Російська мова як військово-політичний таран

Російська мова дуже хороша для читання нашої великої літератури, і нам вона вельми пасує, але до чого тут решта людства?

Якщо хтось вивчає російську мову, то зовсім не від захвату перед нашими політичними та економічними досягненнями.

України не буде, якщо більша частина її населення вважає за краще говорити іноземною мовою, а не своєю рідною.

@TT І тут, звичайно, не Пушкін винен і не Достоєвський, а ті, хто колись зробив вибір, частково за допомогою військ НКВС, на користь об’єднання з московитами, яких на заході України і сьогодні не поважають, бо, крім зла, ми їм нічого не принесли.

І в Латвії створювалися цілі команди для перезаселення Латвії, депортації кращих громадян незалежної Латвії та заселення мігрантами.

Сьогодні російська мова слугує в Латвії аж ніяк не інструментом культури.

Це військово-політичний таран, яким вибивається членство Латвії в НАТО, її західні орієнтири, її прихильність своїй історії, її ненависть до поневолювачів.

Створюється ситуація, за якої росіяни, які компактно проживають, слідом за програшем лінгвістичного референдуму вже вимагають референдуму про нульове громадянство. Ясно, що скоро вони зажадають територіального референдуму.

Колись це намагалися просунути в Естонії, але там не вийшло.

На тлі Пушкіна можна багато назнімати фільмів, якщо Пушкін — це не великий поет, а троянський кінь, за яким прямують танки.

Усі латиші, як на мене, це прекрасно зрозуміли — і голосували вони, звичайно, не проти того, щоб росіяни розмовляли своєю мовою, а проти того, щоб Латвія була навіки розколена, і дві половини ненавиділи б одна одну, і здобутки від цієї ненависті дісталися б і російським імперіалістам.

8 листопада 2012 року, радіо Эхо Москвы