Європейські країни повинні збільшити витрати на оборону

Колишній генеральний секретар НАТО в інтерв’ю Observador заявив про те, що мир у Європі — це далеко не даність. Щодо Сирії, де ісламська держава з кожним разом відвойовує все нові позиції, він висловив «співчуття» з приводу відсутності міжнародної реакції.

Андерс Фог Расмуссен покинув посаду генерального секретаря НАТО (Організація Північноатлантичного договору) в жовтні 2014 року. З того часу, як на цій посаді його змінив Єнс Столтенберг, він заснував консалтингову компанію, яка займається військовими та міжнародними питаннями, — Rasmussen Global. Штаб-квартира її розташована в Данії, країні, де Расмуссен перебував на посаді прем’єр-міністра в період з 2001 до 2009 року.

Коли Расмуссен покинув керівництво НАТО, вже було очевидним, що знайти розв’язання для конфлікту між проросійськими військами і армією України буде нелегко. Незабаром після російського приєднання Криму в березні 2014 року він не поскупився на слова, щоб описати масштаби поточного протистояння: «Це найбільша, з часів холодної війни, загроза безпеці та стабільності в Європі».

Під час короткого інтерв’ю газеті Observador з нагоди конференції в Ешторілі Расмуссен наполіг на тому, що перед лицем «російського нападу на Україну» «європейські країни повинні збільшити свої витрати на оборону». Португалія, яка стояла біля витоків заснування НАТО 1949 року, також враховується, як би далеко від Росії її не було розташовано. «Якщо одного прекрасного дня виникне загроза нападу на Португалію з боку якоїсь із країн Північної Африки, ви можете розраховувати на допомогу своїх союзників», — зіставив він.

— Ви неодноразово заявляли про те, що країнам НАТО слід витрачати більше грошей на оборонний сектор. Ви вже стояли на чолі уряду і тому Вам, безперечно, відомо, що цю ідею нелегко продати. Яким чином політичні лідери, особливо в країнах Європи, можуть переконати громадськість у тому, що велика частина їхніх податків має піти на забезпечення оборони, тоді як відбувається урізування їхньої зарплатні та пенсій?

— Минуле навчило мене, що продати цю ідею нелегко, ви маєте рацію. Але напад Росії на Україну — новий чинник, який потрібно враховувати. Це має слугувати для нас попередженням і нагадуванням, щоб ми не думали, що в Європі безпека, стабільність і мир — це певні даності. Потрібно щось робити. І один із заходів, який вирішило здійснити НАТО, полягає в створенні сил швидкого реагування, — свого роду військова відповідь — які можуть дислокуватися в бажане місце протягом декількох годин. Я можу вам сказати, що це дуже дорогий захід. Оскільки, якщо потрібно за декілька годин виділити 5 тис. солдатів, потрібні інші 10 тис., для підтримки та постійної зміни складу. Це дуже дорого. Ось чому європейські країни мають витрачати більше грошей на власну оборону.

— Росія та Португалія перебувають на протилежних кінцях Європи. Зважаючи на цю дистанцію, як щодо географії, так і в плані сприймання, як, за вашими очікуваннями, португальський уряд зможе більше витрачати на оборону?

— Ідеалом НАТО є солідарність. Ми допомагаємо один одному. Навіть якщо Росія далеко від Португалії і попри те, що португальці не відчувають безпосередньої загрози з боку Росії, Португалія є членом спільного альянсу. У 5-й статті говориться, що напад на одного [з членів НАТО] є нападом на всіх. Наприклад, якщо буде здійснено атаку на одну з країн Балтії, всі ми будемо зобов’язані їй допомогти. І якщо одного «прекрасного» дня Португалії загрожуватиме якась північно-африканська країна або терористичне угруповання, вона може розраховувати на допомогу своїх союзників.

— Що стосується країн Балтії, то в одному інтерв’ю ви стверджуєте, що існує «велика ймовірність» втручання Росії в цей регіон. Росія дійсно володіє значним політичним, культурним та історичним впливом у цьому регіоні. Проте, невже ймовірність того, що Росія ризикне вторгнутися до однієї з цих країн-членів НАТО, настільки висока?

— Немає жодної небезпеки неминучого нападу, і я ніколи не висував подібних припущень. Навпаки. Я говорив, що найбільш реалістичним сценарієм стане гібридна війна. Маленькі зелені чоловічки [проросійські війська, як у Східній Україні], разом з добре продуманими пропагандистськими кампаніями та дезінформацією. Ми не повинні забувати про те, що доктрина Путіна передбачає право Росії втручатися в справи інших країн з метою захистити те, що вони розцінюють як інтереси російських громад. А в країнах Балтії існують великі російські громади, особливо в Естонії та Латвії.

— Наскільки важливою виявляється для російської стратегії згадана Вами дезінформація?

— Це дуже важливий елемент у стратегії Росії.  В Україні ми спостерігаємо активні дії російських військових. І в той же час є свідками того, що я б назвав інформаційною війною, яка поєднує в собі декілька елементів. Є російські ЗМІ, які ведуть мовлення декількома мовами, такі як «Россия сегодня» і «Спутник», який з’явився зовсім нещодавно [доступний  30 мовами, у тому числі —  португальською]. Також існують інтернет-тролі, які використовують соціальні мережі для поширення помилкових відомостей. Це може здатися діями декількох людей або навіть окремих осіб, насправді все це повністю фінансується Кремлем.

— За межами Європи, ісламська держава з кожним разом завойовує все більші території. Нещодавно вони зайняли Рамаді в Іраку і Пальміру в Сирії. Громадянська війна в Сирії розпочалася 2011 року і стала некерованою. Чому НАТО того ж року негайно втрутилося в справи Лівії і в той же час не діє в Сирії?

— Бо ми не уповноважені Організацією Об’єднаних Націй (ООН) проводити військові дії. Коли ми ввійшли до Лівії, це було відповіддю на ухвалу Ради Безпеки ООН. І відповідно до наказу ми провели військову операцію досить успішно. Але для Сирії такого не існує.

— Тим часом, ісламська держава певною мірою досягла Європи. Набирає людей до своїх лав і бере на себе відповідальність за атаки у Франції. Так хіба це не є наслідком відсутності міжнародних заходів щодо війни в Сирії?

— Це непокоїть мене, і я шкодую, що міжнародне співтовариство ще не відреагувало на те, що відбувається в Сирії. Але можливості прийняти заходи через Раду Безпеки ООН не існує. Проте НАТО має бути сконцентроване і зараз воно зосереджене на обороні Туреччини [країни-члена НАТО]. У цьому наше першочергове завдання.

Observador, Португалія.

22 травня 2015. Переклад ИноСМИ Ru