Найбільша помилка в тому, що ми швидко здаємось. Іноді, щоб отримати бажане, треба просто спробувати ще один раз.
Томас Едісон, американський вчений і винахідник

Зондаж від агресора

Що означає виступ російського експерта щодо необхідності застосувати проти України «сирійський сценарій»
23 грудня, 2016 - 13:39
ФОТО REUTERS

От ми й дочекались, як зараз модно казати, «сигналу». Причому вельми серйозного й гучного. Це не якісь хамські словеса з вуст Жириновського чи Лимонова. Це — розважливий виступ солідного науковця, який змальовує оптимальний план дій Кремля на українському фронті. На його думку (з якою охочі можуть познайомитися в оригіналі за цим посиланням), Росії найближчим часом варто вдатися до «сирійського сценарію» на Донбасі, застосувавши авіацію, крилаті ракети і далекобійні системи, а почавши з Донбасу, поширити це на всю Україну...

Ідеться про публічний виступ доктора філософії Михайла Александрова, провідного експерта Центру військово-політичних досліджень добре знаного у світі Московського державного інституту міжнародних відносин, що традиційно «кує кадри» для зовнішньополітичних структур Росії. Ось що сказав російський науковець (його виступ почищений тут від повторів і суто розмовних зворотів): «Нам треба використати момент, коли перемир’я повномасштабно буде порушено українською стороною. Як тільки вони порушать це перемир’я, повинен початися повномасштабний наступ військ Донбасу, підтриманий нашою авіацією і далекобійними системами, тобто ракетними системами, крилатими ракетами, ракетами «Іскандер» і авіацією. Ну, фактично, сирійський варіант, коли буде знищена основна військова інфраструктура України: центр зв’язку, управління, система ППО, важке озброєння».

Наступним кроком, на думку російського експерта, має стати зачищення Донбасу від залишків Збройних сил України. «На знищені позиції, там, де залишилася одна піхота в основному з легким озброєнням, будуть висуватися війська Донбасу, які будуть зачищати їх просто вже від залишків Збройних сил України. Я думаю, як тільки почнеться ця операція, звільняться — Донецька, Луганська, Харківська області, й потім український режим уже посиплеться в цих умовах, тому що інші регіони не будуть цю владу визнавати. Україна — багата територія: там чимало промислових підприємств, які й для нашої промисловості потрібні. Завод «Мотор Січ», досі не можемо налагодити виробництво деяких двигунів для вертольотів... — зайві потужності нам не завадять. Суднобудівна промисловість, інфраструктура залізнична... Ми в економічному плані тільки виграємо», — безапеляційно заявив Александров. І далі він розказав телеглядачам, як повстануть регіони проти Києва, як зміниться в Україні влада, оскільки в країні достатньо проросійських сил, як будуть сформовані нові збройні сили на основі «армії Донбасу» — і таке інше. А закінчив він свій монолог словами: «Я гадаю, що такий варіант повинен усерйоз розглядатися нашим керівництвом».

Шантаж? Зондаж? Чи те й інше, разом узяте? Принаймні йдеться не про суто приватну ініціативу. Доктор філософії Александров працює в державній установі стратегічного значення, а тому через свій статус та відновлені в сучасній РФ радянські традиції не може говорити щось, що йде врозріз із «генеральною лінією партії». Так, щодо реалізації цієї лінії в майбутньому може допускатися обговорення певних варіантів, — але варіантів, які лежать у річищі цієї «генеральної лінії». А тому виступ Александрова має стати предметом пильної уваги з боку влади й керівництва силових структур. Чи випадково він прозвучав саме напередодні початку різдвяних канікул, коли і на Заході, й на Сході традиційно завмирає все політичне життя (нагадаю, що не лише католики та протестанти, а й більшість православних патріархатів відзначають Різдво 25 грудня)? Думаю, що ні. На думку багатьох експертів-міжнародників, Кремль готує в найближчі місяць-півтора, поки у США відбуватиметься процес передачі влади новій адміністрації, низку наземних і повітряних операцій у Сирії, щоб посилити режим Асада й унеможливити його скинення прозахідною опозицією. При цьому Путін може піти навіть на фактичний поділ Сирії, віддавши населені туркоманами й курдами її райони під контроль турецьких військ, щоб в інших частинах держави розставити всі крапки над «і» й показати Заходу, хто на Близькому Сході господар. І саме в цей час можна спробувати провести й операцію «військ Донбасу» з «визволення» України під прикриттям російських ракет і бомбардувальників.

Тим більше, що внутрішньополітична ситуація в Україні, на перший погляд, сприяє реалізації такого плану. Рейтинг усіх гілок влади та їхніх очільників вельми низький. «Опозиціонери» (а насправді «п’ята колона» Москви) вміло використовують цей чинник, заграють із владою і провокують роздрай між патріотичними силами. Засобів дезінформаційного впливу на свідомість і підсвідомість масової української людини у «п’ятої колони» вистачає. Бо ж хіба без такого впливу — попри все, що сталося за останні роки — мали б ми такі на загал сумні соціологічні показники? Половина українців, за даними Центру Разумкова, продовжує вважати росіян «братнім народом»; понад 40% (відносна більшість) не вірить у можливість повномасштабної війни з РФ, а третина морально готова нормалізувати відносини з Росією, юридично віддавши тій Крим... Додайте сюди, м’яко кажучи, недоліки в організації бойових дій, вкотре вже виявлені на Світлодарській дузі (неясно, чому досі волонтери змушені евакуювати поранених і привозити бійцям ЗСУ амуніцію, і куди зникають бюджетні гроші, виділені на все це?). Списки негараздів і негативів, які здатні посприяти ухваленню Москвою рішення про наступ «військ Донбасу» за підтримки російських ракет і літаків, можна продовжити (принагідно зауважу: московський експерт без жодного сумніву веде мову про дії Збройних сил РФ і «військ Донбасу» як про дії чогось цілісного, єдиного, що має над собою єдине командування). Тож можливими є і наступ російської армії, і шантаж цим наступом з метою змусити нашу владу і народ до «миру» на умовах Москви, тобто до капітуляції.

Вихід тут простий: Україна має наочно демонструвати свою єдність, а влада — ефективність хоча б у тих питаннях, які стосуються відсічі агресорові. Ясна річ, авантюра з імовірним наступом «військ Донбасу» за будь-яких обставин приречена на провал, проте якою може виявитися її ціна для України?

«ЗГАДАНА ЗАЯВА ЗБІГАЄТЬСЯ З ТИМ, ЩО УКРАЇНА ПРОДЕМОНСТРУВАЛА МОЖЛИВОСТІ РАКЕТНОЇ ЗБРОЇ І ППО»

Валентин БАДРАК, директор Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння:

— РФ завжди використовує подібну технологію зондування. Для цього використовують або експертів, або представників з академічною освітою, або «вчених», які знаходяться в якихось іноземних структурах. Мені особисто довелося чути, коли в 1998 році під час підготовки до першої хвилі розширення НАТО, російський вчений заявив про те, що відбудеться після того як НАТО наважиться на такий крок. Він перелічив і ядерну зброю в Калінінградській області, й «Іскандери» і тому подібне. Така саме ситуація циклічно була мною зафіксована в 2008 році, коли наближений до Кремля російський фахівець Ігор Джадан, описав розробку під назвою «Механічний апельсин». Там в деталях був розписаний сценарій того, як буде відбуватися захоплення України.

Що стосується згаданої заяви і її причин. До інавгурації нового Президента США і до розуміння Кремлем формату відносин з новою американською адміністрацією, навряд чи Кремль наважиться щось робити в силовому плані. Причому йдеться не лише про силові плани, але й взагалі про будь-які радикальні кроки, до моменту чіткого усвідомлення орієнтирів в стосунках. Тому я вважаю, що ця заява зроблена, як зондування. Ймовірність того, що ця людина зробила подібну заяви для того, щоб звернути увагу свого керівництва, дорівнює 1—2 відсотки. 98% — це спланована акція, яка розроблена російськими спецслужбами. В меті зондування усього світу існує декілька фокус груп. Реакція США, реакція всього іншого західного світу, реакція в Україні і навіть реакція самих росіян всередині РФ. В такий спосіб відбувається коригування завдяки інформаційним технологіям. Зокрема може бути посилений тиск на населення, або на владу в Україні. Може бути вивчена реальна громадська думка в РФ щодо можливості силового втручання і розширення формату війни проти України. Після цього може бути поширена і інформаційна та пропагандистська робота щодо сприйняття росіянами масованої агресії. Тому я вбачаю в цій заяві більш стратегічний сенс на більш віддалену перспективу.

Але зрозуміло, що РФ завжди використає силову можливість, коли буде усвідомлення того, що мішень є слабкою і вразливою. Це нас має стимулювати до реалізації тих задумів і ідей, які спрямовані на оборону країни. Ці задуми вже почали реалізовувати. Я маю на увазі ракетну програму, створення потужних сил спеціальних операцій, з великою складовою потужного спецназу і таке інше. Все це потрібно для формування системи стримування зовнішнього агресора. Не виключаю, що згадана заява збігається із тим, що Україна неодноразово демонструвала можливості ракетної зброї і можливості протиповітряної оборони. Зараз і з боку України, і з боку РФ триває перепозиціонування з метою формування нових форматів відносин із західними країнами, перед усім із США.

Сергій ГРАБОВСЬКИЙ
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments