Кожний нарід може лише тоді духовно і фізично розвиватись і рости, якщо його громадяни користуються повною свободою совісті, думки, слова та зібрань.
Михайло Сорока, український політичний діяч, дисидент, член ОУН

Ціни і цінності

Як уряд Кемерона будує «золоту еру» співпраці з країнами, в яких порушують права людини
10 листопада, 2015 - 10:10
4 ЛИСТОПАДА 2015 РОКУ, ЛОНДОН. НУРСУЛТАН НАЗАРБАЄВ У СУПРОВОДІ ПРИНЦА ФІЛІПА ОБХОДИТЬ ПОЧЕСНУ ВАРТУ ПЕРЕД БУКІНГЕМСЬКИМ ПАЛАЦОМ / ФОТО РЕЙТЕР

Британія пишається тим, що саме в цій країні 900 років тому була проголошена Magna Carta (Велика хартія вольностей) — перша «неписана» конституція Англії. І традиційно вважалося, що британські цінності є зразком для наслідування у всьому світі.

Втім, за останні три тижні авторитет Британії, країни, що сповідує захист прав людини, верховенства права, сильно похитнувся. За цей короткий період з офіційними візитами в Лондоні якраз побували лідери країн, де порушуються права людини. Починаючи з 23 жовтня по 5 листопада, королева Єлизавета ІІ і прем’єр Кемерон із великими почестями приймали лідерів Китаю, Казахстану та Єгипту.

Більше того, китайському лідеру Сі Цзіньпіну було надано честь виступити перед обома палатами парламенту. Він також побував у заміській резиденції прем’єра. І це у той час, відзначають британські видання, коли в Китаї відбуваються найбільші за останні десятиліття масові гоніння на політичних дисидентів, але жодного слова про права людини не з’явилось у спільній декларації лідерів обох держав. Натомість там проголошено «золоту еру» у британсько-китайських відносинах і будівництво «глобального всеохоплюючого партнерства на ХХІ століття».

Багато критиків звинуватили британський уряд у запобігливості до Пекіна. Зокрема старший віце-президент Центру аналізу європейської політики (Лондон) Едвард ЛУКАС сказав «Дню»: «Британії має бути соромно від такої запобігливості. Ми відмовилися від мільйонів китайців, які вірять у демократію, права людини і верховенство закону, а також зрадили страждання тибетців. Замість цього ми збираємося отримати короткострокову вигоду відведення бізнесу з комуністичною диктатурою хворої китайської економіки».

На вигляд, «новий» меркантильний підхід канцлера Джорджа Осборна, пише журнал Diplomat, глибоко вкорінений в історичних традиціях вироблення британської зовнішньої політики, яка орієнтувалася на британські цінності, але часом їм суперечила. Задовго до Генрі Кіссинджера лорд Пальмерстон заявив, що у Великобританії немає «постійних друзів або союзників, а є тільки постійні інтереси». Великобританія завжди розглядала торгівлю як один із цих постійних інтересів, оскільки сила країни визначається її економічним становищем.

Запобігливість Кемерона перед китайським президентом, відзначає Diplomat, нагадує першу дипломатичну місію Великобританії в Китай в 1793 році, коли лорд Макартні подорожував у Пекін, щоб зустрітися з імператором Цяньлунєм. Його спроба відкрити торгівлю між двома імперіями закінчилася невдачею, оскільки країни мали несумісні світогляди та практикували несумісні дипломатичні культури. Можливо, західний одяг президента Сі та його дружини, в якому вони були перед торговою делегацією Великобританії, вказує на те, що дві держави розуміють одна одну набагато краще. Однак готовність Кемерона торгувати британськими принципами заради інвестицій та значні поступки і доступ до власного ринку свідчать, що Лондон так і не наблизився до кращого розуміння Пекіну, як це було 250 років тому, — пише американське видання.

Червоний килим розстелили в Лондоні й перед 75-річним лідером Казахстану, якого разом із дочкою Дарігою — можливим спадкоємцем — теж приймали з усіма почестями. Його звинувачують у порушені прав людини і фальшуванні результатів голосування на президентських виборах у квітні. Цього разу запобігливість Кемерона пояснюється тим, що Казахстан володіє багатими запасами природних ресурсів, зокрема нафти і рідкісних металів. Відтак британський прем’єр, чудово розуміючи такі можливості під час переговорів 3 листопада, підписав із казахським лідером 40 торгових угод на суму 3 млрд фунтів стерлінгів. Пізніше він пожартував, що це «непогано — за півдня роботи».

Щоправда, британські ЗМІ висловлюють сумнів щодо цього і нагадують, що принц Ендрю сім разів відвідував Казахстан, пропагуючи британські інтереси. Мас-медіа нагадують, що 2007 року Ендрю продав свій колишній будинок (весільний подарунок від королеви) за 15 млн фунтів стерлінгів — на 3 млн фунтів стерлінгів більше за ринкову вартість — зятю Назарбаєва Тимуру Кулбаєву. Жодних пояснень не було, чому так сталося.

Правозахисники закликали Кемерона порушити перед Назарбаєвим питання щодо названих вище незаконних дій. Вони нагадали, попри виграш консультативною компанією Тоні Блера дворічного контракту на суму 16 млн фунтів стерлінгів із надання консультацій щодо політичних реформ, що у Казахстані відбувається погіршення ситуації з дотримання прав людини.

До речі, це не перший візит Назарбаєва до Букінгемського палацу. 2000 року Єлизавета ІІ нагородила його «Великим хрестом ордена Святого Михайла і Святого Георгія». Він також мав аудієнцію з монархом 2006 року.

А найбільш суперечливим виявився візит до Британії президента Єгипту Абделя аль-Сісі. До того ж критика на адресу Кемерона лунала не лише з боку Лейбористської партії, а й від правлячої Консервативної партії. Ніхто не має сумнів у тому, яку ціну заплатив Єгипет через придушення президентом Аль-Сісі незгодних, щоб привести країну до стабільності, зазначив голова впливового комітету із закордонних справ Кріспін Блант. І тому, на його думку, зовсім не личить розстилати червоний килим для цього президента.

Як зазначають оглядачі, візит аль-Сісі припадає на повідомлення, що останніми роками Британія стрімко збільшила експорт озброєнь єгипетському воєнному режиму. Тільки за перші три місяці цього року Департамент із питань бізнесу, інновацій та технологій надав ліцензій на продаж Єгипту військового обладнання на суму майже 50 млн фунтів стерлінгів. А в минулому році ця цифра становила всього 1,6 млн фунтів стерлінгів.

І в такому разі очевидним є меркантильний інтерес уряду Кемерона, який заради вигоди від продажу озброєнь єгипетському режиму заплющує очі на масові порушення в цій країні прав людини, масові арешти журналістів, розстріли дисидентів.

Микола СІРУК, «День»
Газета: