Хто на кого нападає?

Сьогодні історія розгортається перед нашими очима. Але не забуваймо про головний досвід наших братів-росіян. Він полягає в наступному: «Кажете, у вас перебувають російські війська? Наведіть докази! Де? Коли?» За цим слідує поблажлива посмішка і цілковита впевненість у власній правоті. Тепер не полінуймося проаналізувати найсвіжіші факти, які, можливо, проллють світло на сутність того, що відбувається.

Минулої суботи українські силовики віднайшли учбові посібники, видані в Росії й присвячені методикам боротьби із законними формуваннями Національної гвардії нашої держави. Ці війська не зазіхають на чиюсь територію. Вони лише борються за державну цілісність України. Причому роблять це з найменшими втратами з обох боків. На відміну від росіян, які досі найжорстокішим чином придавлювали будь-які прояви сепаратизму на своїй території, бомблячи все підряд і знищуючи чимало мирного населення, зокрема в Грузії та Чечні. Серед сьогоднішніх супротивників України — виключно кадрові офіцери Росії, спеціально навчені та насичені диявольським вченням про те, що українці — їхній вічний ворог. То де правда? Коли ж Бог нарешті побачить, хто правий, а хто винний? Згадані посібники, безперечно, є продуктом діяльності ФСБ. Вірніше, незгубним досі результатом виховання КДБ СРСР та фашистського, шовіністичного мислення росіян.

Те саме стосується потаємного похорону загиблих на сході України дванадцяти російських добровольців і транспортування їхніх тіл додому, до Росії, яке сталося за день до того. Ця проблема постає вже не вперше. Але Росія її вперто замовчує. Виникає єдине запитання: звідки ж взялися тут так звані «російські гвардійці» (або миротворці, або козаки, називайте як схочете)? Хто їх сюди кликав? І хіба Америка винна в тому, що російські бойовики вбивають людей на сході України під російськими прапорами? Хто ж, врешті-решт, найбільше втручається у внутрішні справи України — Захід чи Росія? І чиї танки багато разів безсоромно перетинали український кордон зі сходу? Напевно ж, не американські. Та й саме зараз час знову замислитися про долю УПЦ МП. Чи не є ця церква руйнівною для нашої держави? Якщо, борони Боже, це так, згадаймо знову всю попередню політику Росії щодо сепаратистів. І не припустімо повторення чеченського або осетинського сценаріїв на нашій землі. До того ж, ми є більш однорідними в етнічному сенсі. І сподіватимемося, що нам не загрожуватимуть криваві події, які порівняно нещодавно сталися в Росії.

Хто знає, чи зведуть охоронну стіну на українсько-російському кордоні, запропоновану паном Коломойським? Але зараз українські прикордонники, ризикуючи своїм життям, продовжують охороняти кордони України і вже закрили дев’ять прикордонних пропускних пунктів із Росією. Змінюється менталітет, змінюються геополітичні орієнтири. Але залишається незмінним лише одне: непохитність суверенності України, виборена ще за часів Грушевського. Нам уже час захищати те, що відвойоване сто років тому! Ніхто нас за це не засудить.

Зазначимо, що наша Революція Гідності відзначалася незвично лицемірними діями з боку ворогів. Подвійні та потрійні провокації, видавання чорного за біле, нехтування десятками та й сотнями життів «братерського» українського народу. І цілковита зневага щодо норм міжнародного права, яка вразила весь світ. Усе це дозволили собі росіяни, раз і назавжди відмовившись від бодай найменших проявів людської моралі. Це трапилося вперше в новітній історії. Тому протягом певного часу ми як європейці залишалися безпорадними перед цим фактом. Але є підстави сподіватися, що нині спосіб мислення українців змінюється. Історичне колесо вже не повернути назад! Сподіваймося, що ми нарешті зрозуміємо, яку ціну готові сплатити за все те, що зараз поставлене «на карту». Випадково відвідавши як гість одну з недільних молитов українських баптистів-євангелістів на київських Нивках, я почув слова, які мене вразили. Пастор сказав: «Теперішні події в Україні є біблійними!» Себто те, що відбувається в нашій країні зараз, надовго визначить наше майбутнє й увійде до історії. Дай Боже, щоб сталося саме так, причому в найпозитивнішому сенсі...