Не рівень свідомості залежить від рівня життя. А навпаки
Сам термін «національна ідея» передбачає, що духовність і культура корінного населення країни лежать в основі розбудови національної держави, і цілком зрозуміло, що вони, у свою чергу, мають забезпечити умови для вільного розвитку духовності та культури національних меншин, які проживають у державі.
Пріоритетом для її громадян має бути насамперед праця в ім’я держави, народу, справедливості, тому що саме досконалі державні інститути дають найбільші можливості для творчого розвитку і самореалізації кожної особистості. Працювати насамперед на самого себе та своїх близьких можливо тільки поза межами держави, в бездержавному просторі, а це на сьогодні чергова утопія.
Інша справа, яку не просто вирішити, — як дотримуватись очевидних пріоритетних напрямків під час утілення в життя національної ідеї. На мій погляд, найсерйознішою перешкодою на шляху до її реалізації дійсно є дуже низький рівень громадянської свідомості. Проте ж не рівень громадянської свідомості залежить від загального рівня життя, а якраз навпаки. Бо неможливо уявити собі ситуацію, коли хтось із боку підніме рівень життя, а потім ми уже усвідомимо, що так і маємо жити.
У цьому зв’язку хотілось би сказати декілька слів про ще одну серйозну перешкоду на шляху реалізації національної ідеї — про відсутність достатньої кількості організованої та об’єднаної єдиною метою національної еліти.
За радянських часів наші вожді, які змогли очолити народ, ігноруючи закони розвитку суспільства, спробували побудувати безелітарну державу. Однак цілком зрозуміло, що камінь, кинутий угору, підкоряючись законові тяжіння, падає знову на землю. Так само, підкоряючись законам розвитку суспільства, сформувалась і наша еліта.
Частина цієї еліти взяла на себе роль одного з головних приватизаторів державного майна. Результати нашої приватизації ми бачимо і відчуваємо повсякчас. І ніхто не віддавав державні монополії на відкуп «дикому ринку». Вони там опинилися в результаті закономірного розвитку подій, коли саме 5% населення виявилися сильнішими за інші 95%. Хочу ще раз підкреслити, що нинішня бездуховність та користолюбство визрівали в надрах радянського суспільства, і це закономірний фінал його розвитку.
Маю надію, що ситуацію вдасться виправити, і потрібно розпочинати з виховання та згуртування нового покоління свідомих, рішучих, духовно розвинених громадян. Зразки таких започаткувань у нашій державі є. Це, наприклад, університет «Києво-Могилянська академія». Проте знову виникає небезпека перетворення навчальних закладів такого типу на підприємства для підготовки найінтелігентніших представників нашого суспільства для праці на користь більш розвинутих держав, тому що не існує державної системи для заохочення випускників академії до праці у своїй державі.
У плані виховання громадянської свідомості дуже приємно усвідомлювати, що є газета «День», яка дійсно сприяє розумінню ситуації, що тепер склалася в суспільстві, веде пошук шляхів для виходу із кризи. Упевнений, що Великий Світлий День настане і в нашій країні.
