Три страшні вороги українського відродження – Москва, український провінціалізм і комплекс Кочубеївщини.
Юрій Шевельов, український мовознавець, історик літератури

Труднощі перекладу

14 березня, 2008 - 00:00

На Гала-радіо нещодавно з’явився проект «Квартал- 95 на Гала». Там відомі телеприколісти регулярно ллють свій специфічний гумор у вуха FM-радіослухачів. Серед улюблених авторами тем — чомусь британська. «Би-Би-Си, си-си-си, гы-гы-гы ... передает новости Украины». Жартун-95 старанно імітує англійський акцент в ... російській мові (зміст жартування залишимо без коментарів). Враховуючи той факт, що Українська служба ВВС веде мовлення виключно державною мовою країни перебування, і всі його персонажі, в тому числі (навіть страшно сказати!) російськомовні, перекладаються українською, можна зробити висновок, що «квартальні хлопці» ніколи не чули ВВС. Або ж наступний: спародіювати англійський акцент в українській мові не можуть навіть такі талановиті актори.

Аналогічного кшталту труднощі перекладу відчув і Перший національний канал українського ТБ. Три роки тому начальники новин Першого приємно здивували патріотів, вирішивши цілковито у бібісійному дусі перекладати російські сінхрони. Тепер з’ясовується, що це був лише такий собі PR-хід; «за словами Андрія Шевченка, який на той час фактично очолював НТКУ, це рішення мало на меті створення такого собі міні-скандалу, покликаного привернути увагу глядачів до оновлених «головних новин» країни» (Н.Данькова, Російськомовний телепродукт «у законі». Телекритика, 31.01.200.). На сьогодні скандал забуто, мету досягнуто (?), про українську можна забути. Я не готовий подати вичерпної інформації щодо процентної присутності російськомовних синхронів у сьогоднішніх новинах Першого, але сам чув недубльованих президентів Ющенка та Путіна, котрі приязно спілкувались російською (хто краще, хто гірше).

І український Президент, який спілкується в Москві російською мовою, і російський президент, який виступає в німецькому бундестазі німецькою мовою, і «Вовочка», у котрого язик не повертається вимовити українське слово з англійським акцентом, і Перший національний, який вчинив не по- джентельменськi у відношеннi до національного глядача, — все це неспростовно свідчить: таке багатство, як знання чужоземних мов слід всіляко використовувати та підтримувати.

Відтак, обов’язкова українізація оригінального російськомовного продукту є дурістю (кажу про культурницький, а не правовий аспект справи і жодним чином не піддаю критиці рішення КС). Ця норма є безглуздою, адже російську розуміють усі. Якби так розуміли англійську, не слід було б дублювати і голівудську продукцію.

Не затято хапати кожного (фільма), тільки-но той заговорить російською, і тягти до дублювальної буцегарні, а всіляко прагнути того, аби російської продукції було якнайменше на наших теле- та кіноекранах. Її жахливо низький рівень не просто пригнічує, він калічить, декультурізує людину. Це справжня трагедія культури сучасної Росії, така ж серьйозна, як і суверенна демократія. Хто не вірить, почитайте провідну російську телекритикессу Ірину Петровську, або згадайте С.Говорухіна, який обома руками за американські фільми на російських екранах, позаяк без цих зразків справжнього мистецтва російське кiно остаточно виродиться у мобільні ролики, зняті обколотими дебілами.

Треба опустити «залізну завісу» між українським екраном і російськими фільмами та телепродуктами. Наприклад, шляхом введення драконівського мита і таких же законів проти північної контрабанди. Щоби кінопрокатники їздили за покупками виключно у західному напрямі. Якщо радянська «залізна завіса» відлучала нас від культури, то українська має захистити від безкультур’я.

Євген ЗАРУДНИЙ
Газета: 
Рубрика: