«Думки ваші виважені й виболені...»

12 листопада 2013 року на 87 році життя відійшов у вічність американський українець Осип Мороз — доктор економічних наук, дійсний член Української вільної академії наук (США), Українського міжнародного комітету з питань науки та культури при НАН України, Українського товариства «Інтелект нації», Світової асоціації футурологів, колишній радник Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України.

Осип Мороз народився 12 грудня 1926 року у м. Підгайцях Тернопільської області в родині Григорія та Марії (із дому Залуцька). Згодом сім’я переїхала в Яремче. Юнаком мав зв’язок з УПА. У липні 1944-го разом із родиною виїхав до Німеччини,  1949 року — до Америки. Тут закінчив Нью-Йоркський університет (ділова адміністрація), продовжив освіту  в Школі соціальних досліджень. В Українському Вільному Університеті (Мюнхен) захистив  1974 року докторську дисертацію на тему «Причини і наслідки колективізації в Українській Радянській Соціалістичній республіці».

Працював на керівних посадах у компаніях, згодом — у сфері освіти.

Ось як відгукуються про Осипа Мороза його керівники і колеги:

«Я вважаю Осипа Мороза радником типу Генрі Кіссінджера щодо бюджету і менеджменту. Вважаю, що будь-яка організація багато би виграла, скориставшись його ясним логічним мисленням і вмінням працювати з людьми. Сам же він є ще й порядною людиною» (директор регіонального відділу Західного узбережжя Інституту міжнародної освіти, 1974 рік).

«Це — високоосвічена, вдумлива й інтелігентна людина. Він вносив філософський та аналітичний підхід до адміністративних справ і незвичайний стиль у роботі університету» (ректор Нью-Йоркського університету). Цей відгук ректор написав у зв’язку з дочасним виходом Осипа Мороза на пенсію. В Україні буяла перебудова, й Осип Мороз не міг  стояти осторонь нових, багатообіцяючих процесів, які відбувалися на його рідній землі.

Він брав активну участь у житті української громади США:  Товариство української студентської молоді ім. М.Міхновського, Спілка української молоді Америки, Товариство українських інженерів Америки, був заступником голови Світової федерації українських інженерних товариств, членом ради директорів Координаційного комітету допомоги Україні у США.

1989 року Осип Мороз приїжджає в Україну. І з цього часу він бував тут  щороку, інколи двічі на рік. Допомагав як консультант Національному університету «Київський політехнічний інститут», Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Львівському державному університету, Львівському лісотехнічному інституту, Тернопільському державному педагогічному інституту, ініціював створення кафедри менеджменту в КПІ. Він — ініціатор створення та голова наглядової ради Українського футурологічного товариства (Дніпропетровськ).

Осип Мороз був  радником Комісії з питань законодавства і законності Верховної Ради України, а також радником відділу науки і відділу соціально-трудових відносин і зв’язків з профспілками Кабінету Міністрів України (1993—1995). Маючи гострий, аналітичний   розум, він пропонував своє бачення  вирішення певних проблем, з якими стикається держава.

«Як завжди, думки ваші виважені й виболені, фундаментальні й дуже напрямні для тих, хто вміє слухати й діяти, а не кричати й красуватися на трибунах», — сказав про нього В’ячеслав Брюховецький, почесний президент НАУКМА.

Осип Мороз написав ряд книжок, зокрема «Модерна нація: українець у часі і просторі», «Україна: шляхи вдосконалення держави», «Українське селянство першої половини ХХ століття. Трагедія і героїзм». Свій фонд із документами передав Києво-Могилянській академії.

Минулого року він вперше з 1989 року не приїхав в Україну. Цього року планував побувати разом із дружиною у Підгайцях. Говорив, що це вже буде його остання поїздка на рідну землю. Як виявилося, остання поїздка була два роки тому.

Осип Мороз робив все, що міг, щоб Україна ставала успішною. Він любив її щиро,  самовіддано й безкорисливо.