Воля, визволення - от той конечний прапор, до якого тягнеться все, до якого прагнуть і вояки з мечами, і моралісти з заповітами, і поети з віршами.
Василь Липківський, український релігійний діяч, церковний реформатор, педагог, публіцист, письменник і перекладач, творець і перший митрополит Української Автокефальної Православної Церкви.

3D-графіка Тамари Поліщук

Про шлях від звичайного олівця до електронного стилуса
7 жовтня, 2019 - 17:23

Творчість цієї молодої мисткині, яка народилась і здобула спеціалізовану освіту в Києві, а згодом продовжила її в університеті міста Цинциннаті штату Огайо (США) на факультеті мистецтва і дизайну, викликає все більший інтерес у мистецьких колах. Її персональна виставка, четверта за рахунком, нинішнього року експонувалась в художній галереї «Митець» Національної спілки художників України і засвідчила високий професійний рівень представленої книжкової графіки, створеної із застосуванням сучасних цифрових технологій.

— Пані Тамаро, як виник задум організувати виставку своїх робіт, які, переконаний, викличуть інтерес як у дорослих, так і у дітей?

— Це якраз той випадок, коли назбиралось чимало робіт, які, як мені здається, потребували певного громадського сприйняття. В експозиції представлена книжкова графіка, створена нещодавно, а також в останні роки. Більшість робіт — ілюстрації, виконані із застосуванням традиційного інструментарію, а також за допомогою так званої 3D-графіки, присвячені повісті-казці «Золотий ключик, або Пригоди Буратіно» Олексія Толстого. Зараз готується до друку книжка з такою назвою у видавництві «Стольний град».

— Чимало ваших колег, які працюють у жанрі книжкової графіки, особливо ті, котрі вже у поважному віці, м’яко кажучи, не сприймають ілюстрації, створені за допомогою сучасних комп’ютерних програм. Малюнок у книжці, як вони вважають, виглядає фотографічно, він «не дихає» і в ньому присутня якась штучність. Ви поділяєте цю думку?

— Ті, хто так сприймає 3D-графіку, навряд чи спостерігали за самим процесом її творення. Просто це ще один стиль художнього оформлення книжкового видання, що застосовується ілюстратором. Можливо, тоді вони змінили б думку про цю технологію, без якої вже неможливо уявити сучасне книгодрукування. У мене три освіти — республіканська художня середня школа ім.Т.Г.Шевченка, Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури, факультет образотворчого мистецтва університету Цинциннаті, — які дозволяють мені малювати ілюстрації як за допомогою олівця на звичайному папері, так із застосуванням стилуса на комп’ютерному планшеті. Різниці, практично, не відчуваю. Тому хто б що не казав, це мої враження, втілені процедурним чи програмним способом у книжковому виданні, які, сподіваюсь викличуть позитивні емоції у читачів.

— Навчаючись за кордоном, ви відчували різницю в організації навчального процесу в Україні і США?

— Він відрізняється насамперед тим, що в Америці більш складна система спеціалізованих навчальних закладів. Там, де я навчалась, в університеті Цинциннаті, структурно до нього входили коледжі, які, у свою чергу, мали школи за напрямками. Крім того, технічне оснащення, що використовувалося на практичних заняттях там, зовсім відсутнє тут. Це дуже важливо, якщо, приміром, вивчаєш такий жанр медіамистецтва як відеоарт. А саме такий курс навчання був мною обраний, бо я ще раніше зацікавилася відеоартом, перечитавши практично всю наявну літературу у столичних бібліотеках.

—  Ви виховувались у мистецькій родині...

— Моя мама — Надія Коваленко і тато — Володимир Поліщук — художники за освітою. Мама закінчила Академію образотворчого мистецтва і архітектури, майстерню плаката. Останнім часом працює в галузі живопису. Учасник багатьох виставок образотворчого мистецтва. Моїм вітчимом був відомий в Україні художник-плакатист і монументаліст Микола Павлусенко, якого, на жаль, як і батька, вже немає. Свого часу він працював у галузі плакату, монументально-декоративного мистецтва, прикладної графіки та живопису. Був неодноразовим переможцем різноманітних конкурсів серед вітчизняних плакатистів. Його роботи й досі зберігаються в українських музеях та приватних збірках України і за кордоном.

— Кого б відзначили з художників-графіків, котрі близькі за манерою чи задумами?

— Із зарубіжних ілюстраторів мені подобаються роботи художника під псевдонімом Мебіус. Його справжнє ім’я — Жан Жиро, француз, котрий уславився своїм оформленням відомих на увесь світ кінострічок «Чужий», «Той, хто біжить по лезу», «Безодня», а ще ілюстраціями до «Божественної комедії» Данте Аліг’єрі, численними коміксами...

Тарас ГОЛОВКО
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ