Щоб любити — треба знати, а щоб проникнути в таку тонку й неосяжну, величну й багатогранну річ, як мова, треба її любити.
Василь Сухомлинський, український педагог, публіцист, письменник, поет

Альтернатива і новаторство...

Післязавтра в Києві — «Червона рута-2011»
16 листопада, 2011 - 00:00
ЛІДЕР ГУРТУ «ХОРЕЯ КОЗАЦЬКА» ТАРАС КОМПАНИЧЕНКО: «ВІД СВОЇХ ПОЧАТКІВ «ЧЕРВОНА РУТА» СТАЛА СВОЄРІДНИМ ЗНАКОМ ЯКОСТІ» / ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Із 17 по 20 листопада у столиці відбудеться ХІІ Усеукраїнський фестиваль сучасної пісні та популярної музики «Червона рута». Фінальні змагання учасників, які пройшли обласний добір, можна буде подивитися в Київському театрі юного глядача на Липках та конгрес-холі «Президент Готелю» (вхід безплатний), а гала-концерт переможців — у Київському театрі оперети. До речі, цьогоріч у конкурс уведено нову номінацію — «Український автентичний фольклор», який буде представлено в кількох напрямках: традиційний народний спів, обрядові дійства й інструментальна музика.

— Подію вирізняє актуальність музичних жанрів — рок, акустична, сучасна танцювальна, популярна та інша (експериментальна) музика, де є місце альтернативі, експериментові, ризику, конфліктності, новаторству, — зазначає виконавчий директор фестивалю Мирослав МЕЛЬНИК.

Про те, що так було із самих початків, говорить лідер славного самобутнього гурту «Хорея Козацька» Тарас КОМПАНИЧЕНКО:

— Коли 2009 року в Канаді попросили згадати суспільно значущі події в Україні наприкінці 1980-х — початку 1990-х, я відразу назвав «Червону руту». По-перше, вона виокремила, власне, українську музику, яка, між іншим, виявилася конкурентоздатною. (Згадаймо запрошення «Братів Гадюкіних» у «Рождественские встречи» Алли Пугачової.) По-друге, працюючи з виконавцями різних жанрів, почала створювати наш інформаційний простір. Фактично від своїх початків стала своєрідним знаком якості. До слова, 90% сучасних вітчизняних зірок «пройшли» через «Руту»: Руслана Лижичко, Ані Лорак, Олександр Пономарьов, Марія Бурмака, сестри Тельнюк, гурти «Брати Гадюкіни», «ВВ», «Кому вниз», «Тартак», «ТНМК»...

Інша справа, що в добу Леоніда Кучми... сюди почали заїжджати російські виконавці. Дедалі їхні приїзди частішали. Завершилося все тим, що української музики багато в Інтернеті, мало на телебаченні й майже немає на афішах. Як не прикро, але це закономірно: так звана українська еліта відносить себе до культурного простору колишньої радянської метрополії. Та все ж запит на український світ існує. І доказом цього є, наприклад, аншлаг на творчому вечорі Ліни Костенко, якого Харківський оперний театр давно не бачив! Так що нам своє робити!

Надія ТИСЯЧНА, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ