Найбільша і найважливіша частина виховання кожного — це те, що ми даємо собі самі.
Едвард Ґіббон, британський історик, член Парламенту Великої Британії

Національне щастя

Як його забезпечують у Бутані
8 червня, 2010 - 00:00

Королівство Бутан, розташоване на схилах Гімалаїв по сусідству з Китаєм та Індією, відоме у світі своїм безпрецедентним кроком — забороною продажу сигарет! Маленька високогірна країна, у якій медичне обслуговування безкоштовне, вирішила не субсидіювати шкідливі звички. І що цікаво, такий ефективний захід із охорони здоров’я був ініційований самими мешканцями — буддистами, для яких куріння — це гріх. Заборона продажу сигарет та обмеження куріння в громадських місцях — не єдине, що варто перейняти в Бутану. Для любителів екологічно дружнього способу життя Бутан — гідне місце для відвідин. У Королівстві особливе ставлення до Матінки-Землі. Тут рослини та тварини — живі істоти. Тут не використовують хімічні добрива і практикують принципи «зеленої» економіки. Тут уже давно виміряють розвиток країни за рівнем зростання національного щастя, а не валового внутрішнього продукту. Як цього вдається досягти цій маленькій країні, «Дню» розповів міністр охорони здоров’я Королівського уряду Бутану Занглей ДУКПА, який брав участь у 63-ій Генеральній Асамблеї ВООЗ у Женеві.

 

— Прочитавши чимало матеріалів про Вашу країну, мене дуже вразив той факт, що Ви змогли підняти середню тривалість життя з 37-ми років у 1962 році до 66-ти років у 2005 році. Скажіть, будь ласка, як вашій країні вдалося за такий короткий проміжок часу добитися таких успіхів? Адже це питання зараз дуже актуальне і для України, котра переживає демографічну кризу, посилену надмірним споживанням алкоголю та тютюну, котрі скорочують тривалість життя.

— Знаєте, Ганно, по-перше, нашій країні дуже поталанило з королями, адже іноді мудрий король набагато кращий за будь-яку демократію. Окрім того, в нас ще й дуже гарний уряд, що в поєднанні дозволяє мені сказати, що однією із запорук успіху були розумні лідери. Головним завданням для них є не самозбагачення, а забезпечення добробуту населення. Але це лише перший фактор.

По-друге, Бутан — маленька країна, це наша перевага. Нею набагато легше керувати, впроваджувати зміни. Населення Бутану на сьогодні складає близько 700 тис. чоловік. Також в нашій країні є певний план розвитку сім’ї, разом із наданням безкоштовної невідкладної медичної допомоги.

Наш четвертий король отримав трон 1972 року, коли йому було лише 16 років. 1974 року, коли йому виповнилося 18 років, у своїй промові до бутанців під час коронації він зазначив, що ми не маємо бути під впливом ВВП, орієнтуватись лише на зростання ВВП як на один із головних показників розвитку країни, а маємо також сконцентрувати увагу на соціальній, екологічній, духовній сферах тощо. Тому основним показником розвитку країни має стати зріст внутрішнього національного щастя (ВВЩ), а не ВВП. Саме тому вся його майбутня політика була побудована на філософії зростання національного щастя в країні. Навіть модернізація країни та розвиток її в економічній сфері, включаючи монетизацію, проходили під егідою цієї філософії. Я не пам’ятаю, чи 37 років, як ви стверджуєте, чи 45 — була середня тривалість життя в країні на той час — але в будь-якому випадку це було неправильно. Деякі подають цифру 37, але вона мені здається спекулятивною, в деяких книжках я зустрічав цифру — 45, але на той час в нас не було достовірних даних і нормальної статистики. Тепер же я з впевненістю можу сказати, що в Південній Азії середня тривалість життя складає 66,6 р., а в Бутані ця цифра ще вища і доходить до 70-ти років.

— Бутан — чи не єдина країна в світі, де у 2004 році повністю заборонено продаж сигарет. Мені як українці важко уявити, щоб, скажімо, український уряд чи президент одного дня просто заборонили продаж тютюнових виробів, адже українське суспільство ще морально не готове до такого кроку. Скажіть, будь ласка, як вам вдалося цього досягти?

— Ви знаєте, я думаю, що тут дуже важливу роль відіграють соціальний, культурний та релігійний аспекти життя. Нам вдалося заборонити виробництво, культивацію та продаж тютюнових виробів, але ми не можемо заборонити куріння як явище.

— Тобто люди можуть купувати сигарети, скажімо, в Індії і курити їх у Бутані?

— Так, але людина не може курити їх в громадських місцях. Тобто, якщо ти хочеш вбивати себе — будь-ласка, але не інших. Але я хочу, щоб ви зрозуміли інше. Ця заборона не була чимось, що було нав’язано урядом. Так, звичайно, керівництво країни відіграло свою роль у впровадженні цих заборон, але сама пропозиція такої заборони була від людей, від народу. Адже, окрім того, що куріння шкодить здоров’ю, воно ще й заборонено нашою релігією — буддизмом. Пропозиції щодо заборони надійшли з усіх 20-ти територій, на які поділена наша країна, і вони всі були одностайні в тому, що продаж сигарет потрібно забороняти. Національна Асамблея легко підтримала цю ініціативу, адже вона виходила від самих людей.

Курці можуть привозити з собою сигарети. Так, скажімо, якщо ти не бутанець, чи не сповідуєш буддизм — ти можеш привозити собі сигарети, чи замовляти їх, але за сигарети доведеться сплачувати величезний податок. Якщо ж людина захоче привезти більше дозволеної норми і буде спіймана на цьому — її будуть судити і накладуть величезні штрафи за це.

— Наскільки такі антитютюнові заходи ефективні? Який рівень поширеності тютюнокуріння сьогодні в Бутані, скажімо, в містах, де рівень куріння вищий?

— Менше 2% — такі дані нещодавно проведеного дослідження.

— Одним із головних питань на 63-й Генеральній асамблеї ООН стало обговорення глобальної проблеми надмірного споживання алкоголю та алконапоїв, особливо серед молоді. Нарешті делегації навіть затвердили Глобальну стратегію боротьби з негативними наслідками споживання алкоголю. Скажіть, будь ласка, чи існує така проблема в Бутані?

— Взагалі-то така проблема існує, особливо серед молоді. І з цією проблемою важко боротися, тому що, як би це не здавалося дивним, — це частина культури. Так, серед чоловіків прийнято приходити в гості з алкоголем домашнього виробництва, який на нашій мові має назву «Ара» і виробляється з рису та інших зернових. Особливо це стосується Півдня та Південного Сходу країни. Як кажуть наші люди, — якщо ти знаєш як правильно пити — то це ліки, якщо ж не вмієш пити — це отрута (сміється).

Ми не видаємо ліцензії на продаж та виробництво алкогольних виробів закладам, які розташовані поблизу медичних, освітніх та релігійних установ. Звичайно, в нас також заборонений продаж алкогольних виробів особам до 19 років. Окрім того, в нас заборонений продаж алкоголю по вівторках та п’ятницях, а також вранці — до 13 години дня. Але, знову ж таки, ми лише розробляємо програму на основі досліджень по боротьбі з алкоголем, і те, що було зроблено — це лише базові початкові кроки. Звичайно, це спричиняє певні економічні проблеми, але громадське здоров’я набагато важливіше за будь-яку економіку.

— Тут виникає запитання про спроможність купувати шкідливі продукти. Яка середня заробітна плата на місяць в Бутані, наприклад, в столиці?

— Близько 400—500 доларів США.

— Як на мене, непогано...

— У нас вважають, що Бутан — найбагатша країна в Південній Азії.

— Я була вражена, що під час вибудовування економічної стратегії вашої держави особливо брали до уваги охорону навколишнього середовища... Так, наприклад, я прочитала, що у вас заборонено вбивство будь-яких тварин та використання хімікатів...

— Так, але, знову ж таки, — це закладено в основі нашої релігії, адже будь-які живі істоти, навіть квіти — священні. Отже, якщо ти зрубуєш дерево — ти його вбиваєш, або якщо ти розчавлюєш комаху — це також вбивство, адже в них є таке саме життя.

— Ви могли б коротко розповісти, на чому базується політика зростання національного щастя Бутану, що є його «трьома китами» ?

— Наша політика зростання національного щастя базується на чотирьох основних принципах. Перший принцип ѓрунтується на стабільності й рівності економічного зростання. У нас є багаті природні ресурси, але вони повинні розумно використовуватися, щоб в майбутньому так само стабільно приносити свої плоди та рівно розподілятися між усіма громадянами. Тобто економічні вигоди мають бути постійними та рівними. Це лежить в основі першого принципу.

Другий принцип полягає в збереженні та розвитку нашої культури. Він базується на тому, що культура має бути об’єднуючою силою суспільства, яка створює гармонію у ньому. Бутан — невелика країна, розташована поруч із Китаєм. І наша культура є нашою армією — тим, що тримає нас разом і дозволяє об’єднуватися на захист нашого суверенітету.

Третій принцип полягає в збереженні нашої матінки-природи, яка дала нам життя, а саме збереженні та захисті навколишнього середовища, щоб жити в гармонії з природою та екосистемою.

І четвертий принцип, без якого неможливо побудувати щастя, полягає в наявності гарного керівництва країни. Якщо в країні слабкий уряд — перші три принципи не зможуть ефективно працювати, саме тому четвертий принцип полягає в тому, що в нас гарний уряд. Четвертий принцип поділяється в свою чергу на 9 складових, які також поділяються на 72 показники. Так от, здоров’я є однією зі складових.

Щодо захисту навколишнього середовища — 74% нашої території вкриті зеленню, і однією із задач на сьогодні є те, що 64% загальної площі країни повинно бути вкрито лісами. Ми розуміємо, що природа є дуже вразливою. Так, звичайно, ми могли б зруйнувати багато всього бульдозерами і побудувати щось на тих місцях, і це, можливо, навіть було б краще з економічної точки зору. Але ми розуміємо, що екологія та захист навколишнього середовища набагато важливіші за економічний аспект. Тому ми не зважаємо на те, що нам більше коштів вартує бути екологічно дружними до природи, ніж просто витрачати природні ресурси, щоб наші діти могли жити в кращому та безпечнішому місці.

— На жаль, наш уряд більше турбується про ВВП, ніж про ВНЩ (внутрішнє національне щастя)...

— Коли за основу береться нав’язаний капіталістичними країнами та корпораціями ВВП — головним пріоритетом стає отримання максимального прибутку та розвиток ринку, але ж ніяк не щастя нації. Знаєте, який приклад на найпримітивнішому нижчому рівні у нас зазвичай наводять, щоб показати різницю між запропонованим капіталістами ВВП, ключовим моментом якого є збагачення, та нашим ВНЩ (сміється). Якщо ти приготував собі сам вечерю і з’їв — це ВНЩ, якщо ж пішов вечеряти до ресторану — це ВВП. Я не кажу, що ВВП як показник поганий, але він повинен бути лише одним із показників, але ж ніяк не основним.

Ганна ГОПКО, спеціально для «Дня»
Газета: