Ми є. Були. І будем ми. Й Вітчизна наша з нами.
Іван Багряний, український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч

Платон наш друг?

5 червня, 1999 - 00:00

З чого почалася історія незалежної України? Знецінили заощадження в ощадкасах, украй зрізали вже призначені пенсії, через законні трасти (благословив тодішній прем'єр Л. Д. Кучма) привласнили те, що ще залишалося під матрацами, безкінечними маніпуляціями з ціноутворенням збільшили вартість ще недавно дешевих товарів до захмарної висоти. Не будемо говорити про ціни на продукцію села й міста (там «вилка» взагалі неймовірна: за одну тонну пального вимагають 10 тонн зерна), опустимось до дрібниць: ціна на коробку сірників з однієї копійки піднялась до п'яти; пачки сигарет «Прима» — з 12 до 70 коп.; звичайний поштовий конверт коштував п'ять коп., а тепер — 40... Як ракова пухлина, почала рости вартість комунальних послуг...

І водночас із цим пограбуванням, як Терешко з конопель, вигулькнули ті, кого майже любовно назвали «новими українцями», вулканічним виверженням зросла злочинність. Бо, як писав І.Бабель, невідомо, де закінчується Беня (бандит-нальотник) і починається поліція.

Пам'ятаю, В. Дурдинець в одній з телепередач пообіцяв конфісковувати маєтки «вугільних баронів», продавати їх, а гроші передавати на зарплату шахтарям. Минуло кілька років, та жодної інформації про таку акцію в пресі не з'явилося.

Минулого року лише КРУ виявив 171 мільйон правопорушень. І що, населенню легше від цього стало? Стабілізували виплату пенсій і зарплати?

2000 років тому грецький філософ Платон вивів формулу «соціалістичної» схеми побудови суспільства — «ЕЛІТА — ОХОРОНА — РАБИ». Що в такому суспільстві ми жили за тоталітарної системи, думаю, запевняти нікого не варто. А от про те, що й незалежній Україні готують точнісінько таку ж схему, вважаю, треба говорити. Кричати! Бити на сполох!

І що цікаво: події останніх років свідчать, що коли певна група населення «мирно» збунтується, кошти на зарплату завжди знаходяться.

Уже щемку оскому набили розмови про те, що податки й збори, котрі стягуються в Україні, — грабіжницькі. Але ж вони стягуються, отже, уряд гроші має! І де діває? У верхніх колах суспільства побутує такий вираз: ручне управління. Тобто урядовці мають змогу (і широко нею користуються) безсоромно й безкарно запускати лапу в державний бюджет.

Так що, здається, не варто їхати до Києва зі своїм сакраментальним запитанням. І так зрозуміло, що зробили з Україною: її населення віддали на поталу нечисленній, але мобільній і організованій плеяді «нових українців», яких обслуговує неймовірно роздута команда чиновників, маючи від того неабиякий зиск. Номенклатура все тримає в своїх загребущих руках і аж ніяк не збирається поліпшувати життя обідраного, обкраденого, знедоленого, затюканого та заляканого українського народу.

Гривні (як і долари) на вербі не ростуть. Чиновництво ніякої продукції не виробляє. Тільки обурюється: «Що вони репетують? «Дай!», «Дай!», «Дай!». Не має держава грошей».

Очевидно, на перших порах нової ери в Україні й лунало: «Дай!», оскільки держава якраз і заграбастала все народне добро. Та поволі стало зрозумілим, що нічого віддавати вона не збирається, крім облудних папірців, названих закордонним словом «ваучери». Тоді курс змінився: «Не заважай, державо, працювати. Створи умови». Чого захотіли?! Розмістившись у третій іпостасі платонової схеми, хіба раби можуть будь-що вимагати? Від них якраз вимагається працювати до знемоги, а плоди праці віддавати першій іпостасі, тобто еліті. Старші пам'ятають, як свого часу, дотумкавши (коли впала «залізна завіса»), що в нас робітники отримують у десятки разів менше, ніж безробітний негр у США, наші трудящі різко знизили «трудову наснагу». Тоді одразу був прийнятий спеціальний закон проти так званих «тунеядців»: працюй, мовляв, на нас, а то посадимо.

Зате нині чомусь і держава й оком не поведе в бік тих мільйонів нещасних людей, які неспроможні знайти заняття своїм молодим і дужим рукам.

Еліті не до них, вона влаштовує своє життя.

Класичний приклад цього — історія з П.Лазаренком.

На сьогоднішній день рівень життя в нашій державі впав у 13 разів порівняно з 1990 роком. Різниця в доходах становить 1:20. Еліта потужно набирає сил за рахунок нещадного визискування з населення.

Анатолій КУМАНСЬКИЙ, член Спілки журналістів України, Кіровоград
Газета: 
Рубрика: