«Чотири години – і я на морі!»

Геннадій КЛИМОВ, пенсіонер, член Національної спілки журналістів України:

— Торік на Центральному мосту поставили нову міську пам’ятку Дніпра — «крісло мера», зварене з металевої арматури. Сидіти в ньому — ще те задоволення, аж надто жорстко і нагадує середньовічну екзекуцію. Символіка така ж, як у шапки Мономаха, — важка посада. Лише справжні подвижники або, як там ще — «слуги народу», можуть терпіти негаразди заради великої мети і перемоги в передвиборній кампанії. Нещодавно команда одного з кандидатів на посаду мера оголосила, що зробить Дніпро «найкращим містом Землі». Напевно, і у Всесвіті, якщо життя неможливе на інших планетах. Тішить, що незважаючи на всі тягарі та випробування, які неминуче перейме на себе нова або стара команда, до іншого крісла — м’якшого, вишиковується ціла черга з людей готових узяти на себе всю відповідальність за місто-мільйонник. І не лише в Дніпрі. Нинішні мери оголосили свою участь у виборах у Києві, Львові, Одесі, Харкові. Стрепенулися і колишні мери — Едуард Гурвіц в Одесі, також і в Дніпрі Іван Куличенко про себе нагадав.  А в Одесі в мери пішов відомий гуморист, він же «джентльмен» Олег Філімонов. Президент Зеленський про нього сказав: місту потрібні чесні люди. Зауважте, питання досвіду, фахових знань, узагалі сьогодні не стоїть. Це застаріла вимога. Круті часи! Дивуюся, чому наші дніпровські хлопці з Театру КВН ДГУ, проігнорували виборчу кампанію. Вони гострі на язик, уміють жартувати, і хто сумнівається в їхніх чесності?  Ось у Президенти після Зеленського гумориста чи коміка вже не оберуть — і до ворожки не ходи. Битва за Дніпро, як її епічно охрестили в ЗМІ, вже вступає у вирішальну фазу. Нинішній мер Борис Філатов має великі шанси, хоча несподіванки, звичайно, можуть трапитися. Але у Філатова є зіграна команда, практично невичерпний фінансовий ресурс і дещо з конкретної практичної діяльності: у благоустрої міста, в нових скверах, у набережній Дніпра, в новому асфальтовому покритті в різних частинах міста. Філатов сьогодні вже не той, який прийшов колись у владу. Сьогодні він у когорті мерів — «важкоатлетів», і на завершальному етапі його команда викладається по повній. Ось тільки б мотор цієї команди не зменшив оберти відразу ж після виборчої кампанії.

Валентина ОРЛОВА, заступник директора Дніпровського будинку мистецтв

— Звичайно, бентежить те, що й усіх в Україні — пандемія коронавірусу, стан здоров’я людей. На жаль, важким був вересень, бо полишили цей світ відомі особи, закриваються на карантин навчальні заклади, хворіють провідні артисти театрів,  обстановка залишається тривожною. Але люди намагаються продовжувати свою роботу, свою діяльність і не занепадати духом. Були нарікання на те, навіщо було проводити у Дніпрі День міста. З одного боку — так, дійсно ризикували, але з іншого боку, цього традиційного й яскравого свята люди дуже очікували. І ми раді, що влаштовуючи Мистецьку алею у центрі міста — проєкт, який діє вже багато років, змогли показати, наскільки мистецтво в таких умовах потрібне людям. Було не тільки багато городян з Дніпра, але й гості з Запоріжжя, Полтави, Кам’янського, Павлограда. І оце спілкування, хоча й на відстані, у масках, давало багато радощів. На Алеї були представлені українська вишивка, гончарство, майстерна кераміка, писанкарство, бісероплетіння, ляльки-мотанки — це те, що людям до серця, до душі.

Було представлено багато нових книжок — зокрема, дві книги відомого краєзнавця Миколи Чабана, «Афанасьєвські фрески» і «На терезах вічності». Книга Лесі Степовички «Могилів наш козацький», видана до 300-річчя цього відомого і давнього села. Вони видані нашими місцевими видавцями на дуже сучасному естетичному рівні, що, звичайно ж, радує. Люди розкуповували ці книжки, бо вони розповідають про нашу історію та культуру.

Це те ж саме, чим вже багато років займається газета «День», яка щойно представила на Львівському онлайн-форумі свою книжку «Сестра моя, Софія...», видану болгарською мовою. Це дуже знакова подія для людей, які живуть в інтелектуальному світі.

Сам Дніпро, як показало свято, зміняються і ці зміни очікувані. І самі мешканці міста помічають ці зміни — створення нових пішоходних бульварів, упорядкування вулиць та міських територій. Скажімо, на житловому масиві «Парус», де я мешкаю, з’явилися, здавалося б, такі побутові речі, як нові парковки для автомобілів, дитячі майданчики, арт-проєкт  «Технопарк». Цей проєкт унікальний не тільки для Дніпра, але й для усієї України. Він вирішує проблему дозвілля для дітей та підлітків. Діти можуть безпечно кататися на роликах, велосипедах та самокатах на спеціальних доріжках з розміткою та світлофорами. Одночасно, таким чином вони вивчають правила дорожнього руху — культура руху на дорогах нашого мільйонного мегаполісу багато значить. Ця культура прищеплюється з ранніх літ.  Окрім того, тут можна просто відпочити на свіжому повітрі й дорослим, які прийшли з дітьми. А ми у Будинку мистецтв готуємось до всеукраїнського конкурсу ArtСпалах-Дніпро. Це незвичайний конкурс, в його журі входять відомі люди — Іван Марчук, Ірен Роздобудько та інші. До речі, ми слідкуємо й за іншими культурними подіями в Україні, за тим, що оголошено фотоконкурс газети «День». Тому ми звертаємо увагу наших фотографів, які мають шанс взяти участь у такому відомому всеукраїнському проєкті.

Володимир ПРИТИСКАЧ, пенсіонер:

— Нещодавно я відпочивав на Азовському морі. І був здивований тим, як швидко розвивається наша індустрія відпочинку. За якісь два роки на морському узбережжі з’явилося багато міні-готелів, відпочинок у яких коштує зовсім недорого. Можна приїхати на машині, взяти з собою продукти і зняти за помірну плату щось подібне до однокімнатної квартири. Це дуже зручно для відпочинку. Там сповна нормальні побутові умови — чисті ліжка, санвузол із душем, кухня з газовою плитою. Недалеко знаходяться навіть гарячі природні джерела, і там щось будують. Є на азовському узбережжі й інші готелі, місця відпочинку для різних категорій людей із різним рівнем статків. Я розмовляв з одним підприємцем із П’ятихаток, який побудував такий міні-готель, інший підприємець — з Одеси, третій — із Західної України. Виявляється, їм вигідно вкладати в такі проекти свої гроші. Радує те, що організовує відпочинок на узбережжі малий бізнес. І це вселяє великий оптимізм на майбутнє, адже часто кажуть, що наша економіка не в найкращому стані. Реконструюють приватні підприємці і старі турбази та будинки відпочинку, які набувають зовсім іншого, сповна сучасного та комфортного вигляду. До чого я це розповідаю? Мені як жителеві індустріального і задимленого Дніпра потрібно проїхати туди всього якісь триста кілометрів — чотири години і я там, на морському узбережжі. Ідеальні умови для відпочинку, аби купатися в теплому морі та подихати свіжим повітрям. Азовське узбережжя набагато ближче і дешевше, ніж їхати на відпочинок до Одеси, а тим більше до окупованого Криму. Такий відпочинок сповна по кишені навіть простому пенсіонерові — то хіба це не може радувати?