Два крила, якими підноситься людський дух в безкраї простори, — це віра і наука.
Йосип Сліпий, український церковний діяч, предстоятель Української греко-католицької церкви, кардинал римо-католицької церкви

Пошта «Дня»

4 вересня, 1999 - 00:00

Щодня в нашій пошті зростає кількість листів із конкретними
прикладами «специфічних» методів ведення передвиборної кампанії командою
Леоніда Кучми. Власне, цей потік читацького обурення й спонукав нас зробити
тематичну шпальту «Пошти «Дня», яку ви зараз тримаєте перед собою. Коли
подібні листи лягають поряд, вимальовується масштабна картина діянь — і
не просто довірених осіб Президента або громадських організацій та фондів,
а державної машини, поставленої на службу одному кандидату. Листи йдуть
з усієї України, з усіх областей. І скрізь — одне й те саме: використання
бюджетних коштів, участь у кампанії службових осіб, шумні шоу «зірок» —
«під патронатом», дезінформація людей, залякування, застосування «брудних»
технологій... І все це — на тлі убогої країни, народ якої держава не спроможна
забезпечити ні роботою, ні прожитковим мінімумом, не даючи за цього можливості
розгорнутися й приватним структурам, і благодійним організаціям — через
непомірні податки, вимогу обов'язкової політичної лояльності, хабарництва
чиновників...

Реагують наші читачі й на те, що вони бачать на наших телеекранах,
читають у газетах, чують по радіо... «УТ-1 зі своїм нескінченним «кучмознавством»
вже просто «дістало», — пише киянин Дмитро Ковальський. — А от щодо хвороби
Олександра Мороза — це просто цирк. То людини практично не існувало ні
для УТ-1, ні для «Інтера», ні для «1+1», хіба лише для передач на кшталт
«Насправді» або «Досьє». І раптом — що це?! На всіх каналах — така зворушлива
турбота про здоров'я Олександра Олександровича. В одній із новостійних
програм його навіть підвищили до рангу «головного конкурента» чинного Президента,
хоча до цього таким називали лише соціально-економічну ситуацію! Всі канали
протранслювали й Леоніда Кучму, який раптом «проникся» і поспішив зі своїм
«спи спокійно, дорогий...», — ой, даруйте, обмовився: зі своїм «здоров'я
— передусім». До цих рядків із читацького листа можна додати, що минулого
четверга УТ-1 показало ще один не менш смішний, майже п'ятихвилинний сюжет
про зустріч О.Ткаченка з працівниками однієї з донецьких шахт. Сенс сюжету
був у тому, що й на території шахти зустрічався кандидат (а не за її межами),
й зовсім навіть не з шахтарями («Шахтарі не аплодують! Вони стукають касками!»
— говорив один із тих шахтарів, який, очевидно, завдяки випадку, там усе-таки
був), а з привезеними п'ятьма автобусами (!) красивими (!) жінками (!)
і т. ін. і т. п. Очевидно, на УТ-1 працюють люди з геть нікчемною пам'яттю,
бо відразу ж забувають, як напередодні на подібній же шахті (а не за її
межами) показували Леоніда Даниловича, й хто, цікаво, аплодував, коли вручали
йому шахтарську нагороду? Й ніби-то, судячи з картини, й під землю Президент
спускався не в присмерковий позаробочий час...

Читачі ставлять нам риторичні запитання: «Це — чесні вибори?»,
про які так любить говорити наш Гарант. Читачі закликають газету не мовчати,
протистояти тотальному тиску на виборців. І публікація цієї сторінки —
це й є наш із вами, шановні автори листів, крок до перемоги елементарного
здорового глузду й порядності. Ми готові відкрити постійну рубрику: «Не
дамо себе обдурити!», де знайдеться місце для всіх сигналів «SOS!» із місць,
для ваших емоцій і пропозицій. Чекаємо ми й на ваші роздуми про те, як
подолати наш власний страх і байдужість, які, насправді, не менш страшні,
ніж агресія тих, хто хоче втриматися при владі за будь-яку ціну.

Наталя ЛІГАЧОВА, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ