Уподібнюйся пальмі: чим міцніше її стискає скеля, тим швидше і прекрасніше здіймається вона догори
Григорій Сковорода — український філософ-містик, богослов, поет, педагог

Співчутлива мерітократія

15 жовтня, 2013 - 12:44
ФОТО З САЙТА WIKIMEDIA.ORG

Понад два десятиліття тому політичні лідери Сінгапуру висунули ідею «азійських цінностей», стверджуючи, що ліберально-демократичні принципи і практики не підходять для цього регіону, почавши важливі дебати на тему універсальності прав людини. Але ці дискусії значною мірою ігнорували іншу новаторську пропозицію від Сінгапурських лідерів: сучасні політичні системи, заявили вони, повинні діяти як мерітократії.

Політична мерітократія, в якій лідери обираються на основі їхніх умінь і чеснот, є центральною як для китайської, так і для західної політичної теорії і практики. Політичні мислителі — від Конфуція і Платона до Джеймса Медісона і Джона Стюарта Мілля — посилено намагалися визначити найкращі стратегії для вибору лідерів, здатних приймати продумані і морально правильні рішення в широкому спектрі питань.

Однак такі дебати практично припинилися в ХХ столітті, частково із-за того, що ставили під сумнів універсальність демократії. Демократія вимагає тільки того, щоб люди обирали своїх лідерів, а оцінювати достоїнства кандидатів справа кожного окремого виборця. В той час, як ліберальні демократії уповноважують експертів, скажімо, на адміністративних і юридичних посадах, відповідати, хоч і не безпосередньо, за демократично обраних лідерів.

В Сінгапурі, однак, політична мерітократія залишилася центральною темою, а лідери країни продовжують відстоювати інституціоналізацію механізмів, спрямованих на відбір найбільш кваліфікованих для управління країною кандидатів, навіть якщо для цього доводиться обмежувати демократичний процес. Для того, щоб отримати підтримку, вони часто вдаються до традиції конфуціанства. Як пояснив прем’єр-міністр Лі Сяньлун, одна з багатьох ідей Конфуція, яка залишається актуальною для Сінгапуру, це «концепція управління шанованою людиною, яка вважає своїм обов’язком творити добро для людей, хто користується довірою і повагою народу».

Після здобуття незалежності в 1965 році, лідери Сінгапуру отримали довіру і повагу народу, домігшись надзвичайного економічного зростання. Але за останні кілька років суспільна повага до політичних лідерів значно зменшилася, змусивши уряд прийняти більш послужливу позицію.

В той час, як лідери Сінгапуру все ще стверджують, що меритократично обрані чиновники повинні дотримуватися довгострокових програм, а не задовольняти виборчі кола, вони бачать необхідність більшої якості і більш широкої політичної участі. Для цього вони зняли обмеження з політичних промов і перестали переслідувати опонентів і вдаватися до жорстких репресій проти них.

Більше того, щоб скоротити нерівність доходів і збільшити соціальну мобільність, уряд Сінгапуру підвищив допомоги незаможному соціально-економічно та середньому класу, а також почало інвестувати в освіту та зробило більш доступним медичне обслуговування. Цей новий підхід назвали «співчутливої мерітократією».

Курс Сінгапуру на мерітократію не привернув уваги інших країн в основному тому, що не був представлений, як універсальний ідеал. Навпаки, лідери Сінгапуру послідовно підкреслювали, що необхідність в тому, щоб країною керували найздібніші люди, особливо велика для невеликого міста-держави, з нечисленним населенням, обмеженою ресурсною базою і потенційно ворожими сусідами.

Попри це, їхні дії показують віру в те, що сінгапурська модель політичної мерітократії повинна впливати на інші країни, особливо ті, у яких є конфуціанська спадщина. У цьому сенсі тісні відносини Сінгапуру з Китаєм могли б багато посприяти справі просування політичної мерітократії.

З 1990-х років тисячі китайських чиновників відвідали Сінгапур, щоб перейняти його досвід. Хоча політичну систему Сінгапуру нелегко перенести на таку величезну країну, як Китай, вона стала моделлю, яка допомогла направити Китай на шлях до мерітократії. Насправді, наслідуючи приклад Сінгапуру, Китай розробив витончену і всеосяжну систему добору і просування політичних лідерів, яка передбачає десятиліття навчання і цілий ряд іспитів на різних стадіях їх кар’єри. Цим меритократичним чином відібрані лідери забезпечили економічний бум і підняли з убогості кілька сотень мільйонів людей. У той же час, однак, посилилися такі проблеми як нерівність, погіршення стану навколишнього середовища, офіційна корупція і репресії по відношенню до політичних інакомислячих і инаковіруючих.

Для того, щоб змінити ці тенденції, Китаю необхідно провести демократичні реформи, спрямовані на контроль за зловживанням владою. А також потрібно далі розвивати мерітократичну систему: урядові чиновники повинні відбиратися і просуватися на підставі їхніх здібностей і моральності, а не політичної лояльності, багатства, і сімейних уз. Чиновників також слід нагороджувати за їх внесок не тільки до підвищення ВВП, а і скорочення соціальної і економічної нерівності і просування більш турботливої форми правління. В цьому плані співчутлива мерітократія Сінгапуру теж може поділитися корисним досвідом.

Враховуючи швидку зміну глобального балансу сил, про Китай не можна судити виключно у відповідності до західних ліберально-демократичним норм. Мерітократія, яка є центральним пунктом китайської політичної традиції, однозначно стане опорною точкою для оцінки розвитку країни.

На початку 1990-х років ніхто не передбачав, що економіка Китаю за 20 років стане другою у світі. Можливо, за наступних два десятки років ми будемо обговорювати питання про те, як мерітократія китайського стилю стала альтернативою — і навіть кинула виклик — демократії західного стилю.

Проект Синдикат для «Дня»
 

Чженьянг — асистент-професор Наньянський технологічного університету Сінгапуру

Деніел А. БЕЛЛ — запрошений професор Сінгапурського Національного Університету, професор мистецтва і гуманітарних наук Шанхайського Університету Цзяотун, і професор етики і політичної філософії Пекінського Університету Цінхуа. Є співавтором книги «Дух міст: чому особистість міста має значення у вік глобалізації»

Деніел А. БЕЛЛ, Чженьянг Чи
Газета: