«Новий шанс для тих, хто шанує демократію»

Досить несподіваними виявились результати президентських виборів в Ірані, що відбулися минулої п’ятниці. На цих виборах у першому турі переміг реформатор-центрист 65-річний Хасан Рухані, котрий набрав 50,7 відсотка голосів. Як уже писав «День», до президентських виборів було допущено вісім кандидатів, серед яких переважно домінували консерватори. І ставлеником верховного лідера Ірану Хаменеї, який де-факто керує країною, вважався секретар Вищої ради національної безпеки 48-річний Саїд Джалілі. Однак буквально за декілька днів до голосування перемогу пророкували саме реформаторові Рухані.

Цьому сприяла, як відзначають оглядачі, передусім, виборча кампанія реформатора-центриста під назвою «надія та розсудливість», у перебігу якої він намагався достукатись до традиційних консерваторів і налаштованих на реформи виборців. Крім того, з виборчих перегонів зійшов ще один представник реформаторського крила — екс-віце-президент Мохаммад Реза Ареф. Зрозуміло, це поліпшило шанси Рухані, оскільки реформатори перестали конкурувати між собою. Але, мабуть, чи не найповнішим чинником, який посприяв його перемозі, була підтримка двох колишніх президентів Хатамі й Рафсанджані, останнього, до речі, не допустили до виборів.

Під час своєї кампанії Рухані говорив про реформи, не загрожуючи верховному лідерові Ірану чи його інститутам, продуктом яких він є. Колишній секретар вищої ради національної безпеки обіцяв більше особистої свободи і навіть пообіцяв, що звільнить політв’язнів і заарештованих журналістів. Рухані обіцяє також поліпшити стан економіки, зменшити безробіття і як колишній переговірник з ядерних питань заявив, що послабить напруженість між Іраном і зовнішнім світом, знявши питання санкцій щодо Ірану через ядерну програму.

Одразу після проголошення результатів виборів новообраний президент оприлюднив заяву, в якій назвав свою перемогу «новим шансом для тих, хто шанує демократію, співпрацю та відкритий діалог». Він подякував Богові за те, що «знову сонце розсудливості та поміркованості сяє над Іраном і посилає світові голос єдності й злагодженості цієї країни».

У неділю десятки тисяч мешканців Тегерана вийшли на вулиці, щоб відзначити перемогу Рухані. Вулиці іранської столиці буквально заполонив червоний колір, який є символом кампанії Рухані. До речі, духовний лідер Ірану аятола Хаменеї уже привітав Хасана Рухані з перемогою. Отже, 3 серпня новообраний президент складе присягу перед парламентом і приступить до виконання своїх обов’язків.

Коментуючи результати виборів, у Білому домі висловили стурбованість «недостатньою прозорістю процедури виборів», проте водночас заявили про готовність до прямого діалогу з Тегераном з питання іранської ядерної програми. «Адміністрація президента Барака Обами сподівається, що «іранський уряд прислухається до волі іранського народу і буде ухвалювати відповідальні рішення, які створюють краще майбутнє для всіх іранців», — наголосив у своїй заяві прес-секретар Білого дому. У свою чергу, президент Росії Володимир Путін запропонував Хасану Рухані зміцнювати зв’язки з Москвою. Прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу звернувся до міжнародного співтовариства із закликом продовжувати чинити тиск на іранську владу, щоб змусити її згорнути ядерну програму. У Парижі висловили «готовність працювати» з новим керівництвом Ірану, тим часом як британський «Форін-офіс» закликав Рухані «дотримуватися нового курсу», нагадавши про міжнародну стурбованість діями Тегерана в ядерній галузі й ситуацією з правами людини. Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун висловив свої привітання і закликав Іран відігравати «конструктивну роль у регіональних та міжнародних справах». У Сирії, де два роки триває громадянська війна, опозиційна коаліція висловила сподівання на те, що Рухані покладе край підтримці Іраном президента Башара аль-Асада.

На думку спостерігачів, стримана реакція світової спільноти зумовлена тим, що реальна влада в Ірані залишається в руках духовного лідера та його консервативного оточення. Одним із головних обіцянок Рухані в ході передвиборчої кампанії було домогтися зняття міжнародних санкцій, пов’язаних з іранською ядерною програмою. Напередодні в Тегерані лунали заклики звільнити політичних в’язнів. Судячи з усього, Рухані ставиться до цієї ідеї прихильно. «Нації, які сповідують демократію та відкритість, тепер повинні розмовляти з іранським народом шанобливо і визнавати права Ісламської республіки», — заявив Хасан Рухані.

КОМЕНТАР

Олександр БОГОМОЛОВ, директор Центру близькосхідних досліджень:

«БУДЬ-ЯКЕ ПОКРАЩАННЯ СИТУАЦІЇ В ІРАНІ ТА ПОМ’ЯКШЕННЯ ВІДНОСИН ІРАНУ ІЗ ЗАХОДОМ ПІШЛО Б УКРАЇНІ НА КОРИСТЬ»

— Тут треба зважати на те, що Іран не має повноцінної демократії. Бо не може бути повністю демократичною система, в якій є інститути влади, що перебувають поза межами виборної системи. Але, гадаю, ісламське керівництво не може не зважати на те, що внаслідок своєї доволі агресивної політики в регіоні і на широкій світовій арені країна наразилася на низку проблем, передусім внутрішніх. Унаслідок санкцій для пересічного іранця життя стає дедалі складнішим. Економічне становище в країні дуже погане, і Іран опинився на межі дуже серйозної кризи.

Якби консерватори на чолі з самим духовним лідером мали на те волю й бажання, то могла б повторитися така сама ситуація, яку ми спостерігали на попередніх президентських виборах. У той чи інший спосіб вони могли би просунути якогось консерватора чи взагалі витиснути будь-яких умовно поміркованих лібералів зі списку кандидатів. Це було в їхній компетенції.

Крім того, немає єдності в таборі консерваторів. Там існують внутрішні дуже серйозні протиріччя. Країна, нарешті, має якось вийти з такої патової ситуації, в якій вона опинилася. Я думаю, що ситуація була дещо зрежисована. Хоча б такого голосування не було, якби не було попиту більшості іранців на все-таки поміркованішого лідера. Ми спостерігали, що цей тренд проявився раніше у вигляді невдалої «зеленої» революції на попередніх виборах. У стані, в якому нині перебуває Іран, він не витримав би чергової кризи. Рухані, хоч його називають реформатором, насправді далеко не найпотужніший і не найвпливовіший ліберал в істеблішменті. Він близький до Хомейні та його прибічників. Тобто він та людина, яка має коріння в тому самому істеблішменті. Можна сказати, що це компромісна фігура.

— Як пояснити такий факт, що йому вдалося перемогти в першому турі?

— Іранські виборці поставилися доволі реалістично до вибору, якого насправді, по суті, не було. Люди, які хотіли голосувати за ліберального кандидата, іншої кандидатури не мали. Всі провідні постаті в країні підписалися за Рухані й віддали, умовно кажучи, свої голоси. Можна сказати, що опозиція висунула єдиного кандидата, якщо описувати ситуацію в наших реаліях. Опозиція змушена була це зробити.

— Як ми знаємо, уже колишній президент Ахмедінежад зробив багато обіцянок на виборах, але ситуація в країні за його президентства лише погіршувалася. Чи вдасться новообраному президентові Ірану виконати свої обіцянки?

— Надто глибоко занурився Іран у свої проблеми і на міжнародному, і регіональному рівні. І якщо прослухати арабські коментарі, то ставлення до Ірану дуже негативне. Іран, м’яко кажучи, не популярна країна серед своїх сусідів. Ідеться навіть про спонсоровану Іраном шиїтсько-сунітську війну. Погіршення ситуації в Іраку прямо пов’язують із впливом Ірану. Сирійська опозиція прямо про це каже, і її підтримують інші сунітські арабські країни, що зараз ідеться про іранську агресію проти Сирії, хоч вона є опосередкованою через спонсоровану Іраном «Хізбаллу».

— Чи зможе новий президент вийти з цієї ситуації?

— Це велика проблема. Річ у тім, що президент, попри те, що він наобіцяв, фактично має дуже обмежені повноваження. Це найвища виборна посада. Але над цією посадою залишається багато функцій, які для неї недоступні. Ахмадінежад намагався отримати більше влади, через що, власне, й зазнав поразки. Його ставленика навіть не включили до списку кандидатів. Він відчував неповноцінність президентства. Очевидно, що керована президентська посада такою й залишиться надалі.

Частиною обіцянок Рухані є поліпшення відносин із Заходом. Насправді зовнішню політику Ірану президент не визначає. Це, напевно, означає одне: чи він сподівається, чи, може, вже існує консенсус між ним та ісламським керівництвом країни — духовним лідером і його оточенням щодо того, що щось потрібно змінювати, наприклад, покращувати відносини із Заходом. Проте — як це зробити, коли було багато негативного. Це дуже складно.

— Як в Україні доцільно сприймати результати виборів в Ірані?

— Будь-яке покращання ситуації в Ірані і пом’якшення відносин Ірану із Заходом пішло б Україні на користь. В Ірані ми маємо безпосередні економічні й політичні інтереси. Іран є величезним постачальником газу. Тому нормалізація було б корисною для України, яка зацікавлена в джерелах постачання газу до Європи. Крім того, Іран є частиною ринку. Тому вихід Ірану з-під санкцій відкриває можливості для збуту української продукції. Ліберальний режим в Ірані — це краще, ніж неліберальний, а якби був демократичний — то це було б ще краще. Але наразі цього очікувати не доводиться...