Уроки трагедії

До редакції «Дня» надійшов відкритий лист, адресований керівникам громадських організацій, учасникам заходів, проведених у зв’язку з 75-ми роковинами трагедії Бабиного Яру, читачам газети «День», за підписами академіка НАН і НАМН України Сергія Комісаренка та члена-кореспондента НАН, академіка НАМН України Ісаака Трахтенберга. Публікуємо вибрані уривки з нього:

Не можна, зрозуміло, забувати про події та обставини, які боляче і гірко згадувати.

На жаль, такі спогади неминучі та потрібні для становлення кращого майбутнього.

(Жан-П’єр Вернон)

Автори цього листа підтримують сказане відомим психологом і наведене у епіграфі щодо подій, про які боляче згадувати. Справді, такий жорстокий досвід минулого, як трагедія Бабиного Яру в Україні, забуттю не підлягає... В перші післявоєнні роки геніальний художник Марк Шагал, кажучи про Голокост у минулому та його уроки в майбутньому, виголосив ...такі гіркі слова: «Від імені розстріляних і заживо спалених ми говоримо ворогу, що ніколи його не пробачимо — ні в житті, ні в мистецтві». Вважають, що своїм відомим триптихом, присвяченим Голокосту, Марк Шагал висловив надію, що розіп’ятий Ісус стане для світу мостом між всіма людьми — мостом любові без насилля. Чи збулись ці надії? На жаль. Мабуть,погодяться з нами шановні однодумці, до яких адресоване це звернення (його можна визначити ще як тривожні нотатки), що зараз виправдано доповнити висловлені вище думки наших попередників наполегливим викликом протидіяти ідеології та проявам міжнаціональної і міжрелігійної ворожнечі не тільки, коли проводяться ювілейні заходи про жахливі події минулого, а й зараз, коли виникають прояви цього ганебного явища. Така точка зору знайшла відображення в рішеннях Організаційного Комітету, що ініціював проведення заходів у зв’язку з 75-річчям трагедії Бабиного Яру. В сутності, саме вказана обставина — прояви ксенофобії, як зловісної прикмети ряду теперішніх подій, стали приводом до написання даного звернення. З гіркотою і розчаруванням ми бачимо порушення основних прав людини і початкової рівності всіх людей, нетерпимість до «не своїх», починаючи з побутового рівня і закінчуючи міждержавними, міжрелігійними і міжнаціональними відносинами. Ми бачимо, як у Європі на хвилі імміграції з Африки і Близького Сходу дедалі популярнішими стають праві і крайні праві-ліві партії, що підтримують прояви ксенофобії... Коли говоримо про це, повертаємося думками до трагедій близького нам ХХ століття, зокрема до тих жахливих подій, які сталися в нашій країні і які завдали непоправної шкоди Україні — Голодомору, масових репресій сталінського режиму, Голокосту і особливо страшного і кривавого прояву його в Україні — трагедії Бабиного Яру. Ми впевнені, що Голодомор і сталінські репресії залишилися в історії чорними сторінками минулого. Що ж стосується проявів антисемітизму, то, на жаль, все очевидніше, що в Європі бродить його привид...

...А тепер саме час зробити акцент на обставині, яка слугувала окремим приводом для написання цього звернення. Річ у тім — і це вже відзначалось, — що організаційний комітет з проведення заходів у зв’язку з 75-річчям трагедії Бабиного Яру на своїх заключних засіданнях був одностайним у тому, що пам’ять мільйонів жертв ненависного нацизму, пропаганда і активні заходи протиборства антисемітизму повинні стати суспільним надбанням не тільки в період ювілейних дат, а й постійно. При цьому слід пам’ятати, що вбивство ні в чому не винних дітей, жінок, людей похилого віку та інших людей тільки за національною ознакою, як було сказано президентом Петром Порошенком в його виступі на траурній церемонії пам’яті жертв Бабиного Яру: «...відбулися не в темні століття дикого середньовіччя, а посеред двадцятого століття — цивілізованого, освіченого, європейського».  Ним же було особливо відзначено, що «...Бабин Яр — це трагедія всього людства, але сталася вона тут, на українській землі. І тому українець не має права забути про неї так само, як не повинен забувати про неї і єврей. Бабин Яр — це наша спільна трагедія, трагедія, насамперед, єврейського та українського народів. Це думка великого українця Івана Дзюби». Хотілося б відзначити, що ця думка прозвучала голосно і сміливо ще за умов тоталітарного свавілля, на чому наголошувалось у виступі Президента. Додамо, що напередодні 75-х роковин трагедії ці ж слова були згадані у передмові до книги про трагедію Бабиного Яру одного з авторів цього листа. Повторимося: Урядовий організаційний комітет підтримав ідею продовжити заходи, які сприятимуть збереженню пам’яті про жертви Голокосту, пропаганді міжнаціонального миру і толерантності в українському суспільстві. У прикінцевому пункті протокольного рішення комітету від 2 листопада 2016 року була доручено забезпечити «обробку питання про підготовку та проведення заходів у зв’язку з 80-ю річницею трагедії Бабиного Яру, яка буде відзначатися в 2021 році». У цьому ж протокольному рішенні знайшли відображення пропозиції, які були внесені на засіданні комітету двома її членами — авторами цього звернення.  Одне стосувалося видання книги «Бабин Яр. Минуле і сьогодення» (автор — І.Трахтенберг, передмова І.Дзюби, післямова С.Комісаренка), друге — створення документального фільму, присвяченого трагедії Бабиного Яру (планувалося, що творцем фільму може бути класик польського кіно Єжи Гофман). На жаль, обидві ці пропозиції, схвалені комітетом, ще не почали виконуватися, попри те, що минуло більше року, як вони були прийняті, і громадськість вже відзначила 76-ту річницю трагедії.  Щоправда, книга, про яку йшлося, була видана, але видана коштом самого автора і тому вельми незначним накладом, у зв’язку з чим стала доступною лише вузькому колу осіб. Але ж планувалося видання масовим тиражем для широкого кола читачів, особливо молодих читачів, мало знайомих з історією і трагічними подробицями Голокосту. У виданні, про яке йшла мова вище (текст в ній представлений українською, російською та англійською мовами) висвітлені різні аспекти Голокосту з позиції і минулого, і сьогодення, сприйняття яких для сучасного читача, безсумнівно, буде мати пізнавальний характер. А головне, спонукає його перейнятися переконанням, що трагедія, про яку розповідається, є застереженням від нових людських катастроф на планеті. Таким же застереженням міг би стати і документальний фільм про трагедію, пропозиція про створення якого поки ще залишається лише добрим наміром.

Цей відкритий лист завершимо наполегливим закликом до адресатів стати активними спонсорами вказаних вище конкретних заходів, які досі не вдалося втілити в життя.

З повагою,

члени Організаційного комітету з підготовки та проведення заходів у зв’язку з 75 роковинами трагедії Бабиного Яру:

Сергій КОМІСАРЕНКО, академік НАН і НАМН України (голова Урядового комітету по відзначенню трагедії у Бабиному Ярі 1991 року),

Ісаак ТРАХТЕНБЕРГ, член-кореспондент НАН, академік НАМН України