Генеруючи ненависть, Росiя програє

Микола Кейзеров, знаний фахівець з контрпропаганди, доктор філософських і юридичних наук, у своїй книжці «Ідеологічні диверсії» пише: «У дореволюційній Росії естетствуючі любителі «красного письменства» губилися в здогадах, що могли б означати наступні вірші:

«Страшное, грубое, липкое,

грязное, жестко-тупое,

всегда безобразное,

медленно рвущее,

мелко-нечестное,

скользкое, стыдное,

низкое, темное,

явно-довольное,

тайно-блудливое,

плоско-смешное

и тошно-трусливое,

вязко, болотно

и тинно-застойное,

жизни и смерти

равно недостойное,

рабское, хамское, гнойное, черное, изредка серое,

в сером упорное!..»

Відповідаючи в дусі настроїв сучасної людини на запитання, «що б це означало» безвідносно до того, що мав на увазі їх автор, коли писав ці рядки, з упевненістю можна сказати, що більшість цих епітетів з повною підставою може бути віднесено до огидних проявів ідеологічних диверсій...» — погодьмося, яке спостережливе око вченого, критична думка, як гранично точно все підмічено. Ви, звісно, зрозуміли, що йдеться про підривні дії в царині суспільної свідомості.

Кожен має можливість переконатися, що все це цілком підійшло б також для оцінювання дезінформаційної за своєю сутністю російської пропаганди, спрямованої сьогодні проти України. Її «антиукраїнська спрямованість» за останні сім місяців нагадує пристрасть і чутливість наркомана до наркотиків. Шкідливість зухвалої пропаганди нашого сусіда про Україну в тому, що вона породжує українофобію, спотворює дійсність і водночас видається за правду, вершину об’єктивності. Безсоромна брехня — ось на чому вона тримається. Своєю головною метою вона ставить «забезпечення пекучої антиукраїнської ненависті». Сергій Дацюк, філософ, про це прямо заявив: «Примусити росіян ненавидіти український народ без застосування брехні в Росії було неможливо». Це глибоке зауваження, і тут багато правди. Майте це на увазі!

Безперечно, зухвала неправда російської пропаганди своєю патологічною злостивістю і підлою брехнею викликає протест у розсудливих людей. Прийоми й технології, що їх вона використовує, як на мене, непогано вдалося викрити в публікації «Смертельна брехня: 20 найогидніших прикладів брехні російських ЗМІ про Україну» — така контрпропаганда нещодавно побачила світ у журналі «Новое время» (№ 5/2014). У своєму матеріалі Марія Жартовська зазначає: «Вбиті українськими військовими і бандерівцями діти, зруйновані авіацією міста Донбасу та інші жахи київської хунти — такими картинками постійно пригощають своїх читачів і глядачів російські ЗМІ. Всі ці повідомлення настільки жахливі, що їх авторів важко запідозрити у брехні — адже з людським життям не жартують... Жартують, та ще й як — це довели російські журналісти». На її думку, «ці відверті інформаційні провокації підливають лою у вогонь протистояння, в якому щодня гинуть українці». Неможливо не погодитись з цим висновком автора щодо наслідків масштабної підривної та цинічної інформаційної війни Росії проти України, що, як відомо, триває вже упродовж понад десять років. Вважаємо тут принагідно також нагадати, що причина цієї війни — в небажання російської еліти визнати право народу України на самовизначення, суверенітет і незалежність.

Як вже підкреслювалося, зазначений журнальний матеріал містить чимало фактів, що свідчать про брехливість московської пропаганди. Хто його читав, згадайте, як були показані на «блакитному екрані» російського Першого каналу президентські вибори в Україні. У недільному випуску 25 травня — в день виборів президента — канал дав в ефір нібито скріншот сайту Центральної виборчої комісії України. Основна ідея при цьому полягала в тому, щоб показати: лідер Правого сектору Дмитро Ярош перемагав з результатом у 37,13%. А безперечний лідер президентських перегонів Петро Порошенко був, за версією Першого каналу, лише другим — 29,63%. Найцікавіше (або трагічне) в цій історії, що вона, після того як вибори з величезною перевагою виграв Порошенко, наочно демонструє: найбільше шкоди репутації провідного російського телеканалу здатна завдати дурість його власних працівників.

«Добре, можливо, — скажете ви. — Але це лише один факт».

Тільки один? Ну, тоді давайте розглянемо ще декілька брехливих прикладів інформації, поданих у «НВ». Адже це повчально, чи не так?

Візьмемо, наприклад, вечірній випуск програми «Вести» від 16 травня на телеканалі Росія-1. Розповідаючи про події в Слов’янську і показуючи вбитого чоловіка, канал використав відео, зняте в Росії ще в 2012 р. — після проведення контртерористичної операції на території Баксанського району Кабардино-Балкарії. Обман, як бачимо, очевидний, і тому будь-які коментарі тут зайві. Або ж згадайте, як на популярному в Росії сайті Навігатор 26 травня з’явилася новина про те, що «в Донецьку розширюється район бойових дій, люди залишають свої будинки, спалено автомобілі та зростає кількість поранених». Насправді вибухи і дим на фото Донецька з’явилися за допомогою фотошопу, що читач добре бачив, завдяки зіставленню двох знімків. А згадайте, як 28 травня російські ЗМІ поширили повідомлення про те, що ополченці збили безпілотник у небі над Донецьком. Пізніше з’ясувалося: на фото зображено літак, збитий раніше в Нагірному Карабасі. Або пригадайте ще світлину палаючого БТР, котру виставив у соціальній мережі Вконтакте Ігор Стрєлков, міністр оборони самопроголошеної Донецької Народної Республіки. «У Донбасі розпочато тотальну помсту хунті! Як ми й обіцяли!» — підписав фотографію Стрєлков. Однак експерти довели, що насправді БТР палили в Китаї 3 червня 1989 р. на підступах до площі Тяньаньмень. Все та ж брехня відтворюється знову і знову. І цей перелік можна продовжити.

Проте досить прикладів. І тут варто ще ось на що звернути увагу. В Україні витрачають мільйони гривень на те, щоб захистити нас від біологічних і комп’ютерних вірусів, однак більшість людей нічого не чули про «віруси розуму». А вони, можливо, найнебезпечні, тому що людина дуже часто не усвідомлює, що піддається їх впливу й інфікується. Як підтвердження цієї тези можна послатися на книгу Річарда Броді «Вірус розуму». Подібно комп’ютерним вірусам, зазначає її автор, віруси розуму паразитують на господарі (вашій свідомості), розмножуються і передаються іншим людям.

Очевидно, що одним із головних рознощиків таких вірусів є російські засоби масової інформації. Процес схожий на постріл з гармати, коли снаряд вже летить ... Назад у ствол його вже не заженеш. Куди він потрапить і кого вразить, можна тільки здогадуватись. Сподіваюся, у наших правителів, журналістів, дипломатів і політиків вистачить розуму і мужності визнати це і відповідним чином організувати роботу з тим, що ефективно протидіяти антиукраїнським інформаційним кампаніям і провокаціям. І чим серйозніше ми будемо розповідати співвітчизникам, чи варто довіряти брехливій російській пропаганді про Україну, тим менше в нас буде людей, які зазнають від її згубного впливу. А їх у нас, чесно визнаємо, сьогодні чимало, передусім у Донбасі та в Криму.

Цим слід було б і завершити. Та мені чомусь хочеться зазначити тут ще ось що. Напевно, це допоможе краще зрозуміти суть проблеми, що розглядається.

Війні Росії проти України притаманний цілий ряд складових — торгівельна війна, газовий шантаж, технологічна війна, інформаційна війна, війна за історію. Фактично ми сьогодні маємо справу з агресивним противником, який анексував Крим, використовує бойовиків, диверсантів і терористів для дестабілізації становища на сході України. Очікування з його боку якого б то не було дружнього ставлення, будьмо відверті, настільки ж є протиприроднім й дивним, ніби занедбаний сад раптом став би плодоносити пахучими фруктами. І якщо ви самі не хочете цього зрозуміти, то хто тут має нести за це відповідальність?

Бути противником — означає бути проти вас. Проти! Засвойте це, будь ласка, і не дозволяйте нездійсненним мріям і безглуздим ілюзіям вами опанувати.

Ну, й насамкінець хочу звернутися до представників російської еліти: припиніть брехати собі та людям, припиніть генерувати ненависть до українців. Брехня й ненависть стануть згубними для Росії, якщо їх не припинити. Зробіть так, щоб цього не сталося.