«Будуємо державу «з коліс»

Вікторія СМАГIНА, віце-президент ГО «Харківський велосипедний союз»:

— Найрадіснішою подією цієї весни в Харкові став масовий Велодень 24 травня, десятий з 2006 року. Прокотилися близько десяти тисяч осіб. Останні тижні перед подією я, звичайно, спала по дві години на добу, але все вийшло. Ми порозумілися з міською владою, з чиновниками. Тому вийшло так масштабно — з конкурсами, ярмарками, фанзоною, де грали «Вулиця Курзу» й інші групи. Був і наметовий дитячий майданчик з гонками і танцями. Фото гігантського велосипеда на нашій площі Свободи, складеного з учасників, бачила вся Україна. Мені дуже подобається те, що відбувається в Харкові з велорухом, тут сильна тенденція до об’єднання. У людей змінюється ментальність, ставлення до цього свята, я побачила багато незнайомих облич — з’явилася величезна кількість нових велосипедистів-учасників, отже, наша робота не марна. Також сподіваємося, що скоро з’являться велопаркувальні майданчики й велодоріжка, я вже бачила готові проекти, які пройшли етап твердження. З сумного — у мене проблеми з роботою, але я сприймаю це як новий етап у житті. І ще наш активіст Саша Московченко, який тренує дітей, отримав повістку й вирушає на передову. А ми розраховували на нього, планували розвиток дитячих велоклубів. Усі втомилися від війни, люди радіють будь-якій життєстверджувальній мирній події, щоб відчути поруч близьких по духу, не дати собі зневіритися. Сила людей не в депресії й криках «все пропало, нас злили», а у вірі у своє майбутнє. Тому ми готуємося до нових «покотушок», 20 червня проведемо щорічний жіночий велопарад.

 Олег ЯЦИНА, директор департаменту культури Харківської ОДА:

— Наші театри радують, успішно працюють, виходять на міжнародний рівень. Театр Шевченка їздив до Польщі, де ставив виставу «Антігона в Нью-Йорку» спільно з польськими режисерами. Наш ляльковий театр вдало виступив у країнах балтії, це один з найкращих театрів у Європі. Художній музей проводить проект обміну виставками з різними містами: зі Львовом, з Києвом. Не так давно у Валківському районі під Харковом знайшли печерний скит приблизно XVII століття, де молилися ченці, з капличками, прикрасами, фресками. Сподіваємося, він стане історичною пам’яткою і новою пам’яткою краю.

З поганого хочу відзначити протиріччя закону про декомунізацію й закону про охорону культурної спадщини. Голова сільради має прибирати пам’ятники радянським діячам, але при цьому ми зобов’язані притягувати його до відповідальності. У новому законі треба було зазначити, що з його прийняттям зупиняється чинність певної статті, а цього немає. Чекаємо роз’яснень від Міністерства культури.

 Ольга ДУНЬ, волонтер, керівник ріелтерської фірми:

— Спостерігається явний позитив у ріелтерській сфері. Хоч би яким було це перемир’я, але нереалізований за зиму попит зараз дається взнаки. Багато людей стали купувати житло, хоч з недороге, але почався рух. Люди пов’язують свої надії з Харковом, незважаючи на те, що це прифронтове місто. Купують квартири — а отже, вірять, що війна сюди не прийде. Ні на секунду не припиняється наша волонтерська діяльність. Нещодавно наш колектив виручив півтори тисячі доларів за плетені жовто-блакитні браслети, які ми самі зробили й продали за кордоном на добродійному аукціоні. Половину віддали переселенцям на «Станцію Харків», за другу частину коштів ми купили й вислали великі партії гуманітарної допомоги до армії.

У мене немає претензій до держави, тому що її немає, ми її будуємо «з коліс», і лише від позиції кожного з нас залежить, наскільки швидко держава стане на ноги.

Як підприємець я відчуваю, що податковий тиск зменшився, у той же час введення касових апаратів буде для нас страшним тягарем. Також останнім часом погіршилася ситуація з корупцією в земельних ресурсах, система не здає своїх позицій. Люди роками не можуть вступити у володіння земельними ділянками, не можуть отримати кадастрові номери. Приватні фірми роками беруть людину змором, поки вона не дасть хабара. Я вже два роки не можу оформити ділянку в Люботині. При тому, що мера Люботина зловили на хабарі за вирішення земельних питань! Було б добре, щоб функції реєстрації прав земельних ділянок передали численним нотаріусам. Одразу прибрали б корупційну складову.

 Кіра ДЖАФАРОВА, директор Добродійного Фонду розвитку кардіології:

— У медицині мало що змінилося. У нас досі діє система плану по «ліжко-дням» незалежно від того, є хворі чи ні. Треба ламати всю систему — щоб гроші йшли за пацієнтом, як у цивілізованих країнах. І обов’язково має бути конкуренція — лише вона може рухати медичний прогрес.

Гроші на кардіохірургію надходять від благодійників з-за кордону. Усе тримається на голому ентузіазмі. Якщо не буде допомоги, то неможливо буде рятувати дітей. Допомагають Європа і Америка, приватні фірми — виробники медичного устаткування, і наші волонтери. Волонтери — це величезна сила, вони творять дива, тому що все тримається на довірі, вирішується швидко й просто, всі їхні звіти прозорі. Коли у нас зламалася рентгенівська трубка в ангіографі, нам було треба на покупку 40 тисяч євро. І ми зібрали ці гроші за десять днів за допомогою волонтерів — Вікторії Мілютіної, Тетяни Бедняк. Допомагають прості люди, які інколи виділяють нам половину свого місячного бюджету. Одного дня на рахунок нашого фонду надійшло п’ять гривень, це дуже вражає. А владі немає довіри. Треба було в Харкові будувати не парк Горького, а лікарню, в якій рятують життя. Наші чиновники й заможні люди нічого не роблять для медицини, тому що вони сподіваються, що їх і їхніх дітей вилікують у цивілізованій країні. Але їх не встигнуть довезти навіть на чартерному літаку, бо при інфаркті критичний час — шість годин. Усе, що вони говорять про допомогу медицині, поки лише популізм.

 Олександр КАЛУГIН, архітектор, лауреат державної премії в галузі архітектури:

— У Харкові більшість архітекторів не запрошують на містобудівні ради, навіть не повідомляють їх про засідання, ради проводять закрито. По Харкову з’являються дивні храми — наприклад, на Дзеркальному струмені, на Московському проспекті. Роботи розподіляються за принципом клановості. Сьогодні ми бачимо, що нічого не міняється в забудові міста, всі запущені об’єкти, проти яких протестували городяни, і які визнані незаконними, продовжують будуватися. Для привласнення землі використовують підміни, обмани. Скажімо, пам’ятки «національного значення» визначають пам’ятками «місцевого значення», після чого приймають рішення про продаж землі. Я перерахував усі зафіксовані в Харкові порушення за останні шість років і за цей рік в листах-зверненнях на ім’я Президента, прем’єр-міністра та глави ОДА Ігоря Райніна. Відправив 15 травня, сподіваюся отримати відповідь 15 червня. З того, що радує, — лише активна боротьба громадян, які хочуть зберегти своє місто. Жовто-блакитний волонтерський намет на центральній площі Свободи, збори Харківського Євромайдану щовихідних — хороші знаки. Ми бачимо, що піднялася хвиля народного обурення, а чиновники поводяться, як хвилерізи, які гасять хвилю. Але нам треба дотиснути реформи й подолати ці хвилерізи.

 Едуард НАБОКА, виконавчий директор Харківського відділення УСПП, керівник регіональної ради підприємців:

— У місті мене радує, що частково роблять дороги й серйозно займаються чистотою вулиць. Добралися й до периферії — мої батьки живуть на Салтівці, в їхньому будинку вперше був зроблений ремонт у під’їздах і підвалах з 1975 року.

Засмучує, що за шість років, які я займаюся громадською роботою, дорога до влади коротшою не стала. Дуже важко добитися, щоб влада почула те, що треба людям, і відреагувала. Вона, на жаль, чує лише тоді, коли люди вже вийшли з палицями на вулиці. 14 травня ми проводили круглий стіл «Функціонування промислового сектора економіки в умовах мобілізації». Тому що до нас звернулися найбільші платники податків через проблеми з втратою працівників. Ми вирішили створити робочий гурт з представниками промисловості, великого бізнесу, обладміністрації, військового комісаріату та військової прокуратури, щоб аналізувати ситуацію з мобілізації й оперативно вносити корективи. Тепер слово за главою області. Багато проблем виникло через підготовку запровадження касових апаратів. На сьогоднішній день якщо купити касові апарати й поставити їх на обслуговування, люди почнуть приховувати доходи, це призведе не до поповнення бюджету, а до посилення корупції, відходу в тінь або закриття. Тому що роздрібна торгівля більше за інших страждає від зменшення купівельної спроможності населення, й у більшості торгівельних точок обіг впав у три-п’ять разів, підприємці, по суті, виживають.  Подано проект закону про мораторій на використання касових апаратів. Ми чекаємо, що в другій декаді червня ця постанова буде винесена на розгляд парламенту.