Задумавши суперечку теперішнього з минулим, ми виявимо, що втратили майбутнє
Уінстон Черчилль, британський політик, прем'єр-міністр Великобританії

Країна живе своїм життям, влада — своїм

13 вересня, 2008 - 00:00

Тиждень, що минає, багатьох наших респондентів засмутив політичними подіями, що відбувалися на владному Олімпі. Проте, це не заважало їм насолоджуватись власними перемогами та знаходити в житті багато позитивних подій.

Віктор КОСТЮК, заступник декана факультету журналістики ЗНУ:

— Можу сказати, що, як і абсолютна більшість українців, перебуваю в стані ображеності зневагою, яка відчувається з боку влади. Люди, які повинні вести державу, не можуть між собою домовитись. Як може при цьому себе почувати людина? Як може взагалі працювати будь-хто на своєму робочому місці? На жаль, у тій сім’ї, де батько з матір’ю сваряться, завжди діти невмиті, голі, шукають хліба. Таку ж ситуацію маємо і в Україні. Політичні партії, на мій погляд, більше дбають про свої власні бізнесові інтереси, тому такий стан невизначеності. Мені здається, що все-таки коаліція залишиться в тому форматі, в якому вона була. Досвід показує, що українці можуть домовитися в останню ніч перед стратою. Щодо культурного життя країни, головною подією стало відкриття Форуму видавців у Львові, а в Запоріжжі — відкриття театрального сезону. Це є ще одним свідченням того, що країна живе своїм життям. Якби посадовці дбали про державу, ситуація була б кращою. Окремі громадяни будують країну, а влада не дуже переймається цим питанням.

Ігор МАРКОВ, політолог, завідувач сектору етносоціальних досліджень Інституту народознавства НАН України:

— Тиждень, що минає, приніс дуже багато негативних подій і мало позитивних. З негативних подій відзначу смерть відомого письменника Юрія Покальчука та події, які мали місце в українській політиці. Найбільш негативною, на мою думку, подією, яка фокусує взагалі внутрішню і зовнішню політику України, є відвертий провал саміту Україна — ЄС у Парижі. У першу чергу провал полягає в тому, що фактично поглиблення співробітництва України з ЄС відкладено на потім. Головною причиною цього стали внутрішні політичні протистояння в Україні, які, за свідченням експертів, просто шокували Захід. Причому тут доводиться говорити про повну політичну безвідповідальність, у першу чергу Президента та його оточення, тому що саме Віктор Ющенко відповідальний за зовнішню політику держави. І в умовах, коли західна преса, зокрема німецька та французька, як мені відомо, на тлі грузинських подій схиляється до підтримки нашої країни й до того, щоб Україну якнайшвидше включити в євроатлантичні процеси, тож, усвідомлюючи це, затівати в Україні розвал демократичної коаліції, що робилося з боку Президента та його оточення від самого початку, а потім знайшло продовження у відомих подіях початку вересня і триває донині, — це, як мінімум, повне нехтування інтересами держави. Це перший вирок українській політиці, який ми отримали на саміті Україна — ЄС, що є основною негативною політичною подією останнього тижня. Наступна негативна подія — це подальший розвиток процесу внутрішньої дезінтеграції держави. Саме протистояння, яке на сьогоднішній день відбувається довкола відновлення демократичної коаліції, можливості проведення дострокових виборів чи формування коаліції ПР і БЮТ, походить від цілковито деструктивної позиції з боку Банкової. Візьмемо кілька елементів цієї позиції: перша частина — те, що стосується позиції щодо Грузії. Не зобов’язаний був парламент робити жодних заяв стосовно Грузії, тому що це є сфера зовнішньої політики України і за неї відповідає Президент. Не секрет, що неголосування щодо грузинського питання коаліцією за єдиний проект фактично було використано як привід до подальшого розхитування і руйнування коаліції. Другий момент — це ескалація тих подій, як ми маємо у прокуратурі, тобто почерговий демонстративний виклик у прокуратуру прем’єр-міністра, Віктора Медведчука. Ніхто не заперечує, щоб у разі необхідності бути допитаними прокуратурою, якщо у цьому є необхідність. Проте такі події виконують функцію піар-акцій, які, по суті, сьогодні спрямовані на дискредитацію певних політиків на противагу іншим політикам. Цілком очевидно, що в Україні, на жаль, динаміка подій така, що ми маємо навіть не персональну боротьбу за владу, про що зараз багато говорять, фактично ми маємо шалене міжперсональне протистояння — не політичне, за якісь ідеї, принципи, чи законопроекти, які б мали пройти і сформувати певну політичну лінію, а винятково міжперсональне протистояння, лише опосередковане через боротьбу за владні позиції. Це є свідченням внутрішньої політичної дезінтеграції і суспільства, й держави, яке може стати незворотнім, що створює надзвичайно загрозливу ситуацію. А що стосується позитивних подій, вважаю, великим позитивним моментом книговидавничий форум у Львові, який знову зібрав велику кількість людей, де мають змогу поспілкуватися ті ж самі політики, люди літератури, мистецтва, де справді ми можемо про себе сказати, що українці — нація, яка читає. Форум і далі проводиться на найвищому рівні, відображає високу інтелектуальну динаміку й динаміку спілкування, конференційну динаміку.

Михайло НЕМОВ, голова Хмельницької спілки підприємців і промисловців:

— Минулої неділі, 7 вересня, відзначили День підприємця. Хоч раз на рік почули гарні слова на свою адресу від представників влади, громадськості. Мовляв, на плечах підприємців усе тримається. А що насамперед потрібно людям малого та середнього бізнесу? Головне — аби була стабільність, спокій у державі. Щоб споживачі товарів і послуг були платоспроможні, впевнено дивилися у день прийдешній. На жаль, цього поки що не спостерігаємо. Події, що відбуваються у столиці, докочуються хвилями до всіх куточків країни. Тому й багато розмов у Хмельницькому про позачергову сесію міської ради, яка відбулася 10 вересня. Кажуть, що депутати, розгорнувши гостру дискусію про поточний політичний момент у країні, були майже одностайні в тому, що необхідно зберегти демократичну коаліцію. Городяни оцінюють це рішення по-різному. На тижні, що минає, Хмельницький зустрічав народних депутатів від різних політичних сил. Ті влаштовували прес-конференції, що потім транслювалися місцевими ЗМІ. Скажу щиро й відверто: пересічним громадянам усе це оскому набило, вони вже мало кому довіряють. Однак сподіваються, що у парламенті, нарешті, визначиться конструктивна більшість і почнеться нормальна робота. На тижні, що минає, у циклі книг з історії України вийшла моя стаття про антагонізм у виборчій системі радянської України 30—40-х і 50—60-х років минулого століття. Хоч одна добра новина...

Підготували Михайло ВАСИЛЕВСЬКИЙ, «День», Тамара БАЛАЄВА, Катерина КУДІНА, Запоріжжя, Тетяна МЕТИК, Львів
Газета: 
Рубрика: