Публіка виявляє ненаситну цікавість до всього, за винятком того, що дійсно варто знати.
Оскар Уайльд, видатний ірландський англомовний поет, драматург, прозаїк, есеїст

«Від виборів до виборів»

Зміни мають бути не підкилимні, а системні
13 серпня, 2015 - 19:21

...Наразі у всіх на слуху такі гучні слова — децентралізація влади. Аврального темпу цьому процесу додають вибори до місцевих рад, які мають відбутися 26 жовтня цього року. Тільки чому у нас найважливіші питання вирішуються не «як у людей», як казала моя покійна мама, — раціонально, з обговоренням на зразок плебісциту? Якийсь «совковий» контекст — робити щось «під дату». Тож Україна перманентно скаче «від виборів до виборів». Безумовно, децентралізація влади в Україні — давно назріле питання, бо є нагальною потребою повернення до Магдебурзького права в осучасненому вигляді, але підкилимний (традиційний для України) спосіб, в який вирішується це питання, викликає багато запитань, підозр і недовіри в суспільстві. На мою думку, питання децентралізації можна ставити на порядок денний тільки після закінчення війни. Чому? Одна з умов «миру», які висунула Росія Україні, — це федералізація країни з наданням більших повноважень регіонам і зміна Конституції. План «Новоросія» «успішно» провалився, і вимогу децентралізації Росія буцімто зняла, але зосередила увагу світової спільноти на легітимізації «ДНР»-«ЛНР» — щоб вони залишалися в складі України, але під «протекторатом» (постійним впливом) Росії. Схвалюючи бажання Києва децентралізувати владу, Росія в такий спосіб хоче через своїх «виборних представників» мати можливість тиснути на Київ, гасити й гальмувати всі спроби просування України до ЄС і НАТО, руйнуючи її зсередини за допомогою цього «троянського коня»...

Як наслідок, напруженість у суспільстві та недовіра до влади дедалі посилюються. А перманентні корупційні скандали, що вихлюпуються назовні, тільки сприяють цьому. Адже фактично жоден такий скандал в Україні не доведений до кінця, тобто до суду і вироку. Це нагадує таке собі відволікання уваги суспільства та «випускання пари» задля того, щоб залишити кланово-олігархічну систему непорушною.

Викликає подив та повагу, як США — найпотужнішій і, мабуть, найбільш демократичній державі світу вдалося вже понад двісті років прожити без змін у своїй конституції. Чи вони такі розумні а ми — дурні? А Великобританія взагалі обходиться без конституції. Який пасаж і нонсенс, як на наш копил... А ми все щось змінюємо, коригуємо, тільки життя пересічних людей від цього не поліпшується, а погіршується. Хотілося б мати відповіді на ці сакраментальні запитання, але, на жаль, крім нас самих, ніхто на них не дасть відповіді. Таки мав велику рацію Вінстон Черчилль, коли говорив: «Якщо якомусь політику не подобається Конституція, то, може, розумніше і доцільніше замінити політика?».

Михайло ФАЛАГАШВІЛІ, Ірпінь
Газета: 
Рубрика: