ЩО ХОРОШОГО? ЩО ПОГАНОГО?

Євген КАРАСЬ , голова правління Асоціації діячів сучасного мистецтва України:

— Почну відразу з «доброго», на відміну від класичних анекдотів, оскільки поганих новин немає «в принципі». Навіть якщо вони здаються поганими спочатку, то стати «хорошими», «природними» або «корисними» — це питання часу. Так от, добре — це напрочуд красивий сніг і зима в Києві, особливо з Водохрещами — показник невідворотності кроку історичного розвитку з гарною ходою. Я, як сторонній «культурний» спостерігач, можу порадуватися за те, що до мене випадково потрапив текст розкішного листа Інни Богословської про відставку, й у цьому випадку він схожий на гарний сніг, що покриває територію політичної сльоти. Я зараз не замислююся, наскільки такі тексти або вчинки можуть вплинути на подальшу долю суспільства буквально. Набагато важливіше проголошена прилюдність, а отже й легітимність заявленої системи цінностей державним діячем, у якого високо піднята нижня межа компромісів. І, звісно, як експерт з візуального мистецтва, я можу відповідально заявити, що відкрита 16-го числа цього місяця виставка лондонського художника Вінні Реунова в галереї «Ательє Карась» — це етапна виставка в історії сучасного українського мистецтва, що поділила її на дві частини — «до» й «після» виставки. За точність цього визначення готовий посперечатися з будь-яким теоретиком мистецтва й не лише. Бажаю читачам «Дня» красивого життя, бо воно таким і є.

Любомир ПИРІГ , академік АМНУ:

— Річ у тому, що в мене вдома відбувається капітальний ремонт. Крім цього, я оформляв собі статус учасника війни. Тому на минулому тижні я зустрівся з такими бюрократичними неполадками і такою непривітністю працівників відповідних установ, що, мені здається, ці сім днів мали самi неприємності. Я маю на увазі, зокрема, заміну електролічильника у будинку. Жах, що робиться у Київенерго на вулиці Довженка (обслуговує Шевченківський і Подільський райони). Люди, щоб потрапити на прийом, займають чергу чи не з сьомої години ранку, сваряться між собою. Дуже неприємно бачити таку картину. Ці побутові проблеми затьмарили для мене всі інші події в Україні і у світі.

Ольга КОНОЩУК , художник:

— Минулий тиждень у мене був насичений просто неймовірно багатими враженнями й незабутніми зустрічами з історією та мистецтвом. Я саме повернулася з поїздки до Греції. Звісно, одне — вивчати цей зріз світового мистецтва на лекціях з історії мистецтв, а інше — відчувати й торкатися величі й вічності. Для художника дуже важливо мати досвід споглядання того, що століттями вражає людський розум і викликає лише захоплення. Просто мимовільно співвідносиш сьогоднішнє й вічне, тоді з’являються реальні співвиміри, й бачиш те, чого слід прагнути. Адже наш світ загрузає в меркантильності й гонитві за достатком, а в майстрів Греції творчість була свого роду жертвоприношенням богам. Напевно, тому це й вічне.

Радує, що на нашій Землі є такі місця, де можна побачити витвори дійсно видатних людей. І засмучує усвідомлення того, що мало хто прагне досконалості, що люди вибирають екологічні кризи й війни, гроші переважають над душевною рівновагою й добром. І мені здається, що якби кожна людина замислювалася й аналізувала кожний свій прожитий день, що було поганого, а що доброго, не заплющувала очі на свої дії — то це служиво б правильним огранюванням нашого суспільства. І, як гідний алмаз, воно б зайняло своє місце в житті планети Земля.