Найстрашніші в житті ті люди, які прочитали одну книжку. З людиною ж, яка багато читає, завжди матимеш про що поговорити, і тобі поруч з нею нічого не загрожуватиме.
Іван Малкович, український поет і видавець, власник і директор видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»

Реформи і платформи

30 вересня, 2000 - 00:00


Шукайте в кожній реформі собі платформу Невідомий «новий»

Донедавна я жив собі спокійно, хоч і дуже бідно. Ні, на пенсію 74 гривні я не зовсім розраховував, трошки ще підробляв, але багато в чому доводилося відмовляти собі. І почув я відповідь прем’єра про реформи, що їх треба робити і тоді жити буде краще. А жити краще завжди бажання є. От я і вирішив взяти участь у проведенні реформ. Адже досвід деякий я мав, ще за старих часів у партійних структурах працював.

Налагодив я зв’язки, точніше відновив їх, бо виявилося, що багато із знайомих по колишніх структурах давно вже на реформах сидять, їм якраз своя людина була необхідна. Не у значних справах, звичайно, але все ж таки.

Взяли мене, почав я проводити реформи, і хоч працював я на дрібному рівні, стало значно краще, прем’єр був правий. Та й спілкування з людьми, що бажали реформ — дрібними бізнесменами, власниками торгівельних точок, різних майстерень, — багато мені давало досвіду, і не тільки.

Це ж чудово — реформи проводити, підписувати папери, дозволи різні, вирішувати спірні питання. Тепер я не дивуюсь, що ті, хто вище мене, за реформи стоять, хоч свого часу були проти і голосно про це казали. Зараз усі вони «за», от як сталося. Завжди треба будь-яке питання обличчям до себе повернути, і все буде нормально. От тільки я думаю, коли вже повністю реформи будуть впроваджені, знов життя стане «пенсійним». Але до цього не допустимо, проводити реформи треба, але щоб процес цей не закінчувався. Отже, хай живуть нескінченні реформи!

Омелько БРИЛЬ, Київ
Газета: 
Рубрика: