Ваші мертві обрали мене.
Джеймс Мейс, американо-український історик, політолог, дослідник голодомору в Україні

Чи врахуємо уроки поточної зими?

17 лютого, 2012 - 00:00

Протягом недавнього похолодання на екранах телевізорів зарясніли надані російським «Газпромом» та компанією «Нафтогаз України» хаотичні повідомлення: «Росія на кілька днів знизила на 10% поставки газу споживачам Західної Європи, але потім відновила їх у повному обсязі», «Газпром» заявляє, що не в змозі задовольнити заявок на додаткові обсяги газу для споживачів Західної Європи» тощо. Суперечливі та хаотичні, вони свідчать про незадовільну підготовку «Газпрому» щодо надійності свого партнерства з газопостачання в екстремальних умовах, нехтування діловим, взаємовигідним співробітництвом з Україною в цьому питанні. Самовпевненість «Газпрому», нехтування економічною недоцільністю літнього недозавантаження транзитних газопроводів України, які могли б бути використані для надходження газу до підземних сховищ (ПСГ) України, розташованих на кінцевих ділянках транзитних магістралей, негативно відбиваються на надійності транзиту російського газу в Європу.

Нагадаємо, що створення потужних газосховищ у найбільш сприятливих умовах та їхнє оптимальне розташування на кінцевих ділянках експортних газопроводів СРСР зумовлено насамперед економічною доцільністю, що з часом ніяк не втратила свого значення. Комплекс сховищ створювався на основі детального техніко-економічного обґрунтування, був невід’ємною складовою частиною довготермінових програм розвитку газової промисловості. До речі, в техніко-економічних обґрунтуваннях розвитку газової галузі спочатку СРСР, а згодом Російської Федерації (у них початково враховувались пропозиції та можливості України) передбачалось використання згаданого потужного українського комплексу підземного зберігання газу і для надійності функціонування іншого, в обхід України, маршруту експорту російського газу через Білорусь — Польщу — Німеччину. Незважаючи на оптимістичні майже двадцятирічної давності заяви країн-учасниць спорудження згаданого газогону, освоєння розташованих уздовж нього сховищ недостатньо. Тому для надійності транспортування газу по ньому бажане використання потужного потенціалу українських шляхом надходження газу по системі газопроводів Івацевичі — Долина (у реверсному напрямку, останнє враховано в облаштуванні лінійних компресорних станцій).

1994 — 2004 років зберігання російського газу в українських сховищах здійснювалося в обсягах до 15—18 млрд м куб., а його відбір за зимовий сезон сягав 14 млрд м куб. Саме за рахунок зберігання створюваних в українських сховищах запасів російського газу при неритмічному надходженні його в газотранспортну систему України успішно виконувалися транзитні передачі газу та висока надійність постачання в екстремальних ситуаціях.

Доречно зауважити, що місткість українських сховищ дає змогу здійснювати зберігання газу також інших сусідніх та віддалених країн без шкоди надійності газопостачання України та транзиту російського газу. Незалежно від конкретної форми майбутнього (надіємося, що рівноправного та взаємовигідного) співробітництва двох країн у газовій сфері, послуги за дуже потрібне зберігання природного газу в українських сховищах повинні найти справедливе вирішення. Такі важливі об’єкти, створені розумом та руками українських фахівців, мають бути адекватно оцінені та враховані.

У січні 2009 року вся Європа мала змогу переконатися у можливостях Української системи підземного зберігання газу, всієї газотранспортної системи, далекоглядності її творців, майстерності диспетчерської служби, яка зуміла проявити ініціативу та забезпечити надходження газу з ПСГ Прикарпаття в нештатному реверсному режимі для газопостачання споживачів південно-східних областей під час тривалого припинення його надходження з Російської Федерації. Принагідно нагадаємо, що ця неординарна, не передбачувана натхненниками поставити на коліна українців майстерність виконавців до цього часу не оцінена належно урядом України. Пригадаємо, що всього за три місяці до затіяного «Газпромом» заходу представники всіх диспетчерських служб європейських країн, з якими співпрацює «Укртрансгаз» в питаннях транзиту російського газу, в тому числі повноважних представників «Газпрому», під час святкування 40-річчя утворення української диспетчерської служби одностайно відзначали великий внесок, високий професіоналізм українців, їхню бездоганну роботу в надійному транзиті російського газу. На цьому тлі нав’язування Україні в розпал зими вкрай невигідного, нерівноправного контракту на постачання її газом виглядає більш ніж дивним. Нагадаємо, що раніше була домовленість щодо поступового переходу України до підвищених цін на газ. А ще дивнішим є наполягання російської сторони продовжувати приниження свого стратегічного партнера.

Отже, плата за газ, його транзит та послуги за його зберігання повинні бути справедливими, оптимальними. В інтересах «Газпрому» та західних імпортерів російського газу є створення ним, а також імпортерами запасів газу в українських газосховищах, можливості взаємовигідного використання для надійності транзиту також українського газу.

Повинна бути врахована також істотна зміна погодних умов: поточна зима різко відрізняється від минулої. Тому в майбутньому потрібно враховувати і оптимальний розподіл створених запасів газу між IV (осінньо-зимовим) кварталом поточного і I (зимовим) наступного років. Тому не має бути гучних заяв, що, мовляв, нами створені великі запаси газу на зиму, а відібрати переважну частину їх до нового року, настання справжнього похолодання, є безвідповідальним. Нереалістична, авантюрна позиція «Газпрому» щодо ціни газу для України призвела до того, що ще до настання нового року НАК «Нафтогаз України» змушений був відібрати значні обсяги газу з ПСГ, але і за цих умов він допоміг «Газпрому» в забезпеченні транзиту його газу в європейські країни. А за доброї волі обох сторін, особливо самовпевненої російської, можна було б ще в липні домовитися про збільшення запасів газу в українських ПСГ та у всеозброєнні зустрічати екстремальну зиму.

Поточна зима повинна також змусити господарників по-справжньому зайнятися економним витрачанням газу на одиницю вироблюваної продукції, подальшим розвитком власного видобутку газу. Зараз важко знайти такого народного депутата, який би не обстоював використання власного дешевшого газу для потреб населення, але не кожен хоче подумати трішки глибше і зрозуміти, що його ціна не повинна бути нижчою собівартості його видобування та транспортування, повинна дещо перевищувати затрати, сприяти нагромадженню коштів на модернізацію виробництва, відкриття та введення в дію нових газових родовищ. Потреба наведення порядку зі своєчасною сплатою за газ ще раз спонукає нас задуматися над справедливістю вчиненого Верховною Радою списання мільярдних боргів злісним неплатникам за споживання газу. Незрозумілою стала позиція уряду та профільного міністерства під час розгляду в Гаазі претензій «РосУкрЕнерго» щодо власності кількох мільярдів газу в українських ПСГ. При пасивному невтручанні держави власником стала приватна структура, і тому кошти, одержані за використання цього газу, не потрапили до бюджету та ще й в такій важкій економічній ситуації.

Будемо сподіватися, що уроки, здобуті в ці екстремальні дні різкого похолодання, стануть імпульсом для активізації українсько-російських перемовин в газовій сфері, допоможуть довести росіянам потребу врахування українських активів для взаємовигідного співробітництва, переваги такого у порівнянні зі згубним викиданням коштів на нові сумнівні обхідні газові маршрути, спрямування їх на благо свого народу. Уроки поточної зими спонукають нас рельєфніше відчути та зрозуміти власні завдання у підвищенні енергобезпеки країни.

Богдан САВКІВ, гірничий інженер, Київ
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments