Жити — значить змінюватися, змінюватися — значить дорослішати, а дорослішати — значить невпинно творити себе самого.
Анрі Бергсон, французький філософ

«Згуртуємо молодь – зміцнимо Україну!»

Прикарпатець Сергій Демчук — про «крикунів» та негаласливих націоналістів
6 жовтня, 2017 - 11:15
ФОТО НАДАНО АВТОРОМ

Так вважає прикарпатець Сергій Демчук, якого в «Карпатському легіоні» всі знають за позивним «Боєслав». Після першого знайомства у гірському таборі ми продовжуємо спілкуватися у Львові. Встиг приготувати Сергієві дещо з «духовного харчу» для його легіонерів — газети, часописи. Сергій відразу звернув увагу на назву статті: «У нас є культ успіху, але немає культу повсякденної роботи» («День» від 21.07. 2017). І хоча там ідеться передусім про літературу, «Боєслав» вважає таку назву дуже вдалою, адже вона відображає певні особливості українського суспільства. Культу наполегливої, послідовної роботи, яка неминуче вилилася б у хороший результат для суспільства, у нас поки що немає. Менталітет такий: хочеться все і відразу! Але в «Карпатському легіоні» намагаються виховувати людей, які вміють працювати над собою.

***

Прошу розповісти: що стало поштовхом для організації Карпатського легіону? «Це було ще в 2013 році, — каже Сергій. — Було відчуття безвиході, ми не бачили ніяких перспектив на майбутнє... І усвідомлювали, що рано чи пізно така ситуація трансформується у щось негативне. Нас було четверо хлопців, які займалися бойовими мистецтвами. До того ж усі відслужили в армії. Тому виникла ідея зайнятися вишколом молоді. Згуртуємо молодь — швидко змінимо Україну! Консенсусом придумали назву: «Карпатський легіон». Це було дуже доречно, враховуючи наше регіональне розташування. Назва сподобалася всім, бо ми не уявляли, як можна реалізувати ідею без прив’язки до Карпатських гір».

***

Щоб бути в доброму контакті з різними силовими структурами, керівники зробили профорієнтаційну програму. Це пропаганда контрактної й строкової служб у ЗСУ, пропаганда міліції, СБУ, рятувальної служби тощо. Коли в Легіон приїжджали силовики з представленням своїх структурних підрозділів, то в юних легіонерів формувалося більш чітке уявлення про майбутню службу. «Випускник легіону — це неабиякий здобуток для українського суспільства, — говорить Сергій. — Це вже сформований лідер, який за певних обставин може повести за собою. Легіонери гармонійно «вростуть» в суспільство. Якщо кожен українець буде патріотично налаштований і готовий до ведення бойових дій, то такий народ не буде спокушати ворога своєю слабкістю».

Не можемо не поговорити про національну ідею. Спочатку я думав, що «Боєслав» буде захищати радикальні націоналістичні рухи, але згодом переконався, що керівник табору мислить реалістично: «На жаль, значна частина нинішніх націоналістів за певних обставин готова продатися. Кричать багато, а де результат? Якби мали силу, то вже добилися б реальних змін у суспільстві. Вишколені поверхово, тоді як у націоналістів 30 — 40-х років була набагато краща школа. У той час кожен брав участь у якихось бойових діях, було чимало політичних в’язнів. Тобто існувала велика когорта воїнів. А нинішні націоналісти-крикуни потрібні лише для того, щоб відвернути увагу суспільства від нагальних справ... Щоправда, поряд із крикунами є негаласливі націоналісти, яких не цікавить ні влада, ні посади, ні життєвий комфорт. Таких не надто багато, їх ніхто не пропагує, тому ми їх не бачимо по телебаченню. А крикунів бачимо, на жаль...»

***

Сергій наголошує, що спортивні вимоги в «Карпатському легіоні» вищі, ніж у Збройних силах. Навантаження залежать від вікової категорії. Підліток у 15 років має підтягнутися на перекладині 18 разів. Тоді як у ЗСУ дорослий боєць — лише дванадцять... Плавно переходимо до розмови про ідентичність. Легіон формує «соборного» українця? Чи, може, місце вишколу сприяє стихійному карпатофільству, крену в бік Галичини? Сергій посміхається: «Так, це закономірно, що молодь закохується в Карпати! В усьому є іншому — ми не акцентуємо увагу на регіональному походженні. Лише вікові категорії є визначальними. У нас є вихідці з усіх регіонів, офіційна мова — українська. Керівний склад ніколи не переходить на російську, проте ми нормально сприймаємо відповіді цією мовою. Були свідками, коли один хлопчик, який досі ніколи не розмовляв українською, потелефонував додому і сказав: «Мама, мне тут так нравится! Я думал, что будет скучно, а тут настолько все интересно, что я уже думаю по-украински, хотя еще и не говорю...» Нам було дуже приємно це чути. Адже ми не лише вчимо людей виживати у складних умовах, але й виховуємо особистість».

***

«Боєслав» розуміє, що вишкільні табори для молоді не є панацеєю і не вирішать усіх проблем в Україні. І все ж — це той шлях, яким можна домогтися відносно швидких змін у нашому суспільстві. Легіон став дипломатичним майданчиком, де вільно можуть почуватися всі. У нього чудові контакти з силовиками різних напрямів, останні й між собою стають ближчими завдяки діловій, братерській атмосфері «Карпатського легіону»... Багато говоримо про книжки. Бібліотека Легіону — це дуже цікава тема. Тут є навчальні посібники з військової справи, є історична та художня література. «Кожен легіонер має право взяти будь-яку книгу і до кінця вишколу її прочитати, — каже Сергій. — Але читати дозволяється лише під час дозвілля. Книжок є багато, хоча хлопцям хотілося б мати ще більше — варто б і твори Шевченка включити, й Івана Франка... Або історичну літературу про УПА, про часи Галицько-Волинського князівства. Сподіваюся, з часом все у нас буде». Говоримо узагальнено про патріотичні організації. «Не так важливо, як буде називатися організація, — каже «Боєслав», — і як довго вона проіснує. Головне — якої якості зерно буде кинуте, як саме ви його посієте, як воно проросте... Адже мірилом усього є стан нашого суспільства. І наскільки ефективною була наша робота, покаже саме ця нива».

Сергій ЛАЩЕНКО
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments