Виникає бажання вимити руки

Нинішня передвиборна кампанія в підконтрольних владі ЗМІ наводить на роздуми сугубо етичні. Мова йде не про об'єктивність подання матеріалів. Зрештою, журналіст як суб'єкт інформаційного простору може мати свою точку зору, яка визначається його переконаннями. Вражає інше — російський «секонд-хенд» в українському варіанті виявився настільки брудним, що після перегляду телевізійних програм певного спрямування або читання деяких видань виникає непереборне бажання вимити руки. Манкуртизація суспільства, здійснювана не без допомоги нинішньої влади, охопивши різні соціальні прошарки, схоже, добралася й до частини журналістів. Тому дехто з них успішно поєднав дві найдревніші професії, намагаючись заробити капітал у прямому розумінні цього слова. Нічого не поробиш — живемо в такий час, коли зберегти честь та гідність для декого стало нерозв'язним завданням. Набагато легше продатися за сите життя й уявний комфорт. Розуміючи, чим все це може закінчитися для них особисто, найбільш завзяті працівники перетворюються на невидимих бійців пропагандистського фронту, прикриваючись псевдонімами, під якими їх знають лише безпосередні замовники. При цьому багато хто не помічає чи не бажає помічати, що втрачає не тільки власну гідність, а й професіоналізм. Тому все частіше виникають «ляпи» та «пробої». А відсутність професіоналізму та його несумісність з удаваною лояльністю до діючої влади становлять ще один чинник, який не дозволяє отримати потрібний замовникові результат. Скоро ми пересвідчимося, що головний замовник «хотів, як краще, а вийшло, як завжди».

Євген МОРЕНЦОВ, інженер-математик
Київ