Мубарак шукав у Москві не лише підтримку ядерної програми...
Президент Єгипту Хосні Мубарак вдруге за останні два роки відвідує Москву. І якщо перша з цієї серії зустріч з президентом Росії Володимиром Путіним (в кінці травня 2005 року) стосувалася іракської проблеми, то нині переговори велися щодо близькосхідного конфлікту й відродження єгипетської програми ядерної енергетики після 20-річного її заморожування. Єгипет розпочав цю програму ще у 1970-х роках, але полишив її 1986 року після Чорнобильської аварії. За інформацією російських джерел, Єгипет має намір побудувати чотири атомні станції.
Також цей візит може розглядатися як посилення дипломатичної та комерційної ролі Росії на Близькому Сході, де російська сторона як учасник «дипломатичного квартету» поряд з ООН, ЄС і США, бере участь у врегулюванні близькосхідного конфлікту. Підводячи підсумки візиту, Володимир Путін визначив Каїр як ключового регіонального партнера для Москви й підкреслив, що Єгипет може зіграти «провідну роль у встановленні контактів між Палестиною й Ізраїлем та забезпеченні необхідного порозуміння». Не виключено, що візит може викликати певне роздратування у США, оскільки крім переговорів з ядерної енергії йшла мова про готовність єгиптян закупати зброю у Росії, а не у їхніх традиційних американських постачальників. То ж чи не є це взагалі переорієнтацією Єгипту в бік Москви?
«Ваша конституція лише дозволяє два терміни, а це — імітація американців. Ви критикуєте американців, і водночас наслідуєте їх, — сказав президент Мубарак, котрий очолює Єгипет із 1981 року, часу вбивства президента Анвара Садата. — Вирішуйте самі, однак Росія має потребу в Путіні». Власне Володимир Путін став першим російським лідером, котрий відвідав Єгипет минулого року майже після сорокарічної перерви. Можна пригадати, що свого часу Єгипет був ключовим союзником Радянського Союзу в холодній війні, поки Садат не перейшов на бік суперників СРСР в середині 1970-х років.
Єгипетський президент відзначив, що Росія за Володимира Путіна «відновила інтерес до близькосхідних проблем і свій вплив у регіоні». «Зараз Путін дуже активний, добре розуміє ситуацію і у світі, і в нашому регіоні», — сказав Мубарак. За словами Хосні Мубарака, вже почалися переговори щодо двосторонньої угоди про вільну торгівлю. Один із обговорюваних проектів —створення в Єгипті російської особливої промислової зони. Єгипетський лідер відзначив, що ростуть інвестиції з Росії в економіку його країни, а також збільшується число російських туристів. 2006 року в Каїрі був побудований перший на Близькому Сході російський університет. Крім того, компанії з Росії братимуть участь у тендері на будівництво першої атомної електростанції в Єгипті.
Глава «Роспрома» Борис Альошин повідомив, що проект індустріальної зони для російських виробників у Єгипті буде готовий у першому кварталі 2007 року. Єгипетська сторона виділить під проект територію площею мільйон квадратних метрів. За його словами, росіянам не дадуть преференції в торгівлі, однак запропонують податкові пільги. Крім того, Альошин заявив, що в Росії є шанс на перемогу в тендері на будівництво АЕС у Єгипті. За підсумками зустрічі із президентом Єгипту Володимир Путін наголосив, що за вісім місяців 2006 року обсяг торгівлі між Росією та Єгиптом перевищив $1,6 мільярда, збільшившись у порівнянні з аналогічним періодом 2005 року на 52%.
Можна констатувати, що попри увесь колишній скепсис стосовно відновлення російських позицій у близькосхідному регіоні, команді Путіна поволі це вдається. Російське загравання з арабським світом цілком може стати ключем до дверей, котрі відкриють їй шлях до відновлення її світового статусу наддержави. У цьому сенсі «путінці» віртуозно розіграли невдоволення арабів підтримкою США Ізраїлю у його конфлікті з палестинцями. Американцям є над чим задуматися за такого розвитку ситуації. Оскільки мова йде не лише про просування через Єгипет близькосхідних російських інтересів. Для Сполучених Штатів ситуація є набагато складнішою. Не виключено, що американці можуть спостерігати початок процесу втрати свого ключового союзника на Близькому Сході, яким протягом кількох десятиліть був для них Єгипет.
У такому разі може почати рушитися вся система близькосхідної безпеки, котру Сполучені Штати так планомірно й методично вибудовували у регіоні. Якщо ж єгипетська сторона вирішить остаточно переорієнтуватись на просування російських інтересів на Близькому Сході, то Вашингтон втратить тут свого стратегічного союзника. Багато в чому подібне зближення Єгипту і Росії можна пояснити невдоволенням обох сторін гегемонією США у світовій політиці. Можливо, в Каїрі вважають, що відродження Росії дозволить Єгипту повернутися до політики лавірування між наддержавами? Однак тут існує декілька «але». По-перше, за усіх політичних потуг росіян економічний стан їхньої країни дуже далекий від омріяного ним статусу. По-друге, чи замислювався президент Мубарак над тим, що гра «і вашим — і нашим» може позбавити Єгипет фінансової допомоги Вашингтону, яка на сьогодні, ні багато ні мало, складає майже два мільярда американських доларів?
Утім, хоча Хосні Мубарак радить Путіну не лишати свою посаду, сам він нині активно розчищає шлях до великої політики своєму правонаступнику — сину Гамалю Мубараку, оскільки сам планує полишити президентську посаду 2011 року. План подібної передачі влади реалізується поступово, але планомірно. Так, Гамаль Мубарак уже став заступником батька в керівництві правлячої Національно-демократичної партії (НДП). Власне, ще однією, прихованою метою візиту стало узгодження плану відвідин Москви партійною делегацією НДП, котру очолюватиме Мубарак-молодший. Між тим плани президента Єгипту значно ширші, аніж відновлення партнерських взаємин із Кремлем. Його інтереси простягаються набагато далі — до другої країни, котра претендує на статус наддержави — Китаю. Тому саме до Пекіна відправився президент Мубарак після відвідин Москви.
Очевидно, що намагаючись зблизитися з претендентами на звання наддержав, Єгипет збирається посилити свою роль лідера арабського світу, яку свого часу сильно похитнула кемп-девідська угода з Ізраїлем. Водночас, пробуючи вирватися з фарватеру тяжіння американської політики, Каїр дуже ризикує, оскільки саме пріоритетні відносини зі США дозволили йому стати лідером у сфері туризму в близькосхідному регіоні й відлякували ісламських екстремістів від переходу за межу розгортання джихаду проти правління Хосні Мубарака. Навряд чи у Вашингтоні схвально віднесуться до спроб єгипетського керівництва розіграти карту «політичної двовекторності». Оскільки зміна пріоритетів в єгипетській зовнішній політиці може привести до неминучого перегрупування сил у всьому близькосхідному регіоні й вплинути на безпеку Ізраїлю, політичним патроном якого вже багато десятиліть виступає Вашингтон...
