«Пласт» має отримати державну підтримку
Цього року виповнюється сторіччя заснування організації «Пласт», яку було засновано 1912 р. у Львові, за часів існування Австро-Угорської імперії. «Пласт» (спортивно-патріотичне товариство) є відгалуженням Всесвітньої скаутської організації, яка нині налічує понад 30 млн осіб. Активними засновниками «Пласту» були: Роман Сушко, Олена Степанів — мати відомого вченого Ярослава Дашкевича, Олександр Тисовський, син Івана Франка — Петро Франко та інші. Головне гасло «Пласту» — «Бог і Україна». Саме тому як польська влада, так згодом і більшовики вважали пластунів дуже небезпечними для їхніх режимів і всіляко намагалися їх очорнити, а то й знищити. Хоча до польської влади ця організація мала статус легальної (до 1930 р.).
У «Пласті» гартували й виховували молодь як духовно, так і фізично. Пластуни вели здоровий спосіб життя. Серед них не було п’яниць, хворих душею і тілом, а переважно — активні, ініціативні, кмітливі та талановиті люди.
До розвитку організації причетний і Роман Шухевич. Він був різнобічним спортсменом і завзятим пластуном, дуже добре розумів виховне значення організації для нашої молоді і своїм прикладом сприяв залученню її до «Пласту». Ще навчаючись у гімназії, Шухевич був одним із організаторів пластових гуртків «Ясний Тризуб» (1922), «Тури», а пізніше — старших пластунів куреня «Чорноморці» (1927). 1922 року він брав участь в організації першого пластового з’їзду під керівництвом Олександра Тисовського. З того часу організація «Пласт» набуває масового характеру на території всієї Галичини. Із пластовим гуртком «Тури» Р. Шухевич 1924 року подорожував Карпатами і на вершині крутої скелі, яку в народі називали «Вежа», установив жовто-синій прапор.
До розбудови «Пласту» як в Україні, так і за її межами причетний також і Богдан Гаврилишин — великий українець, завзятий пластун, професор світового рівня. Він і нині його популяризує та з насолодою згадує про своє пластунське життя, яке ставить на перше місце зі всіх прожитих ним років.
Найстарший із когорти пластунів — А. Гладилович (1913 року народження), унікальна людина, невтомний борець за благословенну українську справу. Через «Пласт» пройшли дуже відомі люди, зокрема С. Бандера, Я. Стецько, В. Кук, М. Плав’юк — останній Президент України в екзилі, О. Гірник, Г. Стефанишин (астронавт США), О. Скоцень (найкращий нападаючий світу з футболу) та багато інших видатних особистостей. Великим опікуном пластунського руху був митрополит Андрей Шептицький. Він благословив цей рух і матеріально його підтримував. В організації народної самооборони «Карпатська Січ», яку було створено 1938 року, приймали участь і пластуни за прем’єр-міністра Августина Волошина, який у березні 1939-го став президентом Карпатської України.
Якби не було організації «Пласт», можливо, не було б ОУН-УПА. Адже ядро ОУН-УПА складали колишні пластуни. А якби не було ОУН-УПА, то не було б голодуючих студентів 1990 року. А їхній прихід, у свою чергу, надихав молодь під час помаранчевих подій 2004 року.
Дуже цінною є пропозиція Василя Кука (останнього головнокомандувача УПА) поставити організацію «Пласт» на державне фінансування і створити осередки у кожній школі, як це було зроблено для піонерських організацій за радянських часів. Цю пропозицію підтримують й інші відомі особи. Але виникає питання: хто повинен впроваджувати такий важливий проект у практику? Звичайно, це повинен зробити уряд України. А тому потрібно направити звернення до Кабінету Міністрів України з цього приводу від Національної спілки письменників України або Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка, чи інших організацій. Втілення в життя згаданої пропозиції сприятиме формуванню відданих Україні національних кадрів, які в свою чергу дбатимуть про добробут українського народу, обороноздатність України, за її імідж у світі. Крім того, широка мережа осередків організації «Пласт» сприятиме оздоровленню нації, вивченню української історії, консолідуватиме українську молодь на території всієї України (зараз їх — понад 10 000 осіб). На жаль, навіть у Києві «Пласту» не видно й не чутно. Не видно пластунів і на українських каналах телебачення (навіть у 100-річчя його заснування), що є ненормальним явищем для самостійної України.
За сьогоднішнього фінансового становища теперішній уряд не в змозі повністю профінансувати осередки «Пласту», але має це зробити хоча б частково. Крім того, цей рух необов’язково повинен бути масовим, проте в кожній школі має бути добре зорганізований невеличкий гурт активних пластунів із високоморальних учнів, які користуються авторитетом у своїх товаришів та вчителів. Широке залучення школярів до пластового руху сприятиме вживанню української мови як у школі та поза школою, так і в домашньому колі, бо діти впливатимуть на своїх російськомовних батьків, щоб у сім’ї панувала українська мова. А, як відомо, мова є великим консолідуючим чинником, про це знають у всьому світі, зокрема й у Російській Федерації. Шкода, що цього не хочуть розуміти чиновники в самостійній Україні. А це шкодить іміджу країни.
Сучасна пластунська молодь задіяна у різних патріотичних заходах, у тому числі у виявленні померлих людей під час Голодомору в 1932—1933 роках й загиблих за волю України у лавах УПА та залучена до державотворчих процесів. У неї вже сьогодні формується державницьке мислення як стрижень української державності. Прийдуть люди, які будуть готові пожертвувати собою, своїми вигодами задля вищих ідеалів. Сучасні пластуни відновлюють гідність і честь нації.
Загал знає дуже мало або зовсім не знає про цю організацію, бо в засобах масової інформації вона дуже слабо пропагується, і вельми недостатньо є літератури про «Пласт». Дивним є й те, що наші письменники, науковці, політичні діячі не приділяють належної уваги цій організації, не доносять інформацію про неї до свідомості суспільства, особливо молоді, яка має творити майбутню національну спільноту. Українська діаспора (в Канаді, США, Австралії, Словаччині та в інших країнах) набагато більше обізнана з пластунським рухом, ніж українці в своїй державі.
З 14 липня 2008 року організацію «Пласт» офіційно визнано членом світової скаутської організації. Крім «Пласту», її членами визнано ще дві українські організації. Всеукраїнську молодіжну організацію «Сток» та дитячо-юнацьке товариство «Січ». Усі вони об’єднані загальною назвою — Національна організація скаутів України. А світова організація скаутського руху (ВОСР) нині охоплює понад 200 країн світу. Найкраще розвинутий скаутський рух у Швейцарії.
Сучасному «Пласту» потрібно мати тісний зв’язок із подібними молодіжними організаціями патріотичного спрямування, організовувати з ними різні заходи. Дуже перспективним в діяльності організації «Пласт» є літнє таборування.
Для того щоб пластунський рух успішно розвивався у сільських школах, повинна бути тісна співпраця між державою, організацією «Пласт» і суспільством. На сьогодні осередків «Пласту» у сільських школах не існує. Шкода! У цьому не зацікавлена теперішня державна адміністрація, вчительський колектив та інші об’єднання. Організацію осередків «Пласту» в сільських школах потрібно починати із західних областей України, де пластунський рух колись був досить поширеним, усупереч польській владі, яка злим оком дивилась на пластунів.
