Кожний нарід може лише тоді духовно і фізично розвиватись і рости, якщо його громадяни користуються повною свободою совісті, думки, слова та зібрань.
Михайло Сорока, український політичний діяч, дисидент, член ОУН

Пропагування по-українськи

Київ пояснив у Давосі, куди йтиме Україна
30 січня, 2007 - 00:00
НЕФОРМАЛЬНЕ СПІЛКУВАННЯ ПІСЛЯ ЛАНЧУ (ЗЛІВА НАПРАВО — АРСЕНІЙ ЯЦЕНЮК, ВІТАЛІЙ КЛИЧКО, ЄВГЕН МАРЧУК) / ФОТО НАДАНЕ ФОНДОМ ВІКТОРА ПІНЧУКА ВІКТОР ПІНЧУК ЗНАЙОМИТЬ УКРАЇНСЬКОГО ПРЕМ'ЄРА З НАЙВІДОМІШИМ У СВІТІ ПИСЬМЕННИКОМ ПАУЛО КОЕЛЬО ФОТО НАДАНЕ ФОНДОМ ВІКТОРА ПІНЧУКА

Україна минулої п'ятниці провела в рамках Всесвітнього економічного форуму в Давосі ланч-конференцію під назвою «Куди йде Україна». Це вже третя конференція, яка організовується за сприянням Фонду Віктора Пінчука і корпорації «Інтерпайп». Мета українського ланчу — пропагувати Україну та сприяти діалогу, обміну і взаєморозумінню між Україною та світовими лідерами. Тепер через три роки ланч перетворився на справжню традицію і стає дедалі актуальнішим. Якщо на першому ланчі було 35 гостей, то тепер їх було в 10 разів більше. Віктор Пінчук як господар попіклувався, щоб гості змогли скуштувати страви традиційної української кухні: борщ і вареники з вишнями.

Україна на цьому ланчі була представлена прем'єр-міністром Віктором Януковичем і першим заступником голови Секретаріату Президента України Арсенієм Яценюком. Гостями від Євросоюзу були президент Латвії Вайра Віке-Фрейберга, єврокомісара з питань розширення Євросоюзу Олі Рен і колишній президент Польщі Александр Кваснєвський, який водночас є членом правління Ялтинської європейської стратегії, колишній міністр економіки та фінансів Франції Домініка Тоскана, від Росії голова Зовнішторгбанку Андрій Костін, від Сполучених Штатів — Джордж Сорос, а колишній президент США Білл Клінтон поспілкувався з учасниками ланчу в інтерактивному режимі. Слід зазначити, що на ланчі було представлено дослідження Ялтинської європейської стратегії громадської думки «Європейці і членство України в ЄС», яке наприкінці грудня здійснив інститут соціологічних досліджень TNS.

Яким бачать майбутнє України українські та світові лідери? Які завдання ставить перед собою українська влада?

Віктор ЯНУКОВИЧ, прем'єр-міністр України:

— Неформальні зустрічі в Давосі, в неформальній обстановці, спонукають до відвертого спілкування і безумовно ідуть на користь. Хотів би подякувати також за проявлений інтерес до України. І сподіваюсь, що після нашої зустрічі він посилиться. Мені хотілося б, щоб, оцінюючи нашу діяльність, можна було констатувати прогрес у таких напрямах: демократичний розвиток, економічні реформи, європейський вибір, добробут людей.

Наш певний безумовний пріоритет — зміцнення демократичних завоювань українського народу. На сьогодні Україна одна з найбільш розвинених демократій в регіоні, і ми це дуже цінуємо. Без відкритих дискусій із найбільш актуальних питань політичного та економічного порядку денного держави не можливий її здоровий розвиток. Як глава уряду я виступаю за діалог з найважливіших проблем, конкуренцію ідей, відкритість та прозорість при ухваленні державних рішень. Я завжди вітаю справедливу критику з боку засобів масової інформації, здорову змагальність між владою і опозицією, існування розумної та дієвої системи стримувань та противаг, яка унеможливлює узурпацію і зловживання владою.

Інша річ, що Україна зараз перебуває на перехідному етапі — від президентської до парламентсько-президентської республіки, і існуюча правова невизначеність, на жаль, призводить до виникнення деяких непорозумінь. Але я переконаний, що це тимчасове явище, і вже найближчим часом ми зможемо спільними зусиллями всіх гілок влади, у повній відповідності до Конституції остаточно розставити всі крапки над «і». Саме тому я надаю особливого значення ухваленню основного закону про Кабінет Міністрів, який нарешті дає відновіть на ключові питання — хто є реальним виконавчим органом влади в Україні, хто несе відповідальність перед народом та мільйонами виборців за стан справ в економіці. Закон, який підтримала і опозиція, покладає цю роль і відповідальність на коаліційні сили, що перемагають на парламентських виборах, формують уряд і визначають його главу. Ухвалення цього закону не поділяє гілки влади в Україні на переможців та переможених. Як керівник уряду я хочу з усією відповідальністю заявити: виконавча влада готова зробити все, щоб інститут президентства мав своє гідне і поважне місце в суспільстві. Ні уряд, ні прем'єр-міністр ніколи не матимуть можливості підміняти Президента, або зазіхати на його повноваження.

Що можуть означати ці зміни на політичному ландшафті для іноземних інвесторів? Відповім словами одного з найуспішніших інвесторів, Уорена Баффета — «Ми не навчилися вирішувати складні проблеми, проте ми навчилися їх уникати». Нарешті, в уряду України з'явилась можливість уникати складних проблем, які роками накопичувалися через недосконалість політичної системи. Утвердження демократичних засад в суспільстві, остаточне розмежування повноважень між гілками влади, значно полегшать нам виконання інших важливих завдань — боротьби з корупцією, тіньовими схемами в економіці.

Запровадження чітких прозорих і зрозумілих правил гри, зміцнення позиції малого та середнього бізнесу, всіляке сприяння підприємництву є важливим пріоритетом мого уряду. Вже найближчим часом ми передамо до Верховної Ради необхідні законопроекти, які значно спростять ведення бізнесу в Україні. В уряді України є розуміння, що реалізація сучасних промислових проектів неможлива без інфраструктурної підтримки з боку держави. Електричні мережі, дороги, газопроводи знаходяться у державній власності, і держава буде їх розвивати. Саме таким чином ми створимо синергію для розвитку України, синергію держави для великого бізнесу. Сучасна інфраструктура разом із сучасними технологіями, і я в цьому впевнений, створять умови для якісного стрибка української економіки та її стратегічного розвитку. Модернізація економіки України неможлива без її інтеграції в світову економічну систему. Тому ми доклали максимум зусиль для реалізації давно назрілого завдання — вступу України до СОТ. Саме мій уряд за три місяці практично завершив цей довготривалий процес, але ми ще не фінішували. І сподіваюсь, що ми зробимо цей фініш вдалим до середини цього року. Це важливе досягнення підтверджує, що мій уряд буде надійним та передбачуваним партнером для світової спільноти.

Наступне, на чому хотів би зупинитись — це енергетична політика. Без перебільшення, це питання національного виживання, адже ми повинні в стислі терміни підготуватися до переходу на світові ціни на енергоносії та забезпечити диверсифікацію джерел енергопостачання. А це не робиться швидко. Мій уряд свідомий важливості цього виклику. Ми розробили конкретну, і на мій погляд, реалістичну програму, основними компонентами якої є: запровадження енергозберігаючих технологій, збільшення власного газо- та нафтовидобутку, посилення ролі України як транзитної держави, за рахунок побудови нових газопроводів та модернізації існуючих газо- і нафтопроводів, диверсифікації джерел енергопостачання.

Довгий час не приділялося належної уваги розвитку повноцінного ринку капіталу. Проте мій уряд рішуче налаштований в стислі терміни досягти відчутних зрушень у створенні фінансового ринку. Ми добре усвідомлюємо, що відсутність ефективного ринку цінних паперів буде істотно гальмувати розвиток економіки. Саме тому ми приділяємо особливу увагу захисту прав інвесторів, публічності інформації, підвищенню стандартів корпоративного управління.

Декілька слів про наші плани на майбутнє. На наступні мінімум п'ять років вони достатньо амбіційні та цілком реалістичні. Ми завершили минулий рік із зростанням економіки у 7%, і маємо намір підтримувати такі ж стабільно високі темпи зростання на осяжну перспективу. Переконаний, що саме такий динамічний розвиток дозволить Україні у стислі терміни скоротити розрив в економічній ефективності з нашими сусідами. Вірю, що Україна буде осередком стабільності, зростання і процвітання у нашому регіоні. Цьому слугуватиме і реалізація європейського вибору України, визначеної стратегічної мети мого уряду у галузі зовнішньої політики. У цьому контексті хочу відверто зазначити, що мені не зрозуміло, на чому ґрунтуються час-від-часу висловлювані сумніви щодо послідовності, або навіть і щирості нашої політики стосовно європейського вибору. Навіть в цьому форматі ми готові до дискусії з присутнім тут паном Олі Реном, започаткувавши відповідні переговори про вступ України до ЄС. Але ми розуміємо, що це ближчим часом з відомих причин не відбудеться. Невід'ємною складовою європейського вибору України є розвиток всебічних дружніх і взаємних, взаємовигідних відносин із Росією. При цьому і ми, і наші російські партнери виходимо, в першу чергу, з власних національних інтересів. Ми також сповнені рішучості активізувати наше стратегічне партнерство зі США та всією євроатлантичною спільнотою.

Джордж СОРОС, американський фінансист та інвестор:

— Я маю великий оптимізм від того, як розвивається політична ситуація, бо Україна стає більш енергійною демократичною державою, ми бачимо цивілізовану боротьбу різноманітних партій за владу як в уряді, так і в опозиції. У вас вже є вільні засоби масової інформації, свобода слова. Вважаю, що будь- який уряд цієї країни не мав би забувати про історію помаранчевої революції. Я дуже радий був почути програму, яку проголосив пан прем'єр-міністр, бо вона також свідчить про те, що уряд не забуває цього. І ми усі сподіваємось на добрий розвиток політичної ситуації.

Україна програла в тій конфліктній ситуації, що склалась на перше січня 2006 року. Вона програла через брак прозорості з боку України, втім, ситуація не така вже безнадійна. Просто ми сьогодні мусимо визнати, що Україна залежить від поставок російських джерел енергоносіїв, як і Європа. Зрозуміло, що Україні потрібна ще більша прозорість. І я дуже сподіваюсь, що Україна таки приєднається до Ініціативи з прозорості добувних галузей, що вже принесла значний результат в таких країнах, як Азербайджан, Казахстан тощо. Мої фонди дуже сильно підтримують цю ініціативу. Вони створили спеціальні організації у різних країнах, що пильнують за прибутками. Закликаю і в Україні заснувати подібну організацію. Сподіваюсь, що і уряд підтримує цю ініціативу. Я сподіваюсь, що це стане у великій пригоді в справі зміцнення позицій України в її переговорах з Росією. І я хотів би просто ще раз повторити, що Україна вкрай важлива країна. Ситуація вселяє зараз велику надію. Гадаю, що Європа та решта світу мала б зіграти значну роль та продемонструвати великий інтерес у тому, як вона розвивається.

Білл КЛІНТОН, екс-президент США:

— Україна виконує роль важливого мосту між Заходом і Сходом Європи, і по мірі того, як Україна продовжує здійснювати суттєвий поступ до модернізації та демократизації, вона відіграватиме ще більш важливу роль. Але попереду ще багато роботи. Отримання членства в ЄС — це важлива і досяжна мета українського уряду, що має потенціал створити сильнішу Європу, засновану на спільних принципах демократії, поваги до прав людини, вільного і відкритого суспільства та вільних ринків. Для досягнення цієї мети та залучення додаткових іноземних інвестицій потрібні подальші реформи. Україні треба працювати наполегливо для посилення відкритості та прозорості, боротьби з корупцією, покращення регуляторного середовища. Без верховенства права не може бути сталого економічного розвитку. В цьому процесі потрібно приймати певні тверді рішення. І я вірю, що в той час, коли Україна робить ці кроки на шляху до членства в ЄС, Україна та її громадяни заслуговують на нашу щиру підтримку. Ми маємо не забувати про унікальне та важливе географічне, історичне, культурне та політичне місце України в Європі. Україна не повинна будувати мурів і відгороджуватись від сусідів. Мирні, гармонійні та плідні україно- російські відносини, повага до незалежності кожної країни є абсолютно важливими. Потрібно ще дуже багато працювати, і ще буде багато змін. Але як і всі ви, я продовжуватиму підтримувати прогрес та зусилля України, спрямовані на те, щоб вона посіла гідне місце в Європі та у світі.

Олі РЕН, єврокомісар з питань розширення ЄС:

— Я високо ціную усю роботу, яку здійснив Фонд Віктора Пінчука, а також Ялтинська європейська стратегія з метою зміцнення зв'язків між Україною та ЄС. Після минулорічного грудневого засідання Ради Європи, зустрічі голів урядів країн-членів ЄС, чимало газет в Європі заявили, що Євросоюз зачиняє свої двері для Сходу. Чесно кажучи, вони помилялися, правильними заголовками мали бути — «Європейський Союз залишає двері відчиненими». Це означає, що лідери Євросоюзу знов підтвердили приєднання перспективних країн Південно-Східної Європи, щойно вони відповідатимуть усім критеріям щодо членства в Євросоюзі.

Дивлячись назад в історію — після негативних результатів референдумів у Франції і Данії багато політиків в Європі були готові до переносу питання розширення до серії «Б», або навіть до того, щоб вивести його з Вищої ліги. Але замість майже вирішеної зміни ліги, ми все ще знаходимося у серії «А» або в Прем'єр- лізі, і я вважаю, що ми повинні докладати зусиль для того, щоб ми залишалися в Лізі чемпіонів Євросоюзу в цьому році, в наступному і майбутньому.

Згадавши про цю європейську Лігу чемпіонів, я хотів би згадати Україну. І якби я колись сумнівався в тому, що Україна — країна європейська, то ці сумніви розвіялися б після того, як я прочитав чудову книжку Енді Дугана під назвою «Динамо». Там йдеться про хлібопекарню, що найняла команду колишніх гравців київського «Динамо», які потім захистили честь Києва на футбольному полі в роки нацистської окупації. Для мене боротьба цих гравців за свободу підкреслює відданість України європейським цінностям.

Географічним фактом є те, що Україна — європейська країна. Але кордони Європи не визначаються лише географією, принаймні, кордони ЄС. Ерік Холзборн, британський інтелектуал, колись дуже гарно про це сказав. Він сказав: «Географічно, як відомо, Європа не має східних кордонів і тому континент Європа існує лише як інтелектуальна конструкція». В ЄС поняття «європейський» поширюється на географічні, політичні, культурні аспекти, які долучилися до створення європейської ідентичності. І цінності, так само як і географія, визначають кордони Європи. І це визначення розвивається з кожним наступним поколінням.

Правова основа розширення Європи визначена у Договорі про ЄС. І в ньому сказано, що будь-яка європейська країна, яка поважає цінності демократії, права людини та верховенства права, і застосовує їх на практиці може подати заявку на вступ до ЄС. Це не означає, що всі європейські держави мусять подати таку заявку на членство чи, що ЄС мусить прийняти всі такі заявки. Але, дорогі друзі, це означає, що ми не повинні проводити чорнилами жирні лінії згідно з старими уявленнями про історичні кордони, і, таким чином, будувати певну «срібну завісу» всього через кілька років після того, як ми позбулися старої «залізної завіси».

Щодо України, то ЄС співпрацює з вами на основі політики Європейського добросусідства, яка спрямована на зміцнення добробуту, стабільності й належного управління в країнах, що є сусідами ЄС, через глибокі політичні відносини і економічну інтеграцію. Ми хочемо, щоби європейські кордони об'єднували людей, а не роз'єднували їх. І європейська політика добросусідства не тотожна політиці розширення, але вона тим не менш не є упередженою щодо майбутнього, вона не є упередженою щодо того, як розвиваються відносини країн добросусідства до ЄС у майбутньому. Так чи інакше, комісія готова і далі поглиблювати і розширювати співпрацю з партнерами європейської політики добросусідства. Після того, як головні європейські пріоритети, ті реформи, про які говорили прем'єр-міністр і Президент, будуть належним чином проведені. І тут Україна стає номером один.

Я хотів би сказати, головним шансом для України є можливість створити взаємовигідну ситуацію у своїх відносинах з ЄС і з Росією. Працювати на зміцнення зв'язків з Євросоюзом, проводити необхідні політичні та економічні реформи з повною рішучістю і, в той же час, підтримувати економічно-торгівельні стосунки з Росією. Я повністю погоджуюся з організатором цієї конференції, паном Віктором Пінчуком, Україна лише процвітатиме, якщо будуватиме мости, а не мури. Це означає, що треба думати більше категоріями «і», а менше категоріями «або-або». Україна тоді знайде своє найкраще місце в Європі.

Арсеній ЯЦЕНЮК, перший заступник голови Секретаріату Президента:

— Може звучати дивним те, що економіка у 2007 році зорієнтована на газ і нафту. І це мені нагадує часи колишнього Радянського Союзу. Ви, мабуть, самі пам'ятаєте, що колишня радянська економіка була структурована і диверсифікована між двома трубопроводами: першим — нафтовим і другим — газовим. І такого роду структура економіки може поставити під загрозу всю світову економіку. Що це означатиме для України? Ми стоїмо перед наслідками цього — високий рівень інфляції.

Основні виклики і ризики для України. Внутрішніх ризиків немає взагалі. Саме зараз ми відчуваємо ті ж ризики, що їх відчуває вся світова економіка — нафтоекономіка, глобальне потепління, інфляція, старіння населення і все таке. І не можна братись за ці проблеми лише в Україні. Абсолютно зрозуміло, що ми відкрита економіка і наше приєднання до світової організації торгівлі не буде ліками від усіх захворювань. Це просто козирна карта, яку нам треба буде своєрідним чином розіграти.

Ми впевнені у тому, що уряд завершить процес приєднання до СОТ. Минулого року ми побачили чудовий приклад співпраці між урядом і Президентом в плані прийняття необхідного пакету законодавства. Також ми впевнені в тому, що уряд прийме ефективний та довгостроковий план економічних реформ, де може будуть не популярні болючі заходу, але це вкрай важливо для України. Нам потрібні структурні системні реформи. Також дуже важливо для нас розпочати справжній процес приєднання до ОЕСР. Це світовий клуб, членом якого Україна має обов'язково стати.

Що стосується енергетики — досі немає якоїсь єдиної європейської енергетичної політики. І Україна також не розробила своєї реальної енергетичної політики. Це очевидно, бо, знаєте, є такі країни-монополісти, від яких ми залежимо. Вони розробили свою монополістичну політику. Транзитні країни поза цієї політики, і ми сподіваємось, що Європейська комісія отримає мандат з енергетичної політики, та Україна стане невід'ємним складником процесу розробки єдиної європейської енергополітики. І нарешті, останнє, хоч і теж важливе. Ми віримо в те, що українські політики будуть частіше пам'ятати про свої зобов'язання ніж про свої права.

Вайра ВІКЕ-ФРЕЙБЕРГА, президент Латвії:

— Поки що Україна втрачала чимало можливостей. Як на мене, то швидкість реформ була не такою, якою її хотіли б побачити українці. Я закликаю вас, пане прем'єр-міністр, надолужити втрачене, бо ніколи не буває пізно, політичне керівництво країни може вибрати курс, з відданістю йти тим курсом. Неможна, щоб різні гілки влади боролися між собою. Я закликаю вас до продовження діалогу між різними партіями, між різними напрямками політичної думки — це абсолютно природно для демократичної країни відразу після отримання незалежності, що з'явилися різні погляди та різні пріоритети, різне бачення щодо того, яким чином досягти цілей, що стоять перед країною. Не може бути жодних сумнівів у розумінні того, що саме буде на користь Україні, українському народу та якою ймовірною ціною цього можна досягти. Має бути якийсь національний консенсус. Якісь цілі мають бути проголошені на такому рівні, що вони повинні стояти над будь-якими політичними розбіжностями задля того, щоб всі виявляли свою відданість ним: «Ось шлях України. Саме у цьому напрямку ми будемо йти». Ми в Латвії йшли в певному напрямку тому, що це була воля нашого народу, її підтримували політики. Ми вважаємо Україну одним з пріоритетів нашої зовнішньої політики і ми готові ділитись нашим досвідом. Ми менша за розмірами країна, ми бідніша ресурсами країна, ніж ви, але в нас є досвід швидких реформ і якщо вам цікаво, наш досвід у вашому розпорядженні. Я бажаю вам усього найкращого. Я бачу, що у вас є тут багато друзів, і я бачу, що багато людей у всьому світі бажають вам усього найкращого. Отже, вирішуйте, беріть на себе зобов'язання і робіть. Ми з вами. Ми бажаємо вам добра. Українці заслужили на більше, ніж вони мають сьогодні.

Александр КВАСНЕВСЬКИЙ, екс-президент Польщі:

Ця зустріч, справді, дуже успішна. Я бачу велику аудиторію, шановну аудиторію, і я думаю, що це — добра ознака того, що ми на цьому рівні можемо ефективно співпрацювати, і нам потрібно продовжувати цю роботу. Тобто це — моє слово найвищої поваги до вас (Віктора Пінчука. — Ред. ), як до голови Фонду та організатора цих дискусій та зустрічей.

Те, що ми почули сьогодні є дуже важливим, фактично останні місяці, а може, навіть, і рік, минулий рік, нам потрібна була певна конкретна інформація від України. Я маю сказати як друг, ви знаєте, я глибоко опікуюсь проблемами України, іноді, навіть, потрапляю в середину якихось напружених ситуацій і я намагаюся бути найкращим захисником України в усьому світі, але іноді проблемою є те, яким чином пояснити проблеми в політиці України. І сьогоднішній виступ пана Януковича і ті головні цілі, які потрібно Україні досягти наступного року є гарними ознаками. Справді, нам потрібна саме така конкретна та точна інформація про те, що Україна хоче робити, тому що ми можемо підтримати вас, але ми не можемо замінити вас, Україну, в цій міжнародній політиці.

Треба підкреслити те, про що ви згадували: Україна є незалежною. І незалежність України, суверенність України та демократія в Україні незворотні: це вибір українців. І сьогодні питання не в тому, з ким Україна матиме міцніші зв'язки. Питання в тому, як це поважати з нашого боку, я маю на увазі, зі сторони Польщі, зі сторони Європейського Союзу, Росії — ми маємо поважати українську незалежність та суверенність українського народу. Тому що ця незалежна держава — це факт. Це те, що нам продемонстрували і до помаранчевої революції, і під час помаранчевої революції, і після того. Це дуже сильне відчуття української ідентичності, культури, мови тощо. І ми в Польщі можемо сказати про українців те саме — вони є братами. Були в нас чудові сторінки в спільній історії, були й дуже драматичні. Але, перше, що ми маємо сказати — ми поважаємо незалежність та суверенітет України і все, що вирішить народ України. І вiн вирішив щодо політичної системи: бути ближче до Європейського Союзу.

Звертаючись до своїх друзів в ЄС, хочу сказати, що, мабуть, на часі заявити про те, що двері до ЄС відкриті для України. Так, може бути багато проблем, технічних, політичних, якісь дискусії, дебати, але я думаю, що послати такий сигнал, зробити таку заяву дуже важливо, сказати, що, зрештою, в кінці цього довгого процесу ми бачимо Україну повноправним членом ЄС.

Звичайно, це вимагає політичної мужності та політичного бачення, але я думаю (через ті аргументи, що їх наводив пан Олі Рен), що є всі підстави привітати Україну серед членів ЄС. Звичайно, важливо сказати, коли це станеться (через кілька років, через десять років). Але така заява є надзвичайно важливою для українців. Отож, по- перше, пошана до української незалежності, ідентичності, суверенітету та, по-друге, показати, що двері до ЄС відкриті. При чому, така заява аж ніяк не йде врозріз з інтересами Росії. Очевидно, що Україна — не просто сусідня держава, сестра Росії. Це країна, яка має і може відіграти дуже важливу роль в Європі для зміцнення зв'язків із Росією. Нам, ЄС, потрібна Росія, нам потрібні найкращі зв'язки iз Росією. Так, інколи бувають проблеми, нас дивують рішення, скажімо, пов'язані з Білоруссю, з газом, з нафтою, але це інша річ. Послідовна політика ЄС повинна бути скерована на розвиток найкращих стосунків з Росією, тому що нам потрібна Росія. Як Росія відповідатиме на ці наші прагнення — це інша річ. Росія хоче бути ближчою до ЄС чи хоче відігравати власну роль в геостратегії — це питання для наступних дискусій.

«День» дякує Віктору Пінчуку і його фонду за допомогу в підготовці матеріалу.

Газета: