Воля, визволення - от той конечний прапор, до якого тягнеться все, до якого прагнуть і вояки з мечами, і моралісти з заповітами, і поети з віршами.
Василь Липківський, український релігійний діяч, церковний реформатор, педагог, публіцист, письменник і перекладач, творець і перший митрополит Української Автокефальної Православної Церкви.

Magna Carta – 800 років

Микола СІРИЙ: Хартія Вольностей стала прикладом, як вирішувати найскладніші соціальні конфлікти у владі з урахуванням інтересів суспільства
16 червня, 2015 - 09:53
15 ЧЕРВНЯ 2015 Р. АРХІЄПИСКОП КЕНТЕРБЕРІЙСЬКИЙ ДЖАСТІН ВЕЛБІ, ПРЕМ’ЄР-МІНІСТР ДЕВІД КЕМЕРОН, КОРОЛЕВА ЄЛИЗАВЕТА ІІ ТА ПРИНЦ ФІЛІП НА УРОЧИСТОСТЯХ З НАГОДИ ВІДЗНАЧЕННЯ 800-РІЧЧЯ MAGNA CARTA / ФОТО РЕЙТЕР

Учора минуло 800 років від дня підписання Великої Хартії Вольностей. Цей документ, відомий як Magna Carta, було створено 15 червня 1215 року. Свій підпис під ним поставив король Іоанн Безземельний, який цим самим погодився на обмеження влади монархії. Таким чином, Magna Carta стала першим і потужним символом свободи, оскільки вона гарантувала певні права та привілеї для вільного населення середньовічної Англії. Згодом 63 статті Хартії лягли в основу британської системи управління.

З нагоди пам’ятної дати в долині Раннімед, поблизу Лондона, де і було підписано Magna Carta, відбулися святкові урочистості. У них взяли участь Королева Єлизавета ІІ, її чоловік принц Філіп, принц Вільям, а також прем’єр країни Девід Кемерон.

«Обмеження виконавчої влади, гарантований доступ до правосуддя, віра, що має існувати те, що називається верховенством права і що не можна когось позбавити волі без суду, — Magna Carta представила ідею, за якої ми маємо записати всі ці речі та жити за ними. Нині для нас це може звучати як дрібниця. Але тоді це було революційним і назавжди змінило баланс повноважень між владою і тими, хто їй підпорядковується», — заявив Девід Кемерон. Він також додав, що «наш обов’язок — охороняти спадщину, ідею та видатні досягнення тих баронів». «І зараз не може бути кращого часу, щоб підтвердити ці зобов’язання на цій річниці», — наводить слова британського прем’єра The Guardian.

«День» звернувся до британських та вітчизняних експертів з проханням прокоментувати значення Великої Хартії Вольностей для Британії та всього світу загалом.

«ВАЖЛИВЕ ЗНАЧЕННЯ МАЄ УТВЕРДЖЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ СИЛЬНОЇ СУДОВОЇ ВЛАДИ»

Микола СIРИЙ, кандидат юридичних наук, старший науковий співробітником Iнституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України:

— Англія безперечно живе з конституцією, але «паспорт» держави, конституйованість державного життя Великобританії визначені в специфічний спосіб. Це — закріплення основних правил життя країни низкою фундаментальних законів, які не об’єднані в один акт — конституцію, але за своїм рівнем вони мають конституційне, першочергове значення для країни. Насамперед, йдеться про Хартію Вольностей, яку було підписано 1215 року. Це була угода між королем Іоанном Безземельним та знаттю. Вони визначили між собою основні правила поваги до людських цінностей щодо свободи і власності.

— Яку роль відіграла Хартія та як вплинула на конституційні процеси у світі?

— Всі демократичні і правові системи з великою повагою ставляться до цього історичного акту. Він замінив військовий спосіб вирішення конфліктів на цивілізований спосіб укладання довготривалого пакту співіснування в суспільстві. Ця Хартія для багатьох країн стала певним дороговказом і прикладом, як вирішувати найскладніші соціальні конфлікти у владі з урахуванням інтересів суспільства.

— Українську Конституцію кілька разів змінювали. У чому, на ваш погляд, її проблеми?

— Конституція Пилипа Орлика 1710 року стала сучасним прикладом вирішення складної конституційно-правової проблеми упорядкування життя. Вона ще виразніше, ніж Хартія 1215 року, містить систему розподілу влади, систему балансу у владі. Україні також є чим гордитися.

Щодо сучасного конституційного процесу, то ми маємо серйозне розбалансування соціальної системи в цілому. І ця розбалансованість не дозволяє активніше проводити конституційний процес. Коли я кажу про розбалансованість соціального життя, то маю на увазі те, що соціальні групи в суспільстві ще не набули стійкої упорядкованості — немає стійкого вираження середнього класу, чітко визначених, відокремлених інтересів найманих працівників, підкріплених сильним профспілковим рухом. Немає сильних упорядкованих організацій в аграрній сфері (працівників села, фермерської складової у соціальній структурі). Поки що ці групи не набули яскравої вираженості, стійкості та захищеності. Ця ситуація дозволяє тим, хто приходить до влади, нехтувати вимогами Конституції і підлаштовувати її під свої владні, короткочасові інтереси. Саме ця ситуація, з одного боку, і призводить до частих дисбалансів.


ГРАВЮРА  З САЙТА THEGUARDIAN.COM

З другого боку, український народ у сучасному вимірі ще не набув належного досвіду конституційного життя. У багатьох випадках, і через ЗМІ, і владні структури, відбувається маніпуляція думкою народу і щодо відкладення певних виборів, і щодо прискорення інших, і щодо залякування людей конституційними кризами, коли виникає неконституційне напруження між урядом і частиною парламенту. Для країн сталої демократії — це звичайна ситуація, яка має механізми розв’язання. З ними народ добре обізнаний і належно та раціонально поводиться в таких ситуаціях, віддаючи перевагу тій чи іншій частині політичної еліти.

— Яким ви бачите процес внесення змін до української Конституції? І які зміни насправді потрібні?

— Надзвичайно важливе значення для стабілізації конституційного життя має утвердження незалежної сильної судової влади. Вона також стоїть на захисті конституційних основ. В одних країнах це здійснює система загальної юрисдикції, а в інших — більш модернова система: загальна юрисдикція плюс конституційна юстиція.

В Україні на порядку денному стоїть цілий ряд позицій конституційного упорядкування. Часом вони потребують свого розв’язання. Насамперед це стосується системи влади, коли одночасно діють і положення парламентської республіки, і положення президентської. Нам потрібно все таки визначитися, на кому лежить повнота відповідальності виконавчої влади в країні: чи це президентська, чи урядова лінія влади. Крім того, в Конституції не до кінця точно визначені основи самостійності і незалежності судової влади, тому в цій частині Конституції потрібно уточнення.

Українська Конституція по інерції перенесла низку рис попередньої соціалістичної системи з надмірно високим рівнем захисту соціально-економічних прав, які не завжди узгоджуються з реальними можливостями суспільства. Відповідно, ця складова вносить деякі дисбаланси. Безперечно, важливе значення має правильне узгодження начал централізації та децентралізації — збалансованості системи влад на центральному і на місцевому рівнях. Як показав досвід, належної збалансованості поки що немає. Відповідно, в цій частині Конституції також потрібні деякі уточнення.

«ЩО ТОВЩА КОНСТИТУЦІЯ, ТО ГІРШЕ ВОНА ПРАЦЮЄ»

Сер Ендрю ВУД, науковий співробітник програми з Росії та Євразії в Chatham House, Лондон:

— Великобританія не має конституції тільки в тому сенсі, що не існує жодного письмового документа, подібного до знайомого в більшості країн Основного закону, який визначає конституцію. Навіть у тих країнах, як, наприклад, Сполучені Штати, які мають письмову конституцію, ці документи змінюються протягом часу через судові рішення та очікування людей. Насправді, на мою думку, принаймні, загальне правило є таким: чим товща конституція, тим гірше вона працює протягом тривалого часу. Югославська конституція була прекрасним прикладом того, що станеться, якщо ви спробуєте охопити все. Це також стосується і російської конституції, але тут є інша особливість. Річ у тім, що  Конституційний суд Росії не реалізовував свої повноваження, як це, наприклад, робив протягом тривалого часу Верховний суд США.

З часом британська Конституція удосконалювалася, що виражається, насамперед, у загальному праві та нормативних актах, які протягом століть ухвалював парламент. Це робить її відмінною від континентальних конституцій і спадкового римського права, закріпленого, наприклад, у Кодексі Наполеона, який існує на більшій частині континентальної Європи. Це також робить її залежною від загальних припущень, наприклад таких декретів, які закріплені у Великій Хартії Вольностей: кожен, яким би могутнім він був, має діяти відповідно до закону.

Головною характеристикою загального права є правило, згідно з яким судові рішення регулюються прецедентами, встановленими раніше, аніж судові рішення, змінами нових законів, які встановлено парламентом і з урахуванням королівської згоди. А згідно з ухваленою конвенцією, королева чи король не можуть не давати згоди. Різні структури, такі як партії, що конкурують за контроль над парламентом, також еволюціонували, здобуваючи історичний досвід.

Одним словом, можна сказати, що нічого немає постійного, але на практиці правила є зрозумілими для всіх, і вони дуже добре працюють.

Підготував Микола СІРУК, «День»

Ігор САМОКИШ, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ