Сподіваюся на майбутню зустріч

На початку року я написав листа до редакції газети «День» з короткою оцінкою її першого у 2002 р. номера. Одночасно я повідомив, що вперше передплатив цю газету і з обережністю — усього на три місяці. Абсолютно несподівано цей лист було опубліковано. Це, мабуть, накладає на мене моральне зобов’язання повідомити газеті про мою позицію через три місяці.

Повинен зізнатися, що помітний ряд публікацій газети я оцінюю дуже високо — це так званий «професорський» рівень, коли хороші професіонали доступною багатьом, проте суворою мовою, близькою до наукового стилю, розмірковують про життя або розказують читачам про цікаві факти та явища суспільного буття.

Але все-таки (тут я вимушений сказати смішну фразу, яку вживають політики) «я вирішив припинити своє членство» у співтоваристві передплатників «Дня». У чому причина такого рішення?

Я з повагою ставлюся до багатьох діючих політиків сьогоднішньої України і з цікавістю прочитую як позитивні, так і критичні оцінки їхньої діяльності. Але стала помітною певна тенденція газети «День» — одних тільки хвалять, а інших тільки лають (де ж різноманіття думок?). Ну, це ще півбіди — можна знайти газети, де все навпаки — «Комуніст», наприклад. Погано те, що часом рівень цієї критики падає до такого рівня змістовності, що стає образливо за професійного журналіста.

Мене втішають, що після 31 березня все зміниться і буде, як було раніше. Але інші професори говорять, що це лише початок виборчого процесу 2002 — 2004 рр.

Ну, а я вирішив почекати, подивитися, як буде рухатися найближчим часом безумовно сильна і провідна в Україні газета «День» по шкалі «професорська газета — тенденційна газета». А тоді я (як і ряд моїх колег) ухвалю рішення.

З надією на майбутню зустріч, поважаючи Ваш професіоналізм