Як крапля довбе камінь не дворазовим, а багаторазовим падінням, так і людина стає мудрою не від дворазового, а від багаторазового читання.
Джордано Бруно, італійський філософ епохи Відродження, поет, представник пантеїзму

Форпост нестабільності

Які причини придністровської кризи?
28 березня, 2006 - 00:00
ФОТО ІГОРЯ ВЗОРОВА / СПЕЦІАЛЬНО ДЛЯ «Дня»

Минулого тижня знову нагадала про себе придністровська криза. Прохід гуманітарної автоколони з Росії до Придністров’я спричинив черговий обмін різкими фразами між Києвом і Москвою. Росія вважає, що Придністров’ю необхідна їжа та медикаменти. Україна вважає, що голод Придністров’ю не загрожує, й називає відправку допомоги пропагандистською акцією. Гуманітарна допомога, відправлена в Придністров’я зусиллями «Единой России» й урядів Москви та Московської області, повинна, на думку Росії, допомогти подолати наслідки введення нового митного режиму на кордоні Придністров’я й України.

Придністровська влада стверджує, що посилення жорсткості пропускного режиму з 3 березня є блокадою. Україна та Молдова, що вже давно наполягали на сертифікації всіх вантажів, які надходять на територію самопроголошеної республіки, називають заходи законними. Кишинів і Київ підтримує Євросоюз, давно стурбований потоками контрабанди через кордон, що розділяє Придністров’я й Україну. Росія докоряє Молдові та Україні в дестабілізації обстановки навколо бунтівної провінції та зі співчуттям ставиться до заяв її керівників, які застерігають про безпосередню загрозу життю рядових придністровців. Про можливості вирішення придністровської кризи розказує Джон Стюарт, колишній посол США в республіці Молдова (1995—1998 роки).

— Які причини початку нещодавньої кризи в Придністров’ї?

— У минулому Молдова вже зверталася за допомогою до України в питанні про примусове виконання й втілення в життя молдавського законодавства про пересування товарів через кордон. Проте незважаючи на всі укладені між двома країнами угоди, українська сторона, за великим рахунком, не виконала своїх зобов’язань. Однак у кінці 2005 року Україна та Молдова уклали нову угоду, яка співпала за часом із інавгурацією проекту по підтримці кордонів Європейського Союзу, метою якого є підтримка процедур митного контролю на українсько-молдавському кордоні. При втіленні в життя даного проекту знову з’явилися деякі труднощі. Але, зрештою, українці дали зрозуміти, що змиряться з ним. Саме це й призвело до нинішньої «кризи», якщо вам до вподоби так її називати.

Молдавська сторона, у свою чергу, дала зрозуміти, що новий митний режим не є блокадою. Молдова готова надати реєстрацію будь-якій законній придністровській фірмі, а також надати необхідні печаті, які дозволять фірмам займатися експортною діяльністю на кордоні. Молдова також не має наміру отримувати жодних фінансових переваг завдяки новому режиму, оскільки придністровські фірми були звільнені від податків і мита на товари, які вони ввозять. Проте керівництво Придністров’я, думаю, не без підстав, побачило в новому законодавстві зазіхання на свій суверенітет. Якщо для ведення зовнішньоторговельних операцій необхідно отримувати молдавський штамп, то тоді і для всіх інших видів діяльності також треба буде отримувати схвалення Кишинева. Отже, лідер Придністров’я — Ігор Смірнов — і його режим ввели, як називають її молдавани, автоматичну блокаду, яка забороняє імпорт і експорт товарів у Придністров’ї. Адже якщо навіть товари ввозяться до Придністров’я, то вони все одно повинні пройти через молдавську митницю.

— Які можуть бути наслідки цієї кризи?

— Україна у своїх діях отримала значну підтримку з боку США та Європейського Союзу. З іншого боку, Росія, а також деякі московські коментатори, виявилися на боці придністровського режиму і, смію передбачити, навіть тиснули на Україну з метою перешкодити втіленню в життя положень молдовсько-української угоди. Уряд Ющенка проявив себе доволі рішуче в даному питанні. Головне питання зараз: які будуть результати виборів в Україні? Чи відбудуться кадрові зміни в уряді? Чи й надалі Україна підтримуватиме угоду? Ймовірно, час відповість на всі ці запитання.

— Чи здатна Молдова піти на якісь поступки Придністров’ю?

— Я думаю, що всі поступки, які були можливі з боку молдавської влади, вже зроблено, і їм вже немає чого пропонувати. Молдавани оголосили, що не мають намір отримувати фінансових переваг внаслідок нових змін у законодавстві. Тут питання для них, швидше за все, принципове. І відмовлятися від цього принципу вони не будуть.

— Чи схожа ситуація навколо Придністров’я на інші подібні конфлікти в колишньому СРСР, наприклад, в Абхазії чи Південній Осетії?

— Головна схожість полягає в тому, що Москва підтримує всі три вказаних вами режими. Головна відмінність — у тому, що на відміну від Придністров’я, Осетія й Абхазія мають спільний кордон із Росією. Тому для забезпечення життєздатності придністровського режиму дуже необхідна співпраця з Україною. Тут, звичайно, можна поставити запитання: чому українці не зважувалися весь цей час підтримати Молдову, тим самим піддавши Придністров’я тиску? Навіщо Україні потрібен форпост Росії біля свого південного кордону, та ще й із присутністю російських військ?

— І якими можуть бути причини цього?

— Існує безліч пояснень, але я вважаю, що єдиним геополітичним фактором є тиск, що чинить Росія. Росія може погрожувати Україні припиненням поставок або різким підвищенням цін на російські енергоресурси, що надходять до України. Крім геополітики, треба враховувати також особистий фактор: чи є в України лідери, яким вигідне існування Придністров’я?

Washington ProFile
Газета: