Минуле не зникає. Героїчно пролита кров не зникає. Вона трансформується в нову форму духовної енергії, породжує людину, яка має його виспівати. Минуле воскресає і розцвітає в генієві.
Євген Сверстюк, український письменник, доктор філософії, президент Українського пен-клубу

Уроки «Фейсбуку» для України

Днями Федеральне бюро розслідувань США пішло на безпрецедентний крок: на своїй сторінці у «Фейсбук» бюро розмістило звернення до арабськомовних користувачів із проханням допомогти розслідувати напад на американське консульство в Бенгазі та вбивство посла Крістофера Стівенса
18 грудня, 2012 - 15:14
ФОТО РЕЙТЕР

Днями Федеральне бюро розслідувань США пішло на безпрецедентний крок: на своїй сторінці у «Фейсбук» бюро розмістило звернення до арабськомовних користувачів із проханням допомогти розслідувати напад на американське консульство в Бенгазі та вбивство посла Крістофера Стівенса.

Цей доволі неординарний підхід до ведення розслідування вкотре засвідчив, що нова ера — ера «Фейсбуку» — стала реальністю. Компанія, заснована 2004 року двадцятирічним студентом Гарвардського університету Марком Цукербергом, швидко перетворилася на світового бізнес-гіганта, колосальну комунікаційну платформу, механізм політичної дії та громадянської активності.

За версією журналу «Форбс», сьогодні Цукерберг посідає 25 місце в рейтингу найвпливовіших людей світу та 35-те — у рейтингу найбагатших людей планети. «Фейсбук» витіснив всі локальні соціальні мережі в США, Канаді, Латинській Америці та Європі. За результатами дослідження Global Intelligence for the Digital Transition, у червні 2012 року «Фейсбук» домінував у 126 з 137 країн світу. Єдиним регіоном, де він ще має конкурентів або взагалі не представлений, є Росія, країни СНД і Китай.

У жовтні цього року компанія повідомила, що досягла 1 мільярда активних користувачів, — це майже половина всіх світових користувачів Інтернету. Зважаючи на те, що аудиторія «Фейсбуку» в середньому зростає на 5% щомісяця, до кінця 2013-го на сайті можуть зареєструватися всі мешканці планети.

Але «Фейсбук» вражає не лише своїми економічними показниками. Останні події у світі засвідчили, що з безневинної соціальної мережі та простору для саморепрезентації — з усіма його лінками, лайками та тривіальними обмінами фотографіями — «Фейсбук» перетворився на потужну політичну силу, здатну змінювати хід історії. Наведемо лише кілька прикладів.

По-перше, «Фейсбук» стає найпотужнішим інструментом політичної комунікації та державного управління. Його вже активно використовують американські сенатори, конгресмени, губернатори, мери, а також міністерства та відомства для визначення пріоритетів державної політики. Залучаючи користувачів «Фейсбук» до обговорення своїх законопроектів через соціальну мережу, суб’єкти законодавчої ініціативи встановлюють прямий зв’язок із виборцями та на основі аналізу їхніх коментарів оцінюють рівень сприйняття суспільством тих чи тих політик і законодавчих пропозицій.

Роль «Фейсбуку» як інструменту щоденного плебісциту особливо яскраво виявилася під час останніх президентських виборів у США. Президент Обама та губернатор Ромні активно користувалися консультаційними послугами «Фейсбуку» в питаннях змістовного наповнення своїх сторінок, креативних шляхів залучення більшої кількості «фанів», використання сімейних та інших фото для формування емоційних почуттів у виборців, а також спонукання останніх до обговорення передвиборчих програм кандидатів.

Завдяки «Фейсбуку» Барак Обама та Мітт Ромні доносили свої повідомлення до мільйонної аудиторії прихильників. За кілька днів до виборів загальна кількість «фанів» Обами досягла 32 мільйонів осіб, Ромні — 12 мільйонів. Комунікативно-інформаціний потенціал «Фейсбуку» став дорівнювати впливу телебачення. Але, на відміну від телебачення, «Фейсбук» надавав виборцям унікальну можливість висловитися та бути почутими, донести до лідерів власне бачення розвитку країни, прокоментувати їхні передвиборчі програми.

Саме весь цей безмежний пласт комунікативної інформації і став найбільшою цінністю «Фейсбуку», його колосальним «політичним» активом. На основі синтезованого аналізу мільйонів коментарів, які залишали користувачі на сторінках кандидатів у «Фейсбуці», політичні консультанти Обами та Ромні мали змогу миттєво відстежувати політичні тенденції, ловити зміни електоральних настроїв, швидко вносити корективи у свої головні повідомлення. Жодна соціологічна служба світу не змогла б зробити того, що зробила компанія «Фейсбук».

«Фейсбук» може не лише допомагати політикам спілкуватися з виборцями, а й підвищувати явку в день виборів. Це підтвердила нова технологія «Фейсбуку» — кнопка I voted! (я проголосував), яку було вперше використано під час президентських виборів у США 2008 року. Безпосередньо в день голосування кожен користувач «Фейсбуку» одержав повідомлення про важливість кожного голосу. Якщо ж власник акаунту проголосував, йому пропонували підтвердити це, натиснувши на кнопку I voted!, і цим заохотити своїх друзів зробити те саме.

Якщо 2008 року кнопку I voted! натиснули 5,5 мільйона клієнтів сайта, то під час повторення експерименту на виборах до Конгресу 2010-го це зробив уже 61 мільйон осіб. Як твердять фахівці наукового журналу Nature, унаслідок «ланцюгової реакції» на сайті явка виборців зросла на 340 тисяч осіб. Зрозуміло, що в ситуації напруженої виборчої кампанії та незначного розриву голосів між кандидатами ці додатково залучені виборці могли впливати на остаточні результати виборів.

По-друге, «Фейсбук» стає ефективним інструментом зовнішньої політики і допомагає урядам різних країн у просуванні своїх стратегічних державних інтересів (звичайно, якщо вони в них є).

Уперше про «Фейсбук» як інструмент soft power — м’якого ідеологічного впливу — заговорили ще в уряді Джорджа Буша-молодшого. Державний секретар Кондоліза Райс і члени Національної ради безпеки вийшли з пропозицією ідентифікувати й підтримувати громадських активістів із арабських країн, які на сторінках «Фейсбуку» протиставляли ідеології Аль-Каїди ідеї демократії та відкритого суспільства.

Започатковану республіканцями політику сьогодні успішно втілюють державний секретар Гілларі Клінтон та її радник Алек Росс, відповідальний за використання Держдепом інтерактивних комунікативних платформ. За останній рік кількість прихильників сторінок Державного департаменту США на «Фейсбуці» та «Твіттері» зросла до 15 мільйонів осіб. На думку експертів Інституту Брукінгза, «Фейсбук» служить не лише важливим каналом передання інформації від Держдепу до громадян інших країн, а й механізмом збору інформації про них. Блоги, пости, статті, розміщені на сайтах посольств США, свідомо готують у полемічному стилі, який не залишає читачів байдужими, залучає їх до активного обговорення міжнародних подій та оцінки реакції Держдепу на ці події.

По-третє, і найважливіше, «Фейсбук» значно посилює роль громадянського суспільства та створює нові можливості для розвитку неурядових організацій. Найяскравішим прикладом цього стала арабська весна, або, як її вже охрестили, «перша революція «Фейсбук». Об’єднуючись на сторінках «Фейсбуку» в групи, громадяни Єгипту, Тунісу, Лівії та Сирії активно обмінювалися інформацією, краще координували свої дії та виробляли стратегії ефективного тиску на уряди своїх країн.

Не менш вражаючою стала акція «Захопи Волл-стрит», під час якої 170 тисяч прихильників руху почали обговорювати важливі для них питання на 400 відповідних сторінках у «Фейсбуці». Це допомогло мобілізувати прихильників як у Нью-Йорку, так і у Вашингтоні, а також підтримувати акцію впродовж декількох тижнів.

Згідно з останніми дослідженнями, рівень громадянської активності користувачів «Фейсбуку» вищий, ніж у громадян, які не користуються соціальними мережами. Pew Research Center’s Internet & American Life Project зазначає, що користувачі «Фейсбуку» на 43% більше схильні до участі в голосуванні, на 57% — до переконання інших у правильності свого політичного вибору та в 2,5 разу — до участі в масових демонстраціях.

Неурядові організації та громадські лідери України вже починають активно користуватися можливостями «Фейсбуку» у процесі залучення волонтерів, донесення інформації про свої проекти, проведення фандрейзингових кампаній, поширення повідомлень про тренінги, інформаційно-навчальні ресурси, грантові програми тощо.

Але по-справжньому вони зможуть оцінити потенціал «Фейсбуку» після значного збільшення українських акаунтів у цій мережі. Аналіз компанії «Яндекс» вказує на те, що серед 30 мільйонів українців, присутніх у соціальних мережах, 20 мільйонів переважно користуються «ВКонтакте», шість мільйонів — «Одноклассниками» та лише два мільйони — Facebook. Ця тенденція може швидко змінитися. Марк Цукерберг вірить, що населення країн СНД повторить світову тенденцію «поглинання» «Фейсбуком». Його візит до Москви в жовтні цього року, зустріч із прем’єр-міністром Росії Дмитром Медведєвим і пропозиція створити центр «Фейсбуку» в Сколково були першими кроками на шляху реалізації стратегії поглинання російського, а отже, й українського ринків соціальних мереж.

«Фейсбук» є справді революційною компанією. Ось лише декілька з її правил: «Ми віримо у швидкий рух та зміну стану речей, тому що якщо нічого не змінюється, це означає, що ми рухаємося недостатньо швидко». Або: «Найризикованішим є ніколи не ризикувати». Колеги Цукерберга кажуть, що, звертаючись до свого колективу, він часто запитує: «Що б ви зробили, якби не боялися?»

Сьогодні ще важко відповісти на запитання, чим стане для нас «Фейсбук» за кілька років. Чи справді він перетвориться на єдину соціальну мережу планети? Чи зробить це світ безпечнішим і відкритішим?

Якими б не були наші відповіді на ці запитання, не варто сподіватися, що «Фейсбук» здатен демократизувати суспільства без активної щоденної роботи самих громадян. Цей шлях вони повинні пройти самі. І саме цього не треба боятися.

Катерина СМАГЛІЙ, дослідник Центру підтримки науковців ім. Вудро Вілсона, Вашингтон, спеціально для «Дня»
Газета: