Про межі свободи

Американський медіамагнат Руперт Мердок прийняв рішення припинити випуск таблоїду News of the World (NоW). Друга за накладом у англомовному світі газета опинилася в центрі скандалу у зв’язку з незаконним прослухуванням телефонів. Він заявив: «Загалом і в цілому, дії декількох людей, членів професійного трудового колективу, знищили ту довіру, яку читачі мали до газети News of the World. Ми дійшли невтішного висновку, що слід вжити суворих, але необхідних заходів. Ми вирішили закрити газету й припинити публікації з неділі» (10 липня. —Авт.).

ПІДКУП ПОЛІЦЕЙСЬКИХ І НЕЗАКОННЕ ПРОСЛУХОВУВАННЯ

Як виявилося, працівники газети купували інформацію в поліції й прослухували телефони родичів загиблих британських солдатів у Афганістані та жертв терактів у лондонському метро. Найбільший суспільний резонанс викликало повідомлення, що найнятий газетою сищик стирав повідомлення в мобільнику зниклої дівчинки. Останній випадок викликав особливе обурення. У пресі з’явилися повідомлення, що репортери NOW отримали 2002 року незаконний доступ до мобільного телефону зниклої дівчинки Міллі Даулер, яку після викрадення було вбито. При цьому з телефону 13-річної школярки видалялися повідомлення, щоб ящик голосової пошти не був переповнений. Це дало її батькам і слідству привід сподіватися на те, що Міллі жива. Вона зникла в березні 2002 року, її останки виявили через півроку. У червні цього року за звинуваченням у вбивстві Міллі Доулер було засуджено охоронця нічного клубу Леві Белфілда.

Це вже не перший скандал, пов’язаний з журналістами газети. Усе почалося 2005 року з травми коліна принца Вільяма. Тоді популярний британський таблоїд News of the World, що входить до імперії Мердока, розповів про цю закриту інформацію своїм читачам. Поліція провела розслідування, за підсумками якого 2007 року були засуджені до ув’язнення редактор відділу придворної хроніки Клайв Гудман, засуджений на чотири місяці, та приватний детектив Глен Малкейр, засуджений на шість місяців, які дістали доступ до мобільних телефонів свити принца. Прослуховувати телефони, згідно із законом, можуть лише спецслужби й лише після отримання ордера. Уже не здається такою неймовірною цифра 3 тис. (за іншими даними 7 тис.) зламаних телефонів політиків і знаменитостей, про яку 2009 року повідомляла лондонська The Guardian.

Серед імовірних жертв надмірної цікавості репортерів британські ЗМІ називають членів королівської родини, колишнього прем’єр-міністра Гордона Брауна, нинішнього мера Лондона Бориса Джонсона (який на момент прослухування був міністром освіти в тіньовому кабінеті), головного тренера Manchester United сера Алекса Фергюсона, відомого футболіста Пола Гаскойна, фотомодель Ель Макферсон і актрису Сієну Міллер. За позовом останньої суд виніс ухвалу, що зобов’язала телекомунікаційну компанію Vodafone надати слідству дані про те, хто намагався прослухати голосові повідомлення, залишені для Сієни Міллер на її телефоні. Четверо жертв журналістів NоW досягли позасудової згоди з виданням. Серед них і відомий видавець Макс Кліффорд, який, за деякими повідомленнями отримав компенсацію в 1 млн. фунтів стерлінгів, а актриса Сієна Міллер 100 тис. фунтів. Ще до скандалу на початку червня видання також офіційно вибачалося й заснувало фонд з капіталом у 20 млн. фунтів (32,5 млн. дол.), з якого виплачуватимуться гроші постраждалим.

Газета News of the World («Новини світу») видається з 1843 року. 2011 року інтернет-сервіс Mondo Times визнав видання англомовною газетою з найбільшим у світі накладом, що досяг 2,8 млн. примірників. Кожний випуск читали до 7 млн. людей. Вона належить до скандальних жовтих видань, спеціалізується на історіях про життя зірок, політиків і спортсменів, зокрема скандальних і провокаційних, а також про індустрію розваг (історії й чутки про поп-музику, телевізійні серіали тощо). 2000 року видання розв’язало кампанію антипедофілії, через яку постраждали однофамільці педофілів, викритих газетою. Серед інцидентів були зареєстровані атаки на житло підозрюваних і напади на них. Реакція читачів вийшла з-під контролю. Торішнього чемпіона світу зі снукеру (різновид більярду) Джона Хіггінса було звинувачено в участі в неіснуючих договірних матчах, вигаданих самою газетою.

Агресивної газети побоювалися через можливі дійсні або уявні викриття не лише зірки, а й політики. І ось тепер для них настав час зведення рахунків. Як повідомляє CNN, британський актор Х’ю Грант, чий телефон, імовірно, прослухувала News of the World, закликав читачів і рекламодавців бойкотувати видання корпорації News Corp. медіамагната Руперта Мердока, головним чином таблоїд NоW. Судячи з усього, його заклик почули. За даними CNN, рекламу знімають автовиробники Ford, Vauxhall, а також туроператор Virgin Holidays. На сайті телеканалу Sky News повідомляється, що їхній приклад наслідували Mitsubishi, Renault, The Co-operative Group і Lloyds Banking Group. І цей список продовжує розширюватися. На тлі скандалу медіаімперія News Corp. Руперта Мердока подешевшала приблизно на 1,7 млрд. дол., на 3,64%, до 45,89 млрд. дол. на американській біржі NASDAQ і на 3,61% — на австралійській ASX. Торік виручка холдингу становила 32,8 млрд. дол. Через скандал з таблоїдом під загрозою зриву опинилася операція з купівлі корпорацією Мердока телекомпанії British Sky Broadcasting (BSkyB). У квітні британський регулювальник у сфері телекомунікацій Ofcom схвалив операцію. Взамен Мердок погодився продати збитковий телеканал Sky News. Раніше операцію схвалила Європейська комісія. На запитання про те, чи можуть останні події вплинути на цю операцію, британський прем’єр-міністр сказав, що він не має наміру втручатися, оскільки рішення приймається міністром культури Джеремі Хантом. Як пише The Daily Mail, британська влада повідомила, що остаточне рішення про продаж компанії буде прийняте восени.

НОВА СИСТЕМА

Проблема набагато глибша, ніж покарання журналістів, редакторів і поліцейських за незаконні дії. На думку не лише політиків і відомих людей, а й простих громадян, які особливо постраждали, жовта преса абсолютно розперезалася. І влада вимушена на це реагувати. За словами Девіда Кемерона, нове суспільне розслідування, на чолі якого стоятиме суддя, має дати відповіді на запитання: чому перше слідство, проведене поліцією, зазнало повного фіаско, що саме відбувалося в редакції News of the World і чи користувалися подібною практикою інші ЗМІ. «Звісно, нове розслідування може розпочатися лише після того, як завершиться перше слідство, такий закон», — пояснив прем’єр-міністр. Він підкреслив, що друге розслідування має звернути особливу увагу на питання журналістської етики. За його словами, комісія зі скарг на пресу буде скасована. «Я думаю, що нам потрібна абсолютно нова система», — заявив британський прем’єр. Кемерон визнав, що самі політики винні в тому, що на незаконні прийоми в журналістиці в суспільстві дивилися крізь пальці.

У Англії розгорнулася велика дискусія щодо питань журналістської етики. У країні традиційно свобода слова вважається наріжним каменем демократії. За століття свободи преса настільки видресирувала владу, що будь-які, навіть незначні, обмеження сприймаються вкрай болісно. Навіть неминуча в період Другої світової війни цензура стосувалася лише технічних деталей: вказівок на місця дислокації військ, їхньої чисельності, номерів військових частин, особливостей проведення бойових операцій, прізвищ і звань командирів, окрім найвищих, назв населених пунктів у зоні воєнних дій тощо. Коментарі завжди були вільні й жодній цензурі не піддавалися.

У обговоренні скандалу з News of the World не ставиться питання про те, що можна писати, а що ні. Писати можна, але аргументовано, на основі фактів. У першу чергу, звертається увага на дозволені й недозволені методи збирання інформації. Ніхто не може порушувати закону, навіть заради сенсації. Друга проблема: де межа між приватним життям і суспільним інтересом. Жодним законодавчим актом це встановити неможливо, тим паче що громадські діячі й політики в Англії давно змирилися з тим, що суспільство цікавить усе. До того ж, саме жовта преса часто висвічувала й робила суспільним надбанням непоказні справи політиків, їхню корупцію, відхилення від моральних норм. Є суспільний запит на інформацію, преса на нього відповідає. Тому жовті ЗМІ житимуть. Характерна деталь лондонського громадського транспорту, в першу чергу метро: під час поїздки на роботу дуже багато людей читають саме жовті газети. Виходячи, їх не забирають з собою, а залишають у вагоні. Інші пасажири мають можливість їх також прочитати. Та й коштують такі газети набагато дешевше, ніж ті, що в Британії називають серйозними. Наклад знаменитої The Times приблизно в 5,6 разу менше, ніж у News of the World або братської The Sun, що, певна річ, позначається на ціні номера.

У той же час, очевидно, що залишати все без змін не можна. Зрозуміло, що норми журналістської етики потребують перегляду. І це справа не лише журналістів, хоча їхня в першу чергу, а й власників газет, теле- та радіоканалів.

Зважаючи на традиції англійської преси, певні висновки зі скандалу будуть зроблені. Свого часу в США була також дискусія про те, що можна й чого не можна друкувати. Там стояло не менш гостре питання про так звані державні інтереси. Газета The New York Times отримала зведення про підготовлюваний десант кубинських емігрантів —противників Фіделя Кастро. Матеріал зняли зі шпальти на прохання ряду високопоставлених чиновників Білого дому. Їхня аргументація зводилася до того, що публікація завдала б шкоди державним інтересам. Ця подія викликала запеклу дискусію, в якій узяв участь і президент Джон Кенеді. Його промова в Національному клубі друкованих ЗМІ стала важливою віхою в розвитку свободи преси й слова в Америці. Президент чітко визначив, що суспільний інтерес і важливість вагоміше, ніж чиновницькі уявлення про державні інтереси. Лише журналісти повинні вирішувати, що публікувати, а що ні. І ніхто не може їм у цьому перешкоджати. На думку Джона Кенеді, The New York Times зобов’язана була опублікувати матеріал і тим самим, можливо, запобігла б фіаско американської політики. А це набагато важливіше, ніж помилково зрозумілі чиновниками державні інтереси.

Наступним був уотергейтський скандал, що призвів до відставки президента Річарда Ніксона. Цікаво, що Верховний суд США, вирішуючи питання про можливість продовження викривальних публікацій у газетах The New York Times і The Washington Post, що звинувачують президента в незаконних діях, керувався саме результатами дискусії в Національному клубі друкованих ЗМІ та промовою президента Кенеді. Ще одним, на наш погляд, не менш важливим, висновком з дискусії було рішення про велику відповідальність преси за публікації та доказовість наведених фактів. Жовта преса залишилася такою ж, як і була, але в США дуже уважно ставляться до того, як подаються факти, їхньої достовірності й способів отримання. Судові справи відносно рідкісні, але вердикт на користь позивача часто слугує звинувачувальним вироком газеті або телеканалу. Їм припиняють довіряти, а отже, не розміщують рекламу. Наслідки очевидні.

На думку Костянтина Еггерта, колишнього шеф-редактора московського бюро Російської служби ВВС, серйозних політичних наслідків ця справа не матиме. «Буде розслідування. Ймовірно, будуть звільнені або покарані конкретні репортери. Можливо, позбудеться своєї посади Ребека Брукс, яка була головним редактором News of the World в період, коли відбувалася історія з Міллі Даулер. Але це не призведе до зміни законодавства у Великій Британії. Головним елементом британського законодавства у сфері ЗМІ залишається поняття так званого суспільного інтересу, яке трактується юристами й судами дуже широко та включає з себе, умовно кажучи, все від розслідування корупційних скандалів у парламенті до справ, пов’язаних з шоу-бізнесом. Це свого роду форма захисту свободи інформації й права громадян на інформацію».

Напевно, це так. Ніхто навіть у думках не може зазіхати на свободу слова в Англії. Але, як сказав Альбер Камю, свобода — це, в першу чергу, не привілей, а обов’язки. Їхнє чітке розмежування і є найголовнішим результатом тієї роботи, що зараз проводиться на британських островах. Адже справа не в персоналіях, а в принципах.

ДОВIДКА «Дня»

До медіаімперії Руперта Мердока News Corp., окрім News of the World, входять британські газети The Sun, The Times, The Sunday Times, американські The Wall Street Journal, New York Post, а також телеканали Fox News.