Шукай свої 10 причин для радості

Віктор СМОЛЯРЧУК, економіст, голова Волинського обласного фонду підтримки житлового будівництва на селі:

— Мав нагоду побувати в селі Ковбань, біля Сенкевичівки, де брати Іван та Сергій Шевчуки вирощують сади та саджанці. Хлопці працювали в Європі, але повернулись в Україну. Не надіючись на державу, взяли в оренду земельну ділянку, розвели власними силами сад і тепер розвиваються самостійно. Питаю: як ви дивитесь на те, щоб взяти кредит на розвиток бізнесу під 3 відсотки річних? Кажуть: знаємо, що в Європі молода сім’я може скласти бізнес-план і отримати кредит під 1 відсоток, а в нашій країні це утопія... Слухав «Право на владу» очільників уряду. Шкода, що міністр економіки абсолютний нуль у галузі сільського господарства. Каже, що з 5 мільярдів, виділених у держбюджеті цього року на відшкодування відсоткових ставок за банківськими кредитами сімейним фермерським господарствам, заявки на відшкодування надійшли лише на 2 мільярди. Отже, фермерські господарства не потребують коштів.

Як донести високопосадовцям реальний стан речей? Отримати сьогодні кредит у банку пересічному фермеру — нереально, тому відшкодування банківських ставок й не дає результатів. Розв’язати проблему можливо шляхом безпосереднього кредитування фермерів із бюджетів усіх рівнів, як це робиться на Львівщині, та прийнята відповідна програма на Волині. Не дайте остаточно зневіритись дрібним і середнім сільгоспвиробникам у тому, що держава може сприяти розвитку. Допоможіть «космонавтам» спуститись на землю.

Ольга БУЗУЛУК, прессекретар у Патрульній поліції Волинської області:

— Як на мене, ставлення в державі до дітей стає кращим. Маю на увазі  освіту, медицину. Не скрізь, звісно, але ділюсь особистим досвідом. Ще рік-два тому я такого не могла б написати. Днями відвідання чергового стоматолога в звичайній державній поліклініці було безболісним, спокійним, веселим. Приємне враження справило ставлення персоналу до дітей, з’явились навіть іграшки (!) в стоматкабінеті, все безоплатно (лише 50 грн ліки, які ми самі попросили). Освітою я взагалі приємно дивуюсь щоразу. Дитина завжди задоволена школою, має надзвичайно широкий кругозір, знає материки, океани, як працює мікроскоп (вони це перевіряють і на практиці), в школі займається всіма можливими заняттями (танці, співи, мистецтво...), атмосфера дружня, спокійна, спрямована на рівність усіх дітей, незалежно від рівня знань, статусу батьків і т.д.

Але я про наболіле, про харчування в школах. Нещодавно всі написали, як дружина Президента перейнялась якістю харчування в школах — і от уряд вирішив додатково спрямувати 400 млн грн на обладнання харчоблоків. Сподіваюсь, наше місто знайде 30% на співфінансування цієї важливої справи, це потрібно розуміти і закладати вже зараз у Бюджет-2020. У 2019 році в 38% українських шкіл та дитячих садків встановили порушення в організації харчування. Загалом зафіксовано 626 отруєнь. Рік ще не закінчився... Важливо розуміти, що харчові звички, які формуються в дитинстві, зберігаються і в дорослому віці. На щастя, в нашій школі також з цим проблем не виникає. Дитина отримує повноцінне харчування, перебуваючи на дієті, і повністю задоволена.

Радію, що акцент ставиться і на інноваційне обладнання, забезпечення потреб сільських шкіл та дітей з особливими потребами. Хочеться вірити, що на місцях це також впроваджуватимуть, виділятимуть необхідні кошти, підтримуватимуть дітей... Наші діти, однозначно, виростуть кращими за нас.

Олена НАЇДКО, художниця (Луцьк):

— У кожному дні можна знайти дрібниці, що засмучують. А особливо, коли очікування та спланованість не збігаються з корективами життям. Коли скасувалася майбутня подорож, зламався телефон, ще й на додачу на вулиці весь день дощ. У такі моменти пляма на штанах чи кривий погляд сусіда — ніби остання крапля в переповненій склянці. І це я лише про дрібні проблеми пишу, хоча великих завжди більше і ранять вони завжди сильніше.

Але всі ці дрібниці або ж вагомі проблеми — не привід для поганого настрою, бо ж їх можна вирішити. Плюс негатив у мисленні краде нашу життєву енергію, яку можна переспрямувати у вирішення питань, що турбують. У пригніченому стані — нічого не хочеться робити, тому щодня я шукаю 10 причин для радості. Чесно кажучи, іноді цих причин знаходиться набагато більше, аніж 10, і всі вони дуже важливі. Сьогодні мені приносить радість думка про те, що я маю найцінніше — здоров’я, можу бігати, танцювати, підкорювати гори. Я знаю людей, які щоранку сидять в інвалідному візку і дивляться, як діти чи дорослі йдуть кудись. І я знаю, що мати здоров’я — це насправді джек-пот, який іноді під вагою дрібних проблем ми знецінюємо. А ще я радію, бо маю свій улюблений дім, в якому можна сховатися від дощу, а ще розвісити новорічні гірлянди. Коли дивлюся на безхатьків на вулицях узимку, серце завжди крається, а ще доходжу висновку, що, виявляється, мати свій дім — це справжнє щастя. В моєму житті є надзвичайно прекрасні люди, які завжди наповнюють та надихають, підтримують і розділяють моменти моєї радості — і думка про це теж завжди мене ощасливлює. А ще маю справу свого життя, яку надзвичайно люблю, яка є чимось таким великим, складним, проте дуже значним для мене. Сьогодні я радію просто тому, що живу. Бо маю сили вирішувати усі проблеми, робити щось нове — попри мільйон помилок, а іноді й мінусові результати, маю ентузіазм та здоров’я, теплий дім, і маленькі речі, що допомагають закріпити відчуття простого земного щастя.