Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.
Іван Багряний, український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч

Демократичне свавілля

21 серпня, 1999 - 00:00

Можливо, комусь таке словосполучення здається дивним. Дійсно, свавілля і демократія — поняття несумісні. У будь-якій цивілізованій країні, але не в нашій. Багато у нас говорять і пишуть про порушення прав людини.

Хочеться зупинитися на порушенні, від якого особливо страждають сільські жителі і власники земельних ділянок. Стаття 30 Конституції України свідчить: «Кожному гарантується недоторканність житла». І далі згадується, що в це поняття входять і дрібне підсобне господарство, і земельні ділянки. Як же ця недоторканність виглядає в житті?

Навесні молодий парубок «почистив» льох жительки нашого села. Забрав майже всю консервацію і картоплю. Потерпіла звернулася до дільничного міліціонера. Той запропонував їй розшукати злодія і з доказами привести його до міліції...?! Це при тому, що сліди явно вели до однієї квартири, а злодій, дізнавшись, що жінка звернулася до міліціонера, втік із села. Через тиждень повернувся. Дільничий для форми сходив на вказану квартиру, але там, звичайно, вже нічого не було.

Приклад інший. У місцевої вчительки вкрали качок. Вона звернулася до голови сільської ради. «А що я можу зробити?» — відповів «голова». Вона — до дільничого. «Постараюся знайти, але великих надій не покладайте», — заспокоїв вартовий закону.

Адже якщо розібратися, то що ж може зробити позбавлений всіх прав і фінансів голова сільської ради чи той же обережний міліціонер? Конституція гарантує недоторканність житла, яке захищається судом. Адже ця гарантія стосується і того, хто краде, і щоб зробити у нього обшук, необхідно мати «мотивоване рішення суду» чи дозвіл прокурора. Проте є і особливі статті закону, котрі відкривають інші шляхи перевірки, але це вже досвідченим злочинцям. А від злодюжок, п'яничок захищайся, приватник, сам. Минули вже ті часи, коли «моя міліція» мене берегла.

Ось у нашому селі тепер вночі спустошують городи. Що не ніч, то крадіжка. Жителі села здогадуються, чиїх це рук справа — чужі не приїжджають. Та що там здогадуватися — логіка речей підказує. У самотньої жінки викопали майже всю картоплю, украли, продали її в кафе і весь день п'яні вешталися селом. Лови на гарячому. Проте в кафе сказали, що не купували, а злодій, у якого і городу немає, стверджував, що п'є за зданий металобрухт. Злодії героями ходять, а потерпілі зубами скриплять, та владу за невміння їх захищати проклинають.

Виходить, що демократія у нас тільки на папері.

Осип ХУТОРЯНСЬКИЙ-БІЛИЙ с. Комсомольське Запорізької області
Газета: 
Рубрика: