Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.
Іван Багряний, український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч

Кому вигідно роз’єднувати?

18 травня, 2002 - 00:00


Два нижчеопубліковані листи наших читачів — відгуки на статтю Клари Гудзик «Страшна помста» («День», №82 від 11.05.2002). При цьому ми вважаємо за необхідне підкреслити, що лист Олександра Єкимова наводиться повністю зі збереженням лексики і стилю автора. Звичайно, кожен має право на особисту думку, але дивно, що, заявляючи про свою повагу до газети, пан Єкимов допускає висловлювання, що аж ніяк про це не свідчать.

Пані Клара Гудзик у статті «Страшна помста» написала наступне: «Адже не є великим секретом той факт, що Московська патріархія та її духовенство активно налаштовані проти політичної незалежності України (як і проти незалежності всіх інших колишніх колоній Росії)».

Я розумію, Клара Гудзик ненавидить лютою ненавистю Московську патріархію. Я розумію, що цю ненависть (дивну у вустах віруючої людини) редакція вважає за потрібне виливати на сторінки газети, але брехати ж навіщо? Адже ви чудово розумієте, що обвинувачення Московської патріархії у настроях проти незалежності всіх колишніх колоній Росії — це безглузді обвинувачення. Навіщо ж ви допускаєте ці дурниці на сторінки газети? Я як постійний читач вашої, шанованої мною, газети обурений журналісткою Кларою Гудзик. Слава Богу, це єдиний приклад непорядності серед ваших журналістів.

З повагою Олександр ЄКИМОВ

Дорога Кларо Пилипівно!

Радий Вашому поверненню з відпустки та появі відвертих відгуків на останні події. Публікація «Страшна помста» відкриває очі на справжні причини чехарди в телевізійному ефірі у Великодню ніч. Ні — не всі віруючі знають про це. Хіба вперше ми спостерігаємо «дріб’язкову помсту» влади? На місцях, що не забезпечили потрібне голосування, і у минулі роки звільнялися губернатори, керівники адміністрацій. Добралися і до церков!

Якщо тут присутній політичний мотив, то безглуздо не бачити, наскільки дозрів та змінився за 10 років електорат. Ну, не піддаються вже виборці на різноманітні трюки ЗМІ та приголомшливу рекламу на телеекранах. Приклад — у Броварах. Тут місцева влада зробила все, щоб залишитися на колишніх позиціях, але люди вже були налаштовані інакше (не називаю причини, їх багато): у результаті — обрали нового мера, нового народного депутата, і що примітно — народним депутатом обрали о. Юрія Бойка — священика УПЦ Київського патріархату. Я не особливо близький до церкви, щоб когось критикувати, але бачу, що комусь вигідно роз’єднувати віруючих та заважати їхньому прагненню об’єднатися в єдину Помісну церкву. Хотілося б вірити, що Ваша стаття допоможе цьому прагненню.

Повернуся до великодньої трансляції. Тієї ночі ми всі були рівні перед Богом: і простий смертний, і Президент також. Однак Держава, в особі надмірно старанного чиновника, вирішила, що мільйони віруючих можуть і почекати, заради чергового Президентського «явления» народу. Ну, як тут не посміхнутися? Браття, та побійтеся Бога!

Кларо Пилипівно, дякую Вам за те, що примушуєте нас бути небайдужими до безпринципних політиканів.

Бажаю Вам усього найкращого.

Борис ФІЛІПЧЕНКО, Бровари

Газета: 
Рубрика: