Наші батьки були на півслові обірваним поколінням. Весь цей огром несказаного і набріханого зверху, накопичившись за століття, тепер криком кричить. Країні потрібні письменники для психологічної санації.
Оксана Забужко, українська письменниця, поетеса, есеїстка

Зашморг для опозиціонера

«Білоруське суспільство в середині самої Білорусі занурене в страх», - Андрій СТРИЖАК
3 серпня, 2021 - 15:42
Віталій Шишов; Фото Миколи ТИМЧЕНКА, "День"

У вівторок 3 серпня в Києві був знайдений повішеним в одному з парків білоруський опозиціонер Віталій Шишов. Він очолював ГО «Білоруський дім» і став відомим після подій серпня 2020 року в Білорусі, коли Олександр Лукашенко силоміць розігнав акції протесту щодо результатів виборів президента. Поліція одразу відкрила кримінальне провадження за статтею «умисне вбивство». Колеги Шишова стверджують, що за Віталієм велось стеження з часу його появи в Україні і, більш того, про це мали знати правоохоронці. Є також інформація, що сам Шишов займався не лише допомогою біженцям із Білорусі, але й їхньою верифікацією на предмет можливої колаборації з режимом Лукашенка. Останній момент доводить, що в Україні діє система агентури білоруського КДБ, яка впроваджується в тому числі через потік білоруських громадян до нашої країни.

В Європарламенті вважають, що за цим вбивством, яке замасковане під самогубство, очевидно стоїть режим Лукашенка. Наприклад, німецька депутатка від «Зелених» на своїй сторінці в твіттер Віола фон Крамон заявила: «Ще один нічний жах. Ніхто не може почуватися у безпеці, Лукашенко вбиває власних громадян. Цього разу - в Україні».  Литовський євродепутат Петрас Аустревічюс написав: «Убивство громадянина Білорусі Віталія Шишова, керівника ГО «Білоруський дім» в Україні - це ще один акт міжнародного тероризму з боку режиму Лукашенка».

Загибель білоруського опозиціонера підкреслює ще одне з найважливіших питань особисто для нашої держави – наскільки безпечним є перебування білоруських активістів і не лише їх в Україні? Чи здатна наша країна забезпечити їм відповідний захист? Окрім того, якщо спорідненість спецслужб Росії, яка сьомий рік здійснює агресію проти України, і Білорусі ні у кого не викликає сумнівів, то питання наскільки вразливі наші відповідні служби залишається відкритим.

На ці теми «День» поспілкувався з білоруським опозиціонером, активістом та співзасновником Фонду солідарності BYSOL Андрієм Стрижаком.

«БІЛОРУСЬКА ОПОЗИЦІЯ В УКРАЇНІ СЕБЕ НЕ МОЖЕ ВІДЧУВАТИ В БЕЗПЕЦІ»

- Андрію, як ви, як активіст, оцінюєте рівень безпеки своєї діяльності в Україні?

- По-перше, я в вважаю, що розслідування вбивства Віталія Шишова для української влади – це справа честі. Тим більше, що маємо вже два факти загибелі білоруських громадських активістів в Києві. Першим був Павло Шеремет справа якого знаходиться взагалі на незрозумілому етапі і ніхто офіційно так і не сказав хто насправді його замовив. Справа Шеремета фактично перетворилась в політичний фарс. Справа Шишова за таких умов може перетворитись в те ж саме. Наша структура – Фонд солідарності BYSOL – була з самого початку створена в Києві. Ми планували працювати в Україні. Але експерти з безпеки пояснили нам, що можливі такі ситуації, яка трапилась зрештою з Віталієм Шишовим. Таким чином нами було прийнято рішення переїхати до Литви як країни Євросоюзу. В цій країні ми відчуваємо себе в більшій безпеці. В Україні зараз дуже багато білоруських політичних біженців. Те що трапилось в Києві з Віталієм Шишовим – це чіткий сигнал про те що про безпеку не йде мова взагалі. Подробиць цієї справи ми не знаємо, але очевидно, що це не самогубство. Звичайно назвати вбивць – це справа слідства. Проте маємо досить чіткий сигнал, що білоруська опозиція в Україні себе не може відчувати в безпеці навіть за умов захисту держави.

- Ви особисто були знайомі з вбитим?

- Віталій Шишов родом з мого міста, але так трапилось, що нам не доводилось перетинатись. Він є представником нової хвилі білоруських опозиціонерів, які стали активістами після серпня 2020-го року.

- Мало хто сумнівається, що одним із ймовірних замовників вбивства Шишова може бути білоруська влада. Вам не здається, що поведінка Лукашенка в такому випадку все більше здається неадекватною? Тим більше, що багато конфліктних ситуацій він просто міг уникнути, як-то з Протасевичем внаслідок чого Білорусь отримала відчутні проблеми в тому числі в економічному плані, або нинішнім інцидентом на токійських олімпійських іграх. Проте після так званих виборів президента минулого року Лукашенко раз за разом стає більш деспотичним.

- До поведінки самого Лукашенка і його очевидної неадекватності треба додати те, що агентство Frontex (Європейське агентство з охорони зовнішніх кордонів країн-членів Європейського Союзу, - ред.) оприлюднило відео на якому видна група нелегальних мігрантів, яких супроводжує службовий автомобіль прикордонної служби Білорусі до самого кордону. Тобто Лукашенко настільки втратив зв'язок з реальністю, відчув себе абсолютно безкарним, що намагається воювати з Євросоюзом. У мене передчуття дуже недобрі. Адже «стопів» і обмежень у білоруського диктатора немає. Раціональною його поведінку назвати не можна. Він може піти на все що завгодно. Така поведінка безумовно наближує крах режиму. Якщо раніше він грав роль начебто врівноваженого політика, який грав на слабостях Заходу і Сходу, то зараз Лукашенко іде в ва-банк. В такому режимі його влада існувати тривалий час не зможе. Рано чи пізно його дії призведуть до того що по ньому буде прийнято остаточне рішення.

Фото Миколи ТИМЧЕНКА. Акція в Києві на підтримку опозиційного руху в Білорусі. Серед учасників - Віталій Шишов. 30 травня 2021 року

«ВНАСЛІДОК ЕСКАЛАЦІЇ НАСИЛЛЯ З БОКУ ВЛАДИ БІЛОРУСІ, МОЖЕ ВІДБУТИСЬ СИМЕТРИЧНА ВІДПОВІДЬ ВІД ЛЮДЕЙ ВСЕРЕДИНІ КРАЇНИ»

- Тож бачимо зростання напруги, як між Лукашенком і опозицією так і Лукашенком і Заходом, який вимушений був нещодавно закрити авіаційний простір над Білоруссю.  Якби не Кремль, йому очевидно було важче втриматись при владі за таких обставин, що ще більше спокушає Лукашенка до ескалації.

- Щодо ситуації з Шишовим можна сказати ще й те, що історія показує важливу закономірність -  якщо одна з сторін розв’язує індивідуальний терор проти іншої, то це ні до чого доброго не призводить. Результати як правило зворотні до намірів. Історія доводить, що такий спротив насильству влади звертається і до радикальних дій.

- Тобто мова йдеться про крайні заходи в боротьбі. Що може запропонувати в плані конструктивного спротиву опозиція і Захід?

- Я не можу відповідати за всі опозиційні структури, але я бачу що робить офіс Світлани Тихановської і бачу що робимо ми. Офіс Тихановської постійно привертає увагу всієї світової спільноти до того що відбувається в Білорусі. Вона доносить до західних політиків неможливість нормалізації стосунків з режимом Лукашенка і вимагає посилення тиску на нього. Якщо говорити про Фонд солідарності BYSOL, то ми продовжуємо підтримку жертв репресій. Займаємось зараз допомогою людям, які екстрено полишають Білорусь і вимушені тікати від карного переслідування. Також допомагаємо сім’ям політв’язнів. Тобто наші завдання залишаються тими самими що й були, але я не виключаю, що якщо відбудеться нова хвиля насильства, нова ескалація, то можливо з’являться нові люди і структури, які будуть діяти зовсім за іншими правилами. Це як і в Україні. Спочатку Майдан стояв мирно і спокійно доносив власну позицію аж до того як влада пішла в атаку з вогнепальною зброєю. Це породило відповідну реакцію. Таким чином будь-яка з сторін, яка починає переходити межу, що пов’язана із життям і смертю, ризикує отримати адекватну відповідь. Нажаль, але це закони всесвітньої історії.

- Існує і градус самого суспільства. Як ви оцінюєте такий градус в білоруському суспільстві? Наскільки воно дозріло до ефективного протесту?

- Білоруське суспільство в середині самої Білорусі занурене в страх. Ті хвилі репресій, яким були піддані білоруси, за оцінками багатьох експертів за масштабами співвідносні з репресіями 1930-х років в радянські часи, якщо пропорційно переносити на кількість населення. Тобто за відсотком людей, які були репресовані по політичним статтям до загальної кількості громадян Білорусі, цифра майже тотожна до тої яка була за часів сталінських «тройок». Звичайно, що це не розстрільні статті, але багато строків ув’язнення, які отримують політичні в’язні фактично повністю ламають життя людині – 10, 15 років тюрми. Коли є такий рівень переслідувань то годі чекати, що народ буде масово виступати. Але для самої влади в такій ситуації виникає інша небезпека. Минулого тижня вони закрили приблизно 90 недержавних організацій (НГО), які є некомерційними структурами і займались різними в тому числі соціально орієнтованими проектами допомоги. Якщо раніше держава через своїх агентів могла контролювати діяльність цих структур і розуміла в який бік там все рухається, то зараз, коли влада свідомо заганяє людей в підпілля, вона втрачає і контроль над ситуацією. Тому я й не виключаю, що внаслідок ескалації насилля з боку влади Білорусі, може відбутись симетрична відповідь від людей всередині країни.

«РОСІЙСЬКОМУ ВПЛИВУ ВАЖЧЕ ДІЯТИ ТАМ, ДЕ ЛЮДИ МЕНТАЛЬНО І ІСТОРИЧНО ВІДІРВАНІ ВІД ІМПЕРІЇ»

- За вашою оцінкою спецслужби країн РФ, України і Білорусі – це близнюки і браття чи все ж таки різні береги?

- Цікавим моментом ту є те, що спецслужби всіх країн колишнього Радянського Союзу ще зовсім недавно були великими друзями, їздили один до одного в гості, обмінювались інформацію. Але якщо порівнювати спецслужби країн колишнього СРСР, які стали членами ЄС та НАТО, то звичайно там відбулась зміна поколінь. Тому маємо таку ситуацію, що спецслужби РФ, України і Білорусі все ж таки залишаються молочними братами. Хоча, якщо говорити про СБУ, то там безумовно відбувались певні реформи і були спроби оновити кадри. Не можу судити про якість цих нових кадрів, але на мою думку якісь хоча б неформальні контакти між цими службами залишаються, якісь спільні інтереси вони можуть забезпечувати один одному.

- Тому виходить, що ви знаходите захист в маленькій Литві і не можете знайти її у великій Україні

- В маленькій квартирі простіше прибирати ніж у великій. Я вам скажу ще одне спостереження. Російській пропаганді і взагалі російському впливу важче діяти там, де не панує російська мова, де люди ментально і історично відірвані від імперії. Тому в Литві ми відчуваємо себе у відносній безпеці.

Валентин ТОРБА, «День»
Газета: 
Рубрика: