Мова росте елементарно, разом з душею народу
Іван Франко, видатний український письменник, поет, публіцист

Нам потрібна солідарність еліти

6 листопада, 1999 - 00:00

Четвертий тиждень другого туру конкурсу «Експерт «Дня»
визначив наступну трійку кращих журналістських матеріалів. До неї, як завжди,
потрапили ті роботи, які найчастіше називалися в листах наших конкурсантів,
а саме:

Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО «ПАТРОН, ВІН ЖЕ «ПАПА», ВІН ЖЕ...»
(«День», № 197);

інтерв'ю Діани КЛОЧКО з Романом ШПОРЛЮКОМ «В УКРАЇНИ
НЕМАЄ ІНШОГО ВИБОРУ, КРІМ СОЛІДАРНОСТІ» («День», № 196);

Наталя ЛІГАЧОВА «ПРО ТИХ, ХТО НАС РОЗ'ЄДНУЄ» («День»,
№ 196).

Кращі ж рецензії наших читачів на інші публікації «Дня»
того тижня нагадають вам проблеми, до яких тоді зверталася наша газета.

Діана КЛОЧКО
інтерв'ю з Романом ШПОРЛЮКОМ «В УКРАЇНИ
НЕМАЄ ІНШОГО ВИБОРУ, КРІМ СОЛІДАРНОСТІ»
(«День», № 196)

Відомий учений, аналізуючи минуле й теперішній стан України
та інших країн, порівнюючи їхні шляхи розвитку, наголошує, що досягти успіху,
побудувати державу з гідним життям можна лише на основі солідарності, згуртованості
трьох вітчизняних еліт: політичної, економічної, культурної. На мою думку,
це можливо лише тоді, коли зміниться політична ситуація в Україні, коли
стару генерацію змінить молода, не обтяжена радянським, тоталітарним багажем.
Додати сюди яскравого, мудрого лідера, який донесе до свідомості національну
ідею, визначить конкретні пріоритети, наведе елементарний лад замість теперішнього
хаосу — то й у нас все буде гаразд.

Ганна ОПАНАСЕНКО, інженер,
Київ

Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО
«ПАТРОН, ВІН ЖЕ «ПАПА», ВІН ЖЕ...»
(«День», № 197)

Публікація № 1: і написано добре, і аргументовано.
Думається, що в нормальній країні після такої статті, як кажуть юристи,
«мають бути правові наслідки», чи то процедура імпічменту, чи щось іще.
Але ми не в нормальній, демократичній країні, ми в «Уркаїні»...

Андрій
МАКЛАКОВ, журналіст
Біла Церква, Київська обл.

Наталя ЛІГАЧОВА
«ПРО ТИХ, ХТО НАС РОЗ'ЄДНУЄ» («День»,
№ 196)

О як же багато нас роз'єднують! Але нас все одно більше,
нам треба бути організованішими, ініціативнішими, сміливішими і настирливішими.
Адже ті, хто нас роз'єднує, усвідомлюють, що вони виконують замовлення,
і їхній час невблаганно прямує до фіналу.

Віталій ЧЕРНИШ
Дніпродзержинськ

Юрій ГНАТКЕВИЧ
«ПРЕЗИДЕНТСЬКЕ МАЛОРОСІЙСТВО» («День»,
№197)

Цю статтю з коментарями відомих шанованих людей, та й усю
сторінку можна зарахувати до кращих публікацій.

Як наслідок тривалої русифікації й терору маємо панування
російської мови серед значної частини населення України. Але це не значить,
що російськомовне населення хоче зберегти таке становище. Мені і в електричках
доводилося чути розмови: «Якщо ви приїдете до Франції, то як ви зрозумієте,
що ви у Франції? Бо ви почуєте французьку мову. Перетнувши німецький кордон,
ви почуєте німецьку мову. Те ж саме можна сказати і про Польщу, Росію та
й інші країни. А от в Україні ви чуєте російську мову. То в якій же державі
ви опинились?»

Вивчити українську мову не важко. Російськомовні розуміють,
що вони живуть в Україні і треба переходити на українську мову. Але перебування
у суцільному російськомовному середовищі не спонукає їх до цього переходу.
Потрібні державні стимули. Навчання у вузах і технікумах, училищах, коледжах
українською мовою стимулюватиме добровільне вивчення української мови.
Представники інших національностей, що живуть в Україні, розуміють, що
де ж повинні українці мати рідну мову державною, як не в Україні. Російської
та російськомовної преси й ефіру в нас більш ніж достатньо. Є й газети
інших національностей.

Анатолій ЗБОРОВСЬКИЙ, історик
Ірпінь, Київська
обл.

Лариса ІВШИНА, Ганна ШЕРЕМЕТ
інтерв'ю з Оксаною МІЛОВЗОРОВОЮ

«КРІМ САМОПОВАГИ, У НАС Є ВСЕ»
(«День», № 193)

«День» — єдина газета, де я з цікавістю читаю матеріали
під рубрикою «Культура». Інші газети таких матеріалів або зовсім не друкують,
або написані вони такою мовою, що повинні міститися в рубриці з прямо протилежною
назвою. Тому, читаючи «День», щоразу відкриваю для себе щось нове з духовної
скарбниці нашого народу — такого багатого на таланти, які, на превеликий
жаль, не цінуються владою. Може, тому що вона зацікавлена в нашій бездуховності
— адже темний, забитий народ легше поганяти. І так жаль, що справжні витвори
мистецтва вітчизняних художників, творців ювелірних прикрас недоступні
широкому загалові.

Євген МОРЕНЦОВ, інженер-математик,
Київ

Діана КЛОЧКО, Анна ШЕРМАН
інтерв'ю з Мироном ПЕТРОВСЬКИМ

«ЯК ТІЛЬКИ СТАЛО МОЖЛИВИМ НЕ БРЕХАТИ ПО-РАДЯНСЬКОМУ, ВМИТЬ, БУКВАЛЬНО ЧЕРЕЗ
КОМУ, БЕЗ ПАУЗИ — СТАЛИ БРЕХАТИ ПО-ІНШОМУ»
(«День», № 197)

Я відчув
повсякчасну радість від зустрічі з Особистістю. Розумною, самобутньою та
іронічною... Й мерехтять, як самоцвіти, серед розсипу слів афоризми: «Суржик
— це як суміш мила з морозивом — ні з'їсти, ні вмитися», або про анекдоти:
«За анекдотом можна зрозуміти, як брехали люди в кожний період історії».
Виявляється, анекдот «можна описати, як... спробу відновити деяку рівновагу
в світі, нейтралізувавши гуркіт громаддя брехні шепотом правди».

Характеризує героя й такий штрих: «Головний пафос моїх
зусиль — подолання хаосу на найближчій ділянці світу...» Й тому дружина
«не запитує, чи працював він, а тільки дивиться на підлогу...» Вона знає,
«що я не сяду за стіл, поки не підмету...»

І, хоч у героя немає формальних звань, у нього є Ім'я.
Яким «доводиться» дорожити.

Хоча «жити всередині анекдоту — нестерпно важко». Адже
й анекдоти ми складаємо самі, додам я не без моралі...

Олександр ПРИЙМАК, юрист
Харків 

Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments