Знаменитий аналітик і небайдужий громадянин

Фахівці нафтогазового комплексу України шанують нашого земляка, колишнього міністра газової та згодом нафтової промисловості СРСР Василя Олександровича Дінкова. Він народився 1924 року в селі Луначарське під Бердянськом у родині знатних болгар, що емігрували в Україну через переслідування турецькими поневолювачами. Заможна родина Дінкових у 30-ті роки минулого століття, рятуючись від нової напасті — «розкуркулення», — переїжджає на Кубань. У воєнні роки Василь перебував на фронті, був комсоргом роти. У післявоєнні роки одержав вищу освіту з експлуатації газових та нафтових родовищ у Баку, при цьому виробничу практику проходив на газових промислах українського Прикарпаття — тодішньому основному газовидобувному районі СРСР.

Пропрацювавши тривалий час у створюваній газовій промисловості Кубані, піднімаючись впевнено професійними та кар’єрними сходинками, став начальником об’єднання «Кубаньгазпром» — одного з провідних тоді в СРСР. Об’єднання поруч з Укргазпромом було одним із флагманів газової промисловості союзу, за науково-технічні досягнення науковців та виробничників, причетних до розробки та впровадження корінних вдосконалень у галузі, навіть удостоєно найпрестижнішої в СРСР Ленінської премії. Проте серед названих лауреатів не було Василя Олександровича, чи не найбільш причетного до відзначених завоювань. Як пізніше стало відомим, причиною було його болгарське походження: кримських болгар, слідом за татарами, депортовано з Криму, це відбилось і на долі приазовського болгарина. На висловлені співчуття колег щодо несправедливості він відповідав: «Головне, що люди знають, яка моя справжня участь».

Василя Дінкова запросили у створене Міністерство газової промисловості на посаду начальника главку газовидобування, а в подальшому призначили членом колегії, а згодом заступником, першим заступником міністра і, нарешті, міністром галузі, що стрімко зростала. При цьому в опублікованій довідці йому приписано «правильну» національність — росіянин. Проте він продовжував бути справжнім болгарином.

Збереглося синівське ставлення і до України. Він всіляко підтримував заходи щодо найширшої газифікації України, створення потужного комплексу підземного зберігання, що поряд із гарантуванням великого експорту радянського газу має велике значення і для України. Знаковою є його підтримка створення зразкових об’єктів соціально-культурної сфери в місцях спорудження потужних промислових об’єктів. Серед них — найкраща на Львівщині лікарня у Стрию, точніше, медмістечко, зразковий житловий квартал, численні інші об’єкти в Україні. Коли очолював газову галузь, при спробі заперечення керівництвом Укргазпрому окремих аспектів його вказівок як останній аргумент Дінков використовував фразу : «Я теж українець і теж можу бути впертим».

Вже у пенсійному віці, в 1984 р., В. Дінкова призначають міністром спорідненого Міністерства нафтової промисловості, з метою подолання негативних тенденцій у цій галузі. І йому вдалося стабілізувати роботу.

У виданій в уже незалежній Україні книжці «Газова галузь. Становлення, досягнення, особистості» про В. Дінкова написано лаконічно: «Після відновлення незалежності В. О. Дінков щиро вірив у щасливе прийдешнє України». Розшифровую: на основі створеного могутнього економічного потенціалу, оцінюючи, як і багато тодішніх аналітиків, сприятливі стартові умови та якості народу-господаря, Дінков вважав, що Україна випередить усі інші республіки колишнього союзу, включаючи Росію. І першою стане справді європейською державою.

Вже зовсім у похилому віці Олександр Васильович очолював низку структур у російському «Газпромі», зокрема тендерний комітет із будівництва газопроводу Ямал — Європа.

Проте цінні надбання знаменитого аналітика галузі, як і досягнення іншого нашого земляка, уродженця підросійської Слобожанщини, випускника вишу індустріального Харкова, провідного керівника транспортного крила Мінгазпрому — Газпрому А. М. Бойка (написав дисертацію з тематики методики тендерного підбору компресорного обладнання), не знайшли застосування в Україні...

Хочеться сподіватися, що Україна не забуде свого вірного сина та використовуватиме його великий досвід та споруджені об’єкти з максимальною користю.