Єдине виправдання існування військової промисловості – це безпека народу.
Альфред Нобель, шведський хімік, винахідник динаміту, засновник Нобелівської премії

«Усе в нашій державі з часом стане добре»

Активісти Рівного — про «Громадський бюджет», активність мешканців, застосування адмінресурсу та проекти, які зігрівають душу
4 жовтня, 2018 - 19:52

Яна УНИЧЕНКО, художниця-переселенка:

— Днями я завершила розпис стіни в пологовому будинку міста Здолбунів. Намалювала маму з дитинкою. Хотіла, щоб у цій роботі відчувалася ніжність, тепло, любов і турбота. І судячи з відгуків, мені це вдалося. Я виклала фото з цим розписом у «Фейсбуку». Коментарі були гарні. А ще деякі матусі, які народжували в Здолбунівському пологовому, казали, що хотіли б сюди прийти і просто подивитися на розписану стіну. Таке чути приємно. Взагалі це вже другий поспіль проект із декорування стін у медичних закладах Рівненщини. Не так давно я розмальовувала кімнату психологічного розвантаження в обласній дитячій лікарні. Працювала я на запрошення головних лікарів цих закладів. То була їхня ініціатива. Так склалося, що декілька місяців тому я захворіла на запалення легень. Лікувалася тривалий час. Мною опікувалися і в районній, і в обласній лікарнях. А коли лікарі дізналися, що я художниця, то почали надходити цікаві творчі пропозиції. Власне, вони й втілилися у малюнки на стінах медзакладів. Сподіваюся, що пацієнтам від цього буде легше, тепліше і прискорить процес одужання. Взагалі ж такі арт-проекти — це позитив, як і творчість в цілому, адже вона йде від душі, від серця.

З негативу можу відзначити хіба те, що на вулиці стало холодно. А опалення ще не увімкнули.

Юрій ДЮГ, журналіст, дизайнер:

— Однією з найбільш обговорюваних подій минулого тижня в Рівному було голосування за проекти «Громадського бюджету». Точніше та не зовсім здорова ситуація, яка склалась з голосуваннями. За задумкою, бюджет участі придумали для збільшення активності простих громадян у процесі управління містом. Коли люди не мають бути байдужими, а продукувати ідеї покращення міського середовища, захищати їх, організовувати збір голосів, а потім і супроводжувати виконання власного проекту міськими чиновниками. Однак не так сталось, як гадалось. Адже зловживати правилами проекту почали міські депутати і навіть голова ОДА. Саме вони стали подавати проекти від свого імені, які, радше, спрямовані на політичний піар, ніж на інтереси громади. Однак не вони стали сенсацією цього року, а рівненські школи та садочки, які відкрито влаштували змагання та «каруселі» з довезенням людей для голосування автобусами, запрошенням на дільницю цілих класів 11-класників, які замість навчання віддають голоси. Все це спричинило неабиякий резонанс.

Така ситуація — це добре з однієї сторони, і погано з іншої. Бо ми бачимо ріст активності громади, участь у процесі ухвалення рішень, батьківських комітетів. У той же час це виливається у не дуже хороші форми — те, що ми звикли бачити на виборах, тобто «каруселі», фотографування бюлетенів, адмінресурс.

Так що, як кажуть, маємо те, що маємо. А країна має ту владу, на яку заслуговує. Бо й самі виборці роблять часто не краще за політиків.

Віктор БУЛИГА, режисер:

— Позитивом тижня вважаю проведення вже третього Рівненського міжнародного кінофестивалю «Місто Мрії». Цьогоріч нам надіслали майже 300 робіт із 46 країн світу. У конкурсну програму відібрали 74 фільми. Це і короткометражки, і повний метр, і документальні, і ігрові фільми, і музичне відео, і студентське кіно. Також у нас була номінація «Рівне. Волинь». Взагалі конкурсна програма поділяється на національну та міжнародну. Головою журі першої був актор Богдан Бенюк, а другої — кінорежисер, продюсер, сценарист Олег Ущенко. Особливістю цьогорічного фестивалю стало те, що зросла якість конкурсних фільмів. Це відзначило і журі — так склалося, що друге та третє місця віддали відразу кільком фільмам. А ще вручали спеціальні дипломи, наприклад, «За сюрреалізм». Показовою була і увага глядачів. Річ у тім, що фестивальні кіносеанси у нас тривали із другої половини дня і майже до опівночі. І одного вечора після закінчення останнього фільму глядачі не хотіли розходитися. Це в принципі є не зовсім типово для кінотеатрів. Ну а гран-прі кінофестивалю цьогоріч дісталося фільму «Міф» режисерів Леоніда Кантера та Івана Яснія. До речі, після перегляду цього фільму глядачі аплодували особливо довго. Навіть коли на екрані вже йшли титри, оплески не вщухали. А ще до нас на фестиваль приїхали автори конкурсних фільмів зі Швеції, Туреччини, США, Швейцарії. Це також дуже приємно. Взагалі для учасників проводили майстер-класи, влаштовували панельні дискусії. Також у нас відбувався конкурс «Зніми кіно у Місті Мрії». Учасники мали підготувати цю роботу за декілька днів. Це було цікаво.

А негативом тижня для мене є те, що мій брат Олександр Булига, який упродовж тривалого часу очолював Рівненський обласний краєзнавчий музей, йде з закладу. Річ у тім, що на посаду директора був оголошений конкурс. Конкурсна комісія кандидатуру Олександра Булиги підтримала. А ось депутати, всупереч законодавству, не проголосували. І ось людина, яка 30 років пропрацювала в музеї, попрощалася з колективом.

Святослав ДУБОВ, заступник директора РОГО «Комітет виборців України»:

— Минулого тижня можу виокремити дві події, одна з яких мене засмутила, а інша — порадувала.

Сумною стала ситуація щодо голосування за проекти Громадського бюджету Рівного.

А от порадував мене тренінг «Підвищення організаційної спроможності лідерів місцевих громад у реалізації проектів». Його наша організація провела в рамках проекту «Створення та інституційний розвиток мережі Громадських організацій ХАБів» за підтримки ПРООН в Україні.

Учасниками заходу були активісти, представники ініціативних груп, громадських організацій об’єднаних територіальних громад Рівненської області. Стихійні сміттєзвалища, безпека дітей у школі та відсутність належної інфраструктури для відпочинку молоді — на такі теми пробували писати проекти учасники тренінгу.

Дуже приємно було бачити в їхніх очах величезне бажання змінювати життя у своїй громаді на краще. Єдине, що їм поки що не вистачає для цього, — достатнього досвіду.

Тому цим навчанням ми намагалися допомогти їм і в подальшому плануємо продовжувати таку діяльність. Бо завдяки таким людям є розуміння того, що все в нашій державі з часом стане добре.

 

Тетяна ІЛЬНИЦЬКА, Рівне
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments