насильства. І зводити звільнення українців до математики, пропорцій, цифр — це цинічний та примітивний погляд. У нас люблять згадувати про досвід Ізраїлю, коли за одного свого солдата вони віддали кілька тисяч ворогів. А чому ж тоді всі наші «розумники», коли мова заходить про українців, міряють їхні долі як мішки з картоплею на базарі. У нас інший підхід — витягти всіх.

Так, на жаль, з наближенням президентських та парламентських виборів на темі звільнення заручників почали спекулювати багато політичних діячів. Цікаво, що найбільше критикують роботу команди Президента ті, хто не розуміє, яка це важка робота, а також ті, хто не зробив нічого для звільнення бодай одного українця.

«УКРАЇНА ГОТОВА НЕГАЙНО ПЕРЕДАТИ РФ УСІХ ЗАСУДЖЕНИХ РОСІЯН — ТЕРОРИСТІВ, ПРО ЯКИХ РФ І ПУТІН ЗАБУЛИ»

— Серед тих, хто відбуває у нас покарання, є не лише представники псевдореспублік, а й громадяни Російської Федерації, які звернулися до президента Путіна з проханням посприяти в їхньому звільненні. Як реагує Кремль на подібні звернення своїх громадян?

— Змушена констатувати, що з боку РФ протягом 2018 року не надійшло жодної письмової відповіді на українські пропозиції. А їх було щонайменше 13. Під час засідань у Мінську представники РФ лише усно відповідають, що «нас там нєт», «це ополченці» і «це громадянська війна». Розумію, чому вони не дають письмових відповідей — не хочуть залишати жодних свідчень своїх злочинів, визнання присутності росіян у незаконних збройних бандформуваннях. Однак це не звільнить РФ від міжнародної відповідальності за розв’язання війни в Україні, за невиконання Мінських домовленостей.

Ще в серпні 2018 року росіяни, засуджені в Україні, написали прохання президенту РФ В. Путіну щодо їх повернення на Батьківщину. Ці звернення були передані через наші дипломатичні канали в МЗС РФ, в АП Путіна та уповноваженій РФ з прав людини Т. Москальковій. Проте в Росії ніхто так і не зацікавився долею своїх співвітчизників, до них не поїхали консули, їм не стали слати передачі й писати листи, ніхто не зв’язався з їхніми родичами.

Під час зимової сесії ПАРЄ 2019 р. у відповідь на спробу провокації з боку пропагандистки російського телеканала я знову озвучила всі 25 прізвищ росіян, яких Україна готова передати задля звільнення Олега Сенцова, Романа Сущенка, Павла Гриба, Миколи Карпюка, Євгена Панова та інших. Та відповіді немає, Кремль не зацікавлений у поверненні своїх громадян.

— До речі, а так звана влада ОРДЛО може самостійно звільнити наших людей, яких кинула у підвали? Чи й тут потрібен дозвіл російських кураторів?

— Запрошені з ОРДЛО, а саме так ми їх називаємо, є звичайними маріонетками Кремля. Вони не приймають жодних самостійних рішень. Вони за вказівкою кураторів включають у свої списки тих самих росіян, вимагаючи звільнити росіян та «беркутівців», причетних до розстрілів Небесної Сотні у Києві, терактів в Одесі й Харкові. І, найогидніше, приховують справжню інформацію про кількість бранців на окупованих територіях та місце тримання заручників. Нам уже кілька років не дають інформації щодо більш ніж 70 утримуваних ними українців, про яких по зернині збираємо інформацію. І підтверджують, що начебто в тюрмах ОРДЛО сьогодні лише два десятки бранців, що відверта неправда.

Ще влітку я прогнозувала, що країна-агресор, РФ спробує розіграти чутливу і важливу тему заручників напередодні виборів в Україні. Путін — маніпулятор найвищого ґатунку, і він буде грати на цьому делікатному питанні під час українських виборів. На жаль, так і відбувається.

Президент Порошенко влітку двічі телефонував Путіну щодо заручників з пропозицією до РФ звільнити наших політв’язнів із тюрем Росії, звільнити всіх наших заручників з окупованих територій. Україна готова негайно передати РФ усіх засуджених росіян — терористів, яких РФ і Путін не визнають і про яких забули.

Президент України та його команда робили ці пропозиції десятки разів. У тюрмі українців тримає Путін. Від нього, а не залежних маріонеток вимагаємо негайного звільнення заручників, політв’язнів та військовополонених.

«РФ НЕ ПРИХОВУЄ, ЩО БЛОКУВАТИМЕ ВСІ ІНІЦІАТИВИ УКРАЇНИ ЩОДО ЗВІЛЬНЕННЯ ЗАРУЧНИКІВ ТА ПОЛІТВ’ЯЗНІВ ДО ВИБОРІВ»

— На календарі — лютий 2019-го. Розкажіть, будь ласка, що робить українська влада для звільнення українських бранців. Зокрема, Президент України, ви, МЗС, пані Денісова. Наші закордонні партнери, які час від часу висловлюють свою стурбованість долею наших бранців, реально допомагають повернути їх на рідну землю?

— Так, переговори проходять важко. РФ сьогодні не приховує, що блокуватиме всі ініціативи України щодо звільнення заручників та політв’язнів Кремля до виборів. Кремль розраховує на перемогу проросійського кандидата, лояльного до Кремля, намагаючись втручатися у виборчий процес в Україні. Однак ми не зупиняємося в пошуках шляхів звільнення наших.

На всіх міжнародних зустрічах Президент України порушує питання звільнення українців — це сотні зустрічей, нарад і телефонних розмов зі світовими лідерами, в тому числі й представниками Норманського формату. Так, під час нещодавньої поїздки до Швейцарії, у січні, Петро Порошенко провів ряд зустрічей, зокрема, з Федеральним канцлером ФРН Ангелою Меркель, Генеральним секретарем ООН Антоніу Гутеррішем, президентом Міжнародного комітету Червоного Хреста Петером Маурером, у ході яких було обговорено звільнення політв’язнів і заручників. Ця тема буде ключовою і 20 лютого, під час виступу Президента на Генасамблеї ООН.

Ми розраховуємо на допомогу наших міжнародних партнерів, країн-членів ЄС і НАТО. У грудні 2018 року під час візиту української делегації на чолі з П. Порошенком до Бельгії відбулись десятки зустрічей з лідерами інституцій та держав-членів ЄС і НАТО. І на всіх зустрічах П. Порошенко порушував питання посилення санкційного тиску проти РФ, зокрема шляхом запровадження «Азовського пакету санкцій», наголошував на пріоритетності звільнення політв’язнів і заручників. Сподіваємося, ЄС і США вже найближчим часом запровадять такі персональні санкції проти причетних до захоплення моряків.

Велику роботу зі звільнення українських бранців проводить Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Людмила Денісова. Однак Омбудсман РФ Т. Москалькова уникає запитань навіть про стан здоров’я українських моряків та інших бранців, які незаконно утримуються в окупованому Криму чи в Росії. Так, нещодавно, під час судилищ над українськими моряками в Москві, Т. Москалькова за годину до призначеної зустрічі з Л. Денісовою просто скасувала її.

Під час роботи в міжнародних парламентських асамблеях та міжнародних організаціях ми також акцентуємо увагу на звільненні українських бранців. Під час зимової сесії ПАРЄ-2019 було також ухвалено важливу резолюцію Асамблеї, в якій закріплено вимогу до РФ поводитися з 24 українськими військовослужбовцями, захопленими в районі Керченської протоки, відповідно до Женевської конвенції, визначено їхній статус як військовополонених.

Звісно, ми розраховуємо на активнішу підтримку наших міжнародних партнерів у цьому питанні.

«МІНСЬКІ УГОДИ НЕ ІДЕАЛЬНІ. АЛЕ ВОНИ ДОПОМОГЛИ ЗУПИНИТИ ПОВНОМАСШТАБНИЙ НАСТУП НА УКРАЇНУ»

— Більшість кандидатів у президенти гостро критикують Мінські домовленості: мовляв, вони не працюють, і потрібен інший формат налагодження миру на Донбасі. Дехто навіть готовий сісти за стіл прямих переговорів з ватажками-бандитами «республік»: мовляв, заради миру готові домовлятись і з дідьком лисим. Ви з самого початку війни є учасником розв’язання проблем, які нам принесли росіяни. Отже, яка ваша думка з приводу Мінських домовленостей, обіцянок налагодити мир за тиждень?

— Справді, сьогодні тема миру експлуатується всіма кандидатами на посаду Президента України. Одні говорять про прямі переговори з бойовиками, інші обіцяють стати на коліна перед Путіним чи пропонують нові формати переговорів. Проте варто розуміти, що популістська позиція окремих кандидатів заздалегідь приречена на провал.

Мінські угоди не ідеальні. Але вони допомогли зупинити повномасштабний наступ на Україну. І саме до них прив’язані санкції проти РФ, які діють і боляче б’ють по російській економіці. І найголовніше — Мінські угоди дали таку важливу для нашої армії паузу, аби наростити м’язи і зуби.

У Мінських угодах чітко зафіксовано вимоги до РФ — виведення всіх іноземних військ із території України, виведення всього важкого озброєння та воєнної техніки з території України, забезпечення відновлення українського суверенітету і влади на території окупованого Донбасу, звільнення заручників. До речі, там стоїть підпис представників РФ.

Важливо також пам’ятати, що саме на цих домовленостях ґрунтуються санкції проти Росії. Зараз готується новий пакет санкцій у зв’язку з агресією в Керченській протоці.

— Деякі політики розповідають і про те, що владні структури нашої держави наповнені російськими шпигунами і так званими агентами впливу, а влада ніяк не реагує. Прокоментуйте, будь ласка, ці «одкровення».

— На мою думку, якщо йдеться про порушення чинного законодавства, то такими справами мають займатися спеціальні органи, насамперед СБУ. І хочу наголосити на невідворотності юридичної відповідальності для кожного, хто підриває суверенітет і територіальну цілісність України. Для досягнення цієї мети слід активізувати роботу всіх правоохоронних органів держави.

Та головне завдання державної влади сьогодні вбачаю в тому, щоб зберегти і продовжити державний курс із захисту національних інтересів, зробити незворотними реформи в суспільстві, оздоровити нашу економіку і забезпечити поступ України до Європейського Співтовариства.

«МИ МАЄМО ПОСИЛИТИ ІНФОРМАЦІЙНУ БЕЗПЕКУ УКРАЇНИ»

— Сьогодні можна спостерігати за тим, як деякі українські телеканали перетворились на пропагандистські рупори Кремля. Звідси й запитання до вас: чому цей шабаш не лише досі триває, а й, з огляду на наближення президентських виборів, посилюється? І це тоді, коли росіяни методично обстрілюють наші позиції, вбиваючи українців.

— Так, на жаль, в Україні є телеканали, в ефірах яких Революцію Гідності називають «державним переворотом», заручників і політв’язнів Кремля — «терористами», сіють міжнаціональну ворожнечу, виступають проти територіальної цілісності й суверенітету України, розпалюють антиукраїнські, антиєвропейські та антиамериканські настрої. Це є одним із методів гібридної війни РФ.

На має переконання, ми маємо посилити інформаційну безпеку України. Також вважаю, що якщо телеканал порушує законодавство — на це має жорстко реагувати Нацрада з питань телебачення і радіомовлення. Політики ж мають продемонструвати свою позицію щодо цих каналів та їхньої редакційної політики відмовою відвідувати ті чи інші студії та медіа, де до сих пір працюють «темники». Особисто я підтримала заклик Наталії Каплан (сестри О. Сенцова) і принципово не відвідую студії й не даю коментарів тим каналам, які називають терористами її брата та інших кремлівських бранців. Гадаю, що українці вже навчилися знімати «локшину» російської пропаганди з власних вух і більше ніколи на неї не купляться.